Справа № 815/4588/17
13 грудня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Южненського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Южненського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила: зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в подальшому здійснити паспортний облік дитини - ОСОБА_2 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503 від 26.06.1992 року, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України), роком народження та місцем реєстрації; зобов'язати Южненський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати (без використання засобів Реєстру - ЄДДР України) неповнолітньому синові - ОСОБА_2 паспорт громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки, форма якого затверджена Постановою Верховної Ради України № 2503 від 26.06.1992 року та у подальшому здійснити паспортний облік дитини згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503 від 26.06.1992 року, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України), роком народження та місцем реєстрації.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
ОСОБА_1 звернулась із заявами до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Южненського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України з проханням про оформлення та видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки сину ОСОБА_2 у зв'язку з настанням його 16-ти річчя.
В своєму зверненні до підрозділів міграційної служби в інтересах неповнолітньої дитини позивачка вимагала забезпечити реалізацію законних прав, а саме видати синові паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки без використання засобів Реєстру, а саме: надання згоди на обробку персональних даних; присвоєння УНЗР (унікальний номер запису реєстру); включення цих даних до ЄДЦР (єдиний державний демографічний реєстр); здійснення будь-яких маніпуляцій з фізичним тілом особи (зняття біометричних даних, тощо).
Листом С-3117-17/4.2.3/1829-17 від 10.07.2017 року ДМС України повідомила про розгляд