Справа № 815/5659/17
10 год. 49 хв.
04 грудня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Куща М.О.,
представника позивача: Гуцакова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом Телекомпанії "Чорне море" у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 року № 0029611401, № 0029601401, -
До суду надійшов адміністративний позов Телекомпанії "Чорне море" у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 року № 0029611401, № 0029601401.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Телекомпанії "Чорне море" у вигляді ТОВ у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, сповіщався належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомив. В матеріалах справи наявні письмові заперечення на адміністративний позов (т.3, а.с. 111-114), в яких в обгрунтування правової позиції серед іншого зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, в зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на наявність порушень, зафіксованих в акті перевірки. У судовому засіданні 22.12.2017р. представник відповідача надав пояснення, в тому числі, посилаючись на письмові заперечення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.
Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 2753 від 12.07.2017р., направлень на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку Телекомпанії "Чорне море" у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ 22463953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.
За наслідками перевірки складено акт № 1084/15-32-14-01/22463953 від 19.08.2017р. (т.1, а.с. 22-70), відповідно до висновків якого встановлено порушення:
- п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого:
завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік в сумі 13019830,00 грн.;
заниження податку на прибуток всього у розмірі 3839131,0 грн., в тому числі:
за 2015 рік в сумі 425431 грн.;
за 201 рік в сумі 3413700 грн.
- п. 185.1 ст. 185, п. 186.3 ст. 186, п. 187.1 ст. 87, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 9 042 035,0 грн., у тому числі по періодам:
січень 2015 року в розмірі 220107 грн.;
лютий 2015 року в розмірі 220107 грн.;
березень 2015 року в розмірі 206091 грн.;
квітень 2015 року в розмірі 185939 грн.;
травень 2015 року в розмірі 200975грн.;
червень 2015 року на суму 444251 грн.;
липень 2015 року на суму 438802 грн.;
серпень 2015 року на суму 439732 грн.;
вересень 2015 року на суму 440000грн.;
жовтень 2015 року на суму 438657 грн.;
листопад 2015 року на суму 434808 грн.;
грудень 2015 року на суму 440451 грн.;
січень 2016 року на суму 448510 грн.;
лютий 2016 року на суму 409243 грн.;
березень 2016 року на суму 474446 грн.;
квітень 2016 року на суму 446132 грн.;
травень 2016 року на суму 435558 грн.;
червень 2016 року на суму 432253 грн.;
липень 2016 року на суму 430170 грн.;
серпень 2016 року на суму 431433 грн.;
вересень 2016 року на суму 361508 грн.;
жовтень 2016 року на суму 426869 грн.;
листопад 2016 року на суму 318608 грн.;
грудень 2016 року на суму 317385 грн.
- ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось неповідомлення за встановленою формою відомостей про доходи громадян за перевіряємий період;
- пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розідлу XX Перехідних положень, ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого відбулось неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 470,61 грн.;
- вимог п. 2.6 гл. 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні».
Як зазначається в адміністративному позові, позивач, не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, надав на адресу Головного управління ДФС в Одеській області заперечення по Акту.
07.09.2017 року підприємство отримало від відповідача лист від 04.09.2017 року № 8596/10/15-32-14-01-09 «Про розгляд заперечень до акту перевірки», яким фактично відмовлено у задоволенні заперечень позивача (т.2 а.с. 95-115).
За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 07.09.2017 року № 0029611401 на суму 9042035 грн. донарахування ПДВ та 2260509 грн. штрафних санкцій;
від 07.09.2017 року № 002960140 на суму 3839131 грн. донарахування податку на прибуток та 583425 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу на вищезазначені рішення до Державної фіскальної служби (т.2, а.с. 118-131).
Як зазначено в адміністративному позові, рішенням ДФС № 22542/6/99-99-11-01-01-25 від 09.10.2017 року строк розгляду скарги був продовжений до 16.11.2017 року та призначено розгляд скарги за участі представника підприємства на 25.10.2017 року о 14:00 год.
25.10.2017 р. на адресу позивача направлено Рішення про результати розгляду скарги від 25.10.2017 року № 24149/6/99-99-11-01-01-25 (т.2 а.с. 132-141).
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п.77.4 ст.77 ПК України).
