07 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1792/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Селянське (фермерське) господарство "Світанок", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом № 13380/6-17 від 21 вересня 2017 року, яким відмовлено у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (5323255400:00:010:0176) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області та передання земельної ділянки у приватну власність; зобов'язання повторно розглянути заяву від 11 вересня 2017 року (вхідний номер Г-21350/0/5-17 від 11 вересня 2017 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (5323255400:00:010:0176) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області та передання земельної ділянки у приватну власність.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, однак відповідачем проект повертався на доопрацювання із зазначенням різних підстав. Вказував, що спірна відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою, викладена у листі № 13380/6-17 від 21 вересня 2017 року, мотивована тим, що не в повній мірі враховано зауваження, зазначені в раніше наданих листах, а також за даними довідки управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області від 02.08.2016 № 99-28-99.6-472/20-16 земельна ділянка відводиться за рахунок земель, що перебувають у користуванні СФГ «Світанок». Вказану відмову позивач вважає протиправною та необґрунтованою, стверджуючи про те, що усі зауваження, викладені відповідачем у попередніх листах, усунені вчасно та в повному обсязі, а інформація у довідці від 02.08.2016 не відповідає дійсності, оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки у СФГ «Світанок» закінчився, а на заяву голови СФГ «Світанок» ОСОБА_4 від 17 липня 2017 року відповідач повідомив, що клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки залишено без задоволення, тобто на даний час право користування СФГ «Світанок» відповідною земельною ділянкою припинено, а відтак перешкоди для затвердження проекту землеустрою відсутні.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
У письмових запереченнях відповідач звертав увагу на те, що згідно із вимогами частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Враховуючи те, що право користування СФГ «Світанок» земельною ділянкою, на яку претендує позивач, не припинено, відмова у затвердженні проекту землеустрою та переданні вказаної земельної ділянки у власність позивачеві, є правомірною /а.с. 109 - 112/.
Ухвалою суду від 22 листопада 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Селянське (фермерське) господарство "Світанок" /а.с. 148/.
Представник третьої особи у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 14 травня 2015 року №1766-СГ гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.15/.
За змістом пунктів 2, 3 вказаного наказу визначено гр. ОСОБА_5 протягом року забезпечити: розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 цього наказу земельної ділянки /підпункт 2.1 пункту 2/; подання погодженого проекту землеустрою до Головного управління для затвердження /підпункт 2.2 пункту 2/. У разі невиконання вимог пункту 2 вважати наказ таким, що втратив чинність /пункт 3/.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.06.2016 № 4046-СГ внесено зміни до наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 14 травня 2015 року №1766-СГ, а саме, в пункті 2 слова «протягом року» замінено на слова «протягом двох років» /а.с.17/.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.05.2017 № 4647-СГ внесено зміни до наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 14 травня 2015 року №1766-СГ шляхом виключення у пункті 2 слів «протягом року» та виключення пункту 3 /а.с. 29/.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за замовленням позивача складено Кооперативом "Геолог" /а.с.41-93/.
Позивач неодноразово звертався ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення сообистого селянського господарства на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, однак Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській проект землеустрою не затверджено, про що повідомлено позивачу відповідними листами /а.с. 115 - 128/.
11 вересня 2017 року ОСОБА_1 вчергове звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області, та передання земельної ділянки у приватну власність (вх. № Г-21350/0/5-17 від 11 вересня 2017 року) /а.с.113/.
До заяви додано проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копія наказу ГУ Держгеокадастру № 4647-СГ від 11 травня 2017 року, копію повідомлення Миргородського управління Держгеокадастру № 99-1603-99.7-1833/0/2-16 від 19 грудня 2016 року про усунення зауважень в експертному висновку проекту землеустрою.
Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21 вересня 2017 року №13380/6-17 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що ним не в повній мірі було враховано зауваження, зазначені в раніше наданих листах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також з огляду на те, що відповідно до довідки управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області від 02 серпня 2016 року № 99-28-99.6-472/20-16 з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угідями (за даними форми 6-зем) земельна ділянка відводиться за рахунок земель, що перебувають у користуванні СФГ "Світанок" ОСОБА_4 (номер рядка 2.1, шифр рядка 18, графа 5).
У наведеному листі наголошено, що частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Враховуючи викладене, з метою вирішення питання, порушеного в клопотанні ОСОБА_1, відповідачем запропоновано вжити відповідних заходів, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд /а.с.114/.
Позивач не погодився із відмовою у затвердженні проекту землеустрою від 21 вересня 2017 року №13380/6-17, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку рішенню Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеному у листі від 21 вересня 2017 року №13380/6-17, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини першої статті 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною четвертою статті 1861 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 1861 Земельного кодексу України).
