12 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1874/17
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
суддів - Сич С.С., Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Карпової О.О., Марченка А.В.,
третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про
відвід судді Полтавського окружного адміністративного суду Канигіної Т.С. у справі
за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_5
до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національного агентства з питань запобігання корупції Вища рада правосуддя ОСОБА_4
про визнання протиправними та скасування рішення, припису
25.10.2017 ОСОБА_5 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішення, припису, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 705 від 06.09.2017 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону";
- визнати протиправним та скасувати припис Національного агентства з питань запобігання корупції № 705 від 06.09.2017 "Про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону".
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
12.12.2017 ОСОБА_4 подано до суду заяву про відвід судді Канигіної Т.С. у зв'язку із виникненням у неї сумнівів у неупередженості судді.
Указана заява обґрунтована тим, що оскаржуваним приписом встановлено, що головою Октябрського районного суду м. Полтави застосовувалися негативні заходи впливу до судді Гольник Л.В., що є порушенням вимог частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції". У цьому приписі відзначалося питання судового розгляду справи № 816/334/16 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Октябрського районного суду м. Полтави в особі голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування наказів, графіку та змін до графіку відпусток, зобов'язання вчинити дії. Суддя Канигіна Т.С. була головуючою суддею при судовому розгляді справи № 816/334/16.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 вказану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказів та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2016 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
За доводами ОСОБА_4, під час розгляду справи № 816/334/16 ставилося питання вибіркового ставлення до неї, як викривача корупційного злочину.
При цьому, з огляду на рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" ОСОБА_4 робить висновок про те, що Канигіною Т.С. не лише винесено несправедливе рішення, яким позивач не отримав належного об'єктивного та неупередженого захисту порушених прав, суддею знехтувано принцип верховенства права, що призвело до подальших грубих порушень Закону України "Про запобігання корупції" головою Октябрського райнного суду м. Полтави ОСОБА_5
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення заяви про відвід судді Канигіної Т.С.
Представники відповідача підтримали заяву ОСОБА_4 про відвід судді Канигіної Т.С.
Суд, заслухавши думку осіб, що беруть участь у справі, оцінивши доводи заяви про відвід судді Канигіної Т.С., дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09.11.2006 ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Зі змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі № 816/334/16 вбачається, що суд погодився з певними висновками суду першої інстанції, зокрема: колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що конкретної форми графіку надання відпусток, процедури його складання законодавством України не встановлено, у зв'язку з чим роботодавець має право самостійно розробити форму такого документ; посилання позивача про порушення процедури складання та затвердження графіку відпусток колегія суддів вважала необґрунтованими, тому як законодавчо такі процедури не визначені; доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо необхідності затвердження графіку відпусток на загальних зборах суддів колегія суддів вважала також необґрунтованими, оскільки жодним нормативно-правовим актом такої необхідності не встановлено; судом першої інстанції вірно встановлено, що графік відпусток затверджено головою суду та доведено до відома працівників суду, зокрема суддів, про що свідчать їх підписи.
Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду погодилась з висновками суду першої інстанції, що графік відпусток на 2016 рік стосовно суддів, керівника апарату суду та заступника керівника апарату Октябрського районного суду м. Полтави носить внутрішньо-організаційний характер, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке носить обов'язковий характер та не порушує прав та інтересів позивача.
З огляду на зазначене колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання графіку відпусток, затвердженого 24.12.2015, внесення змін до графіку, затверджених 04.04.2016, зобов'язання суду, в особі голови суду скласти графік відпусток на 2016 року, визнання неправомірними дій голови суду щодо відмови у перенесенні щорічної відпустки на інший період є законним та обґрунтованим.
Проте колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказів про надання відпустки позивачу.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на відпустку, поділ щорічної відпустки на частини, а також надання щорічної додаткової відпустки окремо від щорічної основної, а отже накази про надання відпустки основної та додаткової позивачу від 19.02.2016 та 04.04.2016 прийняті безпідставно, не в спосіб встановлений законом, отже підлягають скасуванню, а адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
При цьому судом апеляційної інстанції не зазначено про упередженість суддів першої інстанції.
Отже, усі доводи ОСОБА_4 є суб'єктивними, посилання ОСОБА_4 на нібито упередженість судді Канигіної Т.С. ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях ОСОБА_4 та будь-якими доказами не підтверджуються. При цьому посилання ОСОБА_4 на рішення ЄСПЛ "Бендерський проти України" стосується іншої справи № 816/334/16, за якою здійснено апеляційний та касаційний перегляд.
Суддя Канигіна Т.С. при розгляді справи № 816/334/16 виконувала службові обов'язки по здійсненню правосуддя, що не може свідчити про наявність у судді Канигіної Т.С. приватного інтересу.
Статтею 27 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, згідно з якою суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.
Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи Верховним Судом України, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій адміністративній справі.
Доказів упередженості судді Канигіної Т.С., інших підстав, визначених статтями 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу головуючого судді Канигіної Т.С., Гольник Л.В. не надано та судом не встановлено.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді та не вбачає визначених законом підстав для задоволення цієї заяви.
Таким чином, заява ОСОБА_4 про відвід судді Канигіної Т.С. у справі №816/1874/17 необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Полтавського окружного адміністративного суду Канигіної Т.С. відмовити.
Розгляд справи продовжити у тому ж складі суду.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Головуючий суддя Т.С. Канигіна
суддя суддя С.С. Сич Н.І. Слободянюк