Як зазначено в акті перевірки, 25.07.2017 року головного бухгалтера Телекомпанії «Чорне Море» у вигляді ТОВ Біндасову Т.І. ознайомлено під підпис з направленнями на право проведення перевірки.
У період, що перевірявся ТК «Чорне Море» задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 20979063 грн.
Перевіркою відображених у рядку декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.011.2015 року по 31.12.2016 рік встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання послуг телекомунікації, Інтенету, послуг обслуговування мереж та операцій із надання в оренду основних засобів.
Перевіркою повноти визначення задекларованих ТК «Чорне море» у вигляді ТОВ показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік встановлено їх зниження у перевіряємому періоді в сумі 40 044 073,0 грн. у т.ч. по періодам:
2015 рік у сумі 15 383 503,0 грн.,
2016 рік у сумі 24 660 570,0 грн.
Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток (за періоди з 01.01.2015 року) платника податків за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік наведено в додатку 4 до акту перевірки (т.1, а.с. 25).
Сума річного доходу за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, встановленим розділом III ПК України, не підпадає під критерії коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці.
Платником не зроблено відмітку у деклараціях за 2015, 2016 рік, наданих до органів ДФС від 24.02.2016р. № 9275998785 (звітна за 2015р.), від 26.02.2016 № 9276193890 (звітна нова за 2015р.), від 09.02.2017р. № 9269895608 (звітна за 2016р.), від 10.02.2017р. № 9269967991 (звітна нова за 2016р.) про застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, та відповідний додаток до декларації не надавався.
Проведеною перевіркою показника, на підставі даних бухгалтерського обліку по рахункам, наведеним у додатку № 3 до акту перевірки та первинних документів за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. встановлено заниження задекларованих ТК «Чорне море» у вигляді ТОВ показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у періоді, що перевірявся в сумі 40 044 073,0 грн., у т.ч. по періодам:
2015 рік у сумі 15 383 503,0 грн.,
2016 рік у сумі 24 660 570,0 грн.
Перевіркою встановлено, що ТК «Чорне Море» у вигляді ТОВ у червні 2015-грудні 2016 рр. здійснювало діяльність з надання послуг кабельного телебачення через ФОП шляхом укладення агентських договорів про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах.
За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Згідно пункту 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000 р., у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999р.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції країни 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., передбачено які витрати включаються до складу загальновиробничих витрат.
Відповідно до п. 6. розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 73 від 07.02.2013р., фінансова звітність підприємства формується з дотриманням, зокрема, такого принципу як превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у позивача наявні всі первинні документи, які надають право на включення до складу витрат операції по взаємовідносинах з його контрагентами. За наслідками перевірки відповідачем не встановлено порушення Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі ст.9 «Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку», щодо порядку відображення в обліку операцій з чистки, ґрунтовки та порізки металопрокату на підставі первинних документів.
Так, під час перевірки встановлено укладення наступних договорів:
Агентський договір № ПК1-01/06-15 від 01.06.2015р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 225-227).
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_7) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладанню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги; по прийманню від Абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за надані послуги в порядку, який обумовлений в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 01.06.2015р. (т.1 а.с. 228) до Агентської угоди № ПК1-01/06-15 від 0.06.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,25 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 2,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 3,9 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонерний» 2,1 грн.;
комісійна винагорода Підрядника складає 1,5% від перерахованої суми за звітний період.
Додаткова угода №1 від 01.11.2015р. (т.1 а.с. 230) до Агентської угоди № ПК1-01/06-15 від 01.06.2015р.: встановити наступні тарифи на поснули Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.
Додаткова угода №2 від 01.11.2016р. (т.1 а.с. 231) до Агентської угоди № ПК1-01/06-15 від 01.06.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 2,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 4,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 6,0 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонерний» 4,0 грн.
Агентський договір № ПК2-01/06-15 від 01.06.2015р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (а.с. т.1 225-231).
Телекомпанія «Чорне Море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_14) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладанню з Абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги; по прийманню від абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за надані послуги в порядку, який обумовлює в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 01.06.2015р. до Агентської угоди №ПК2-01/06-15 від 01.06.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,25 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 2,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 3,9 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,1 грн.;
комісійна винагорода Підрядника складає 1,5% від перерахованої суми за звітний період.
Додаткова угода № 1 від 30.07.2015р. до Агентської угоди № ПК»-01/06-15 від 01.06.2015р.: сторони прийшли згоди розірвати Договір з 01.08.2015р.