Згідно частини шостої статті 1861 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Частиною сьомою статті 1861 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 1861 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За приписами частини 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Як встановлено судом, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області вказане клопотання залишено без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 21 вересня 2017 року № 13380/6-17 /а.с. 113-114/.
Із змісту зазначеного листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області суд вбачає, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки були: 1) не в повній мірі врахування зауважень, зазначених в раніше наданих листах; 2) відведення земельної ділянки за рахунок земель, що перебувають у користуванні СФГ "Світанок" відповідно до довідки управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області від 02 серпня 2016 року № 99-28-99.6-472/20-16 з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) (номер рядка 2.1, шифр рядка 18, графа 5).
Суд бере до уваги, що у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21 вересня 2017 року № 13380/6-17 не зазначено, які саме зауваження відповідача не враховано у проекті землеустрою, а також в яких листах такі зауваження викладалися.
За таких обставин посилання відповідачем на неврахування зауважень, як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою, є необґрунтованим.
Відносно іншої підстави для відмови у затверджені проекту землеустрою, суд враховує наступне.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Матеріалами справи підтверджено, що між Миргородською районною державною адміністрацією та Селянським фермерським господарством "Світанок" 19 липня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області, загальною площею 13,09 га /а.с. 154-160/.
Відповідно до пункту 8 договору, цей договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, за умови дотримання виконання договірних зобов'язань. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 календарні місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" /надалі - Закон/ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 2, 3 статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.
За приписами пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007/ право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
За змістом частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (у тій же редакції) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 18 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-ХIV (у редакції на дату укладення договору оренди землі) було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Суд бере до уваги, що указом Президента України 17 лютого 2003 року № 134/2003 “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру було покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 № 135 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК).
Пунктом 4.5 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962 /чинного на час укладення договору оренди від 19.07.2007 та який втратив чинність 20.08.2012 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 408 від 07.07.2012/ було передбачено, що державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.
За змістом пункту 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.
Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки від 19.07.2007 містить запис про те, що договір зареєстрований у Миргородському районному відділі Полтавської Регіональної філії “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 липня 2007 року № 040754500843 /а.с. 155, зворот/.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 19.07.2007 зареєстрований відповідно до законодавства, а відтак право СФГ «Світанок» на оренду земельної ділянки визнається дійсним в розумінні частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Судом встановлено та не заперечується особами, які беруть участь у справі, що земельна ділянка, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, щодо якої розроблено проект землеустрою, який подано позивачем на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, виділена за наслідками поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5323255400:00:010:0150, яка перебуває у користуванні СФГ "Світанок" на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.07.2007.
Відносно доводів позивача про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки у СФГ «Світанок» закінчився, і на даний час право користування СФГ «Світанок» відповідною земельною ділянкою припинено, суд зауважує наступне.
Так, відповідно до пункту 8 договору від 19.07.2007, цей договір укладено на 10 років, тому з огляду на те, що реєстрацію договору проведено 19.07.2007, строк дії договору закінчився 19.07.2017.
Водночас згідно частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 126 Земельного кодексу України /у чинній редакції/ встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У свою чергу за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
При цьому за визначенням пункту 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 32 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, під час проведення державної реєстрації припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для припинення речових прав, їх обтяжень: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) підстава для внесення запису про припинення речових прав, їх обтяжень: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 3) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
Пунктом 33 того ж Порядку встановлено, що запис про право власності та суб'єкта цього права; про інші речові права та суб'єкта цих прав; про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, який існував до переходу, припинення права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав, зберігається у Державному реєстрі прав.
Таким чином, законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно. При цьому державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, із аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що у випадку, коли договір оренди землі припинено до 01 січня 2013 року, державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі прав не проводиться, оскільки орендні правовідносини закінчились до набрання чинності Закону від 11.02.2010 № 1878-VI, водночас, коли договір оренди землі припинено після 01 січня 2013 року, припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав.
В ході розгляду справи особами, які беруть участь у справі, не надано до суду доказів здійснення державної реєстрації припинення права оренди СФГ "Світанок" на земельну ділянку, передбачену договором оренди земельної ділянки від 19.07.2007 у встановленому законодавством порядку.
Отже, зважаючи на те, що земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 5323255400:00:010:0176, за межами населених пунктів Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яку ОСОБА_1 просив передати йому у власність, входить до складу земельної ділянки, яка передана у оренду СФГ "Світанок" за договором оренди земельної ділянки від 19 липня 2007 року, та право користування якого на вказану земельну ділянку не припинено у порядку, визначеному законом, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, оформлена листом від 21 вересня 13380/6-17, ґрунтується на вимогах законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду правомірність оскаржуваного рішення.
Відтак, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Селянське (фермерське) господарство "Світанок", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2017 року.
Суддя М.В. Довгопол