05 грудня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/860/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Мандрик І.А.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративним справу
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до товариства з додатковою відповідальністю "Чернівціоблпаливо"
про стягнення коштів.
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулися до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Чернівоблпаливо" (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції в сумі 3967,93 грн та пеню у розмірі 379,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2016 р. належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 3967,93 грн, за що позивачем нарахована пеня у розмірі 379,80 грн. В добровільному порядку штрафні санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у частині стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 3967,93 грн та пені у розмірі 379,80 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні в частині стягнення адміністративно-господарські санкції у сумі 3967,93 грн не заперечував, однак в частині стягнення пені у розмірі 379,80 грн заперечував, посилаючись на те, що ним частково сплачено адміністративно-господарських санкції, а тому сума пені, яка підлягає стягненню зменшується відповідно до суми сплаченої санкції.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом, встановлено наступне.
Товариство з додатковою відповідальністю "Чернівціоблпаливо" (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, провулок Чкалова Валерія, буд. 6, ідентифікаційний код 01885199) зареєстроване як юридична особа 16.02.1995 р.
21.02.2017 р. відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 13 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, в той час коли встановлений норматив складав 1 робоче місце, тобто не працевлаштовану 1 особу - інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників склав 208,7 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 16053,85 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем визначена у розмірі 8026,93 грн.
27.04.2017 р. позивач направив на адресу відповідача претензію у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 8055,82 грн, в т.ч. пеню в сумі 28,89 грн (а.с. 12).
У відповідь на претензію, 27.04.2017 р. відповідачем направлено на адресу позивача заяву про розстрочення сплати адміністративно-господарські санкції (а.с.13).
04.05.2017 р. відповідачем частково сплачено адміністративно-господарські санкції в сумі 4059,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.758382390.1 (а.с. 35).
Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15.04.2017 р. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, станом на 05.05.2017 р. основний борг склав 8026,93 та пеня у розмірі 65,82 грн.
Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені станом на 15.11.2017 р. за відповідачем обліковується основний борг, з урахуванням часткової сплати, в розмірі 3967,93 грн та пеня у розмірі 379,80 грн.
Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70. На виконання п. 2 зазначеного Порядку, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".
Судом встановлено, що 21.02.2017 р. відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 р. форми № 10-ПІ.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) та заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Порядок подачі звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності, затвердженні наказом Міністерства праці та соціальної політики від 31.05.2013 р. №316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 р. за № 988/23520, відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.
Згідно з положеннями наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування інвалідів. Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 21-476а13 від 28.01.2014 р., яка згідно положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.
Дослідженням інформації наданої Чернівецьким міським центром зайнятості від 30.05.2017 р., встановлено, що протягом 2016 р. відповідач не звертався до центру зайнятості щодо сприяння в укомплектуванні вільних робочих місць, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН не подавав.
Отже, враховуючи викладене видно, що відповідач у 2016 році, обов'язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не виділені та не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Положенням ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його бажань.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. У разі не доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів встановлюється законом.
Так, ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2017 р. на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції, з урахуванням часткової сплати, у розмірі 3967,93 грн. Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду.
Так, згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені станом на 15.11.2017 р. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за відповідачем обліковується сума санкції, з урахуванням часткової сплати у розмірі 3967,93 грн та пеня в сумі 379,80 грн.
Як видно із матеріалів справи, вказана заборгованість та пеня не погашені відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції і пені та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним адміністративно-господарських санкцій та пені.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158 - 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Чернівціоблпаливо" на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 3967,93 грн та пеню у розмірі 379,80 грн.
У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.К. Левицький
Постанова в повному обсязі складена протягом п'яти робочих днів 12.12.2017 р.