Агентський договір № ПК-01/08-15 від 01.08.2015р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 209-211).
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_8) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладенню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на наданя Програмної послуги; по прийманню від Абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 01.08.2015 року (т.1, а.с. 212) до Агентської угоди № ПК-01/08-15 від 01.08.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,25 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 2,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 3,9 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,1 грн.;
комісійна винагорода Підрядника складає 1,5 % від перерахованої суми за звітний період.
Додаткова угода № 1 від 01.11.2015р. (т.1, а.с. 213) до Агентської угоди № ПК-01/08-15 від 01.08.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.;
Додаткова угода № 2 від 01.11.2016р. (т.1 а.с. 214) до Агентської угоди № ПК-01/08-15 від 01.08.2015р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 2,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 4,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 6,0 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 4,0 грн.;
Агентський договір № ПК/01-16 від 04.01.2016р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 220-224).
Телекомпанія «Чорне Море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_6 (НОМЕР_9) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладанню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги: по прийманню від абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 04.01.2016р. до Агентської угоди № ПК/01-16 від 04.01.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.;
Додаткова угода № 1 від 01.11.2016р. до Агентської угоди № ПК/01-16 від 04.01.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 2,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 4,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 6,0 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 4,0 грн.
Агентський договір № ПК/02-16 від 04.01.2016р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 215-219).
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_7 (НОМЕР_10) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладанню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги: по прийманню від абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 04.01.2016р. до Агентської угоди № ПК/02-16 від 04.01.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.
Додаткова угода №1 від 01.11.2016р. до Агентської угоди № ПК/02-16 від 04.01.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету універсальної програмної послуги «Економ пакет» 2,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 4,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 6,0 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 4,0 грн.;
Агентський договір № ПК/01-04 від 01.04.2016р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 232-236).
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_8 (НОМЕР_11) Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладенню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги: по прийманню від абонентів оплати за надання Програмної оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 04.01.2016р. до Агентської угоди № ПК/01-04 від 01.04.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.
Додаткова угода № 1 від 01.11.2016р. до Агентської угоди № ПК/01-04 від 01.04.2016р. від 01.04.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 2,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 4,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 6,0 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 4,0 грн.;
Агентський договір № ПК/01-04/02 від 01.04.2016р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 202-203).
Телекомпанія «Чорне Море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_9 (НОМЕР_12) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на надання Програмної послуги: по прийманню від Абонентів оплати за надання Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 04.01.2016р. до Агентської угоди № ПК/01-04/02 від 01.04.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету програм універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціовнний» 2,5 грн.;
Агентський договір № ПК/11-16 від 01.11.2016р. про надання послуг по розповсюдженню пакетів телевізійних каналів в кабельних мережах (т.1 а.с. 204-206).
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ - Провайдер програмної послуги.
ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_13) - Агент, Підрядник.
Предмет договору: Провайдер поручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по укладенню з абонентами договорів в інтересах та від імені Провайдера на надання Програмної послуги: по прийманню від абонентів оплати Програмної Послуги Провайдером.
Провайдер оплачує Підряднику за наданні послуги в порядку, який обумовлено в розділі «Порядок розрахунків».
Додаток № 1 від 01.11.2016р. (т.1, а.с. 207) до Агентської угоди № ПК/11-16 від 01.11.2016р.: встановити наступні тарифи на послуги Провайдера:
перегляд пакету універсальної програмної послуги «Економ пакет» 1,5 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий» 3,0 грн.;
перегляд пакету програм «Базовий розширений» 4,5 грн.;
перегляд пакету програм «Акціонний» 2,5 грн.;
Таким чином, Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ фактично надає Програмні послуги Абонентам, а Агенти укладають Договори з Абонентами та здійснюють прийом оплати.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.
Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» телемережі - телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо- та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про телекомунікації» дія цього Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.
З положень зазначених законів: Закону України «Про телебачення і радіомолення» та Закону України «Про телекомунікації» послуга кабельного телебачення за технологією складається з двох окремих послуг: програмної послуги та телекомунікаційної послуги.
Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ є ліцензіатом та провайдером програмної послуги згідно до Ліцензії НР № 0073-п від 04.08.2006 року (а.с. 182-185, 188-193), НР №00464-п від 06.09.2016 року (т.3 а.с. 166-168, 186-187).
Телекомунікаційна послуга надається провайдером чи то оператором телекомунікацій - особою, яка згідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» зареєстрована в НКРЗІ. Всі контрагенти Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ були зареєстровані в НКРЗІ у якості суб'єктів телекомунікації.
Програмна послуга надається згідно до Публічного абонентського договору про надання програмної послуги, який укладається Провайдером програмної послуги із абонентом (надавався перевіряючим згідно опису від 10.08.2017 року) (т.1, а.с. 73).
Зі змісту Публічного абонентського договору про надання програмної послуги слідує те, що провайдер програмної послуги закінчив виконання своїх обов'язків у відношенні до кожного з абонентів, що уклали з провайдером договір на отримання Програмної послуги провайдера у момент, коли сформований провайдером сигнал налійшов до місця передачі - межі телекомунікаційної мережі провайдера або оператора телекомунікацій із яким у абонента укладений договір на надання телекомунікаційної послуги. Для отримання програмної послуги у себе в оселі абонент має укласти договір з іншим суб'єктом - провайдером чи оператором телекомунікацій (т.1 а.с. 163-198).
Послуга провайдера телекомунікацій полягає у доведенні телевізійного сигналу від точки підключення Провайдера програмних послуг до місць розташування обладнання абоненту.
Публічні договори між Провайдером програмної послуги та абонентом та Провайдером телекомунікацій та Абонентом є різними договорами, як за змістом обов'язків сторін (предметом), так і за вартістю послуг, а також за суб'єктами, які надають послуги абоненту.
Для отримання комплексної послуги кабельного телебачення, яка полягає у одночасному наданні Програмної послуги та Телекомунікаційної послуги, абонент має одночасно укласти обидва договори.
За таких осбавин, Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ прийнято рішення про продаж своїх послуг за допомогою послуг Агентів (Провайдерів телекомунікацій), оскільки вони у будь якому разі ведуть роботу із частиною абонентів Провайдера програмної послуги, а також можуть отримувати від абонентів інформацію стосовно задоволення (претензій) якістю Програмної послуги, отримувати від абонентів плату за Програмну послугу на користь Провайдера програмної послуги.
Тарифи на комплексну послугу кабельного телебачення (накази на затвердження тарифів надані перевіряючим згідно до опису від 14.08.2017 року) (т.1, а.с. 75), а також вказані документи надано до суду за № 10/1 від 28.05.2015 року, № 17/1 від 20.10.2015 року, №01-1 від 22.01.2016 року, наказ № 12/1 від 15.11.2016 року (т.1, а.с. 157-162).
Зазначені накази включають в себе дві частини: вартість Програмної послуги та вартість Телекомунікаційної послуги.
В адміністративному позові позивач наводить приклад, згідно до Наказу № 10/1 від 28.05.2015 року (т.1, а.с. 157-159), вартість пакету «Економ» (комлексна послуга) склала 25 грн., у які входила вартість Програмної послуги 1,25 грн. та вартість телекомунікаційної послуги 23,75 грн. Після розірвання Абонентами - фізичними особами договорі на отримання телекомунікаційної послуги із Телекомпанією «Чоне море» у вигляді ТОВ і укладення таких договорів із сторінним провайдером телекомунікацій, який надавав телекомунікаційну послугу у наступних періодах, сторонній провайдер телекомунікацій правомірно отримував плату за надану телекомунікаційну послугу, а провайдер Програмної послуги отримував виключно плату за надання абонентам програмної послуги.
В акті перевірки перевіряючі дійшли висновку, що Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ за «невелику» фіксовану орендну плату надає частину власного майнового комплексу в оренду, відтак є сумнів щодо реальності такої операції.
Суд не погоджується із зазначеними висновками відповідача, оскільки Телекомпанія «Чорне море» у вигляді ТОВ надає частину комплексної послуги кабельного телебачення, а саме Програмну послугу на підставі Публічно абонентського договору про надання програмної послуги, а продаж таких послуг Підприємство здійснює за допомогою агентських договорів, що не заборонено Законом. У підтвердження зазначеного позивачем було надано до суду Лист органу ліцензування - Національної ради з питань телебачення та радіомовлення № 24/2650 від 08.09.2016 року (т.2 а.с. 92).
Як зазначено в акті перевірки, з інформації отриманої з інтернет-ресурсу, перевіряючими з'ясовано, що вище зазначені ФОП вказували контактні дані Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ при подачі заяв на отримання дозволів (т.1 а.с. 34).
З наведеної інформації, зазначено, що ФОП ОСОБА_5 отримано дозвіл «провайдера» на здійснення діяльності «надання послуг доступу до Інтернету» в регіоні «м. Іллічівськ», а фактично здійснює діяльність на території м. Одеси. Серед іншого, зазначені ФОП отримано дозвіл на здійснення діяльності «Технічне обслуговування та експлуатація власних телекомунікаційних мереж» в той час, як вони не володіють власними телекомунікаціями. За таких обставин відповідач дійшов висновку, що ФОП зареєстровані не з метою ведення самостійної господарської діяльності, а «надання вигоди» Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ.
Суд не погоджується із даним висновком відповідача, оскільки реєстрація у НКРЗІ є обов'язком суб'єкта, але не впливає на його правоздатність. Крім того, ФОП ОСОБА_5 своєчасно вніс певні зміни до реєстраційної інформації та рішенням НКРЗІ від 07.07.2015 року № 335 ці зміни були внесені до рестру (т.2 а.с. 93).
Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Зокрема, відповідачем не доведено факту, що підготовка товару до продажу (чистка та ґрунтовка металопрокату) не пов'язана з господарською діяльністю Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ, не спростовано факту надання позивачем до перевірки первинних документів, на підтвердження повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток.
Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання у повному обсязі.
При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.
Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ.
З огляду на зазанчене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0029601401 від 07.09.2017 року.
Судом встановлено, що ТОВ "Телекомпанія "Чорне море" є провайдером телекомуніакцій і провайдером програмної послуги. Діяльність Товариства полягає в наданні населенню послуг кабельного телебачення та послуг доступу до мережі Інтернет, і згідно КВЕД 2010 відноситься до кодів 61.20 та 60.20. (т.3, а.с. 211).
Судом встановлено, що між Телекомпанією «Чорне море» у вигляді ТОВ та ТОВ «Лаки Трейд» укладені договори № 02/06-НП від 02.06.2014 року, № ОА/02/06 від 02.06.2014 року, № ТООО/03/06 від 03.06.2014 року, № ТОС/03/06 від 03.06.2014 року, № ТОО/03/06 від 03.06.2014 року (т.1, а.с. 237-238, т.2, 1-3, 13-15,27-30, 38-39). На підтвердження досягнення сторонами суттєвих умов договору надання послуг і належного виконання послуг надано первинні документи та іншу факультативну документацію, що складалася протягом виконання умов договору, у тому числі акти виконаних робіт (наведені на 26-27 аркушах Акту), а також надані до суду (т.1 а.с. 237-250, т.2, 1-63).
Відповідно до пп. "б" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства платник податку на додану вартість, який за наслідками придбання товарів/послуг включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у разі використання таких товарів/послуг в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України.
Так, п. 189.1 ст.189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.ч. 1-7 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.
Згідно ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, доходи, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання.
При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.
Також судом встановлено, що у червні-грудні 2013 року Товариством проводились рекламні кампанії за договорами, укладеними із ООО «Нексо-Україна» (т.2, а.с. 64-66).
Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Такі виплати включаються до витрат на збут.
Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.
Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Таким чином, платник податків має право віднести до складу податкових витрат вартість рекламних, маркетингових послуг та послуг мерчандайзингу, наданих роздрібними торговцями, з урахуванням обмежень, встановлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, за умови доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій необхідно встановити їх зміст, підстави вчинення, умови поставки товару (робіт, послуг), мету придбання товару (робіт, послуг), встановити перелік всіх наданих позивачем первинних документів, складених щодо таких операцій.
В даному ж випадку податковим органом жодним чином не досліджувались будь-які аспекти надання послуг ТОВ "ЛН.ЮА" і ТОВ "Лаки Трейд" на користь замовника - ТОВ "Телекомпанія "Чорне море". Натомість на підставі припущень констатовано, що на підставі наданих документів використання даних послуг неможливо зв'язати з фінансово-господарською діяльності, тобто використання послуг у фінансово-господарській діяльності не доведено первинним документами.
Фактично в ході перевірки Телекомпанії перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та послуги не придбавалися в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять зв'язок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача.
Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.
Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.
При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.
Доктрина ділової цілі ("business purpose doctrine") вперше була застосована у справі Gregory v. Helvering, де Верховний суд США постановив, що будь-яка угода, вчинена із податковими мотивами (tax-motivated transaction) повинна мати ділову мету. Доктрина ділової мети застосовується в межах доктрини економічної сутності ("economic substance doctrine"), сутність якої полягає в тому, що суд вправі відмовити платнику у наданні податкової вигоди, якщо операція, що вчиняється не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника ("economic position").
Доктрина знайшла своє відображення і в судовій практиці Європейського Суду (справа Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax"). До Європейського Суду Справедливості справа була передана судовою установою Великобританії, не впевненою у вірному застосуванні положень Шостої директиви ЄС, що регулювала на той час справляння ПДВ. Суд, розглядаючи справу, прийшов до таких висновків: мотив вчинення угод (в цьому випадку ухилення від оподаткування) не має значення для визначення того, чи є угода "реалізацією товарів і послуг" або "економічною діяльністю" в розумінні Шостої Директиви; Шоста Директива не допускає вирахування вхідного ПДВ, якщо відповідна угода являє собою "недобросовісну практику" ("abusive practice"); якщо має місце "недобросовісна практика", угоди переглядаються для її виключення, а ПДВ обраховується відповідно до переглянутого варіанту угод. "Недобросовісна практика" має місце, якщо одночасно виконані дві умови: угоди призводять до одержання податкової вигоди, надання якої суперечить меті податкового законодавства; низкою об'єктивних факторів підтверджується, що істотною метою угод є одержання податкової вигоди.
При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).
Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
Вирішуючи спір, суд враховує, що господарські операції із забезпечення технічного обслуговування обладнання, ВОЛЗ, телекомунікаційної мережі, забезпечення виявлення несанкціонованих підключень, сповіщення абонентів та реклами цілком збігаються із напрямком господарської діяльності ТОВ "Телекомпанія "Чорне море", а саме зі створенням і технічною експлуатацією телекомунікаційної мережі у ході надання послуг зв'язку, а також заохочення нових абонентів до співробітництва.
Слід зазначити, що ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає надання судом оцінки кожному доводу сторін на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження залучених до матеріалів справи доказів.
У мотивувальній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти Україна" (пункти 23 - 25) зазначено, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення. Крім того, необхідно враховувати, що сторона представляє в суді різні доводи, а також відмінності у положеннях законодавства, традиціях, юридичних висновках, способах викладення та формулюваннях рішень суддів держав-учасниць. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування свого рішення, як випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки при розгляді конкретних обставин справи.
З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (послуги надані). Сумніви податкового органу щодо зв'язку отриманих позивачем послуг із його господарською діяльністю взагалі нічим не обґрунтовані і зводяться лише до такої констатації. В судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позову з підстав, аналогічних висновкам акту перевірки, тобто з мотивів відсутності зв'язку отриманих послуг із господарською діяльністю Товариства, не змогла пояснити, в чому саме полягає діяльність Телекомпанії, особливості надання нею послуг, виробничі потреби та ін., рівно як і сутність наданих контрагентами позивача послуг. При цьому відповідний фахівець (спеціаліст) в цій галузі до участі у перевірці не залучався.
Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентами, дотримання ТОВ "Телекомпанія "Чорне море" вимог податкового законодавства, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивачем під час здійснення перевірки перевіряючим було надано усі первинні документи в повному обсязі, а відповідачем не надано доказів спростування позиції позивача та не надано доказів визнання первинної документації позивача недійсною, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.09.2017 року № 0029611401, № 0029601401 є таким, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Телекомпанії «Чорне море» у вигляді ТОВ підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 239926,50 грн.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь "Телекомпанія "Чорне море" у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ 22463953) судові витрати у розмірі 239926,50 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяча дев'ятсот двадцять шість грн. 50 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Телекомпанії "Чорне море" у вигляді ТОВ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 року № 0029611401, № 0029601401 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДФС в Одеській області від 07.09.2017 року № 0029611401, 0029601401.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь "Телекомпанія "Чорне море" у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ 22463953) судові витрати у розмірі 239926,50 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяча дев'ятсот двадцять шість грн. 50 коп.).
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2017 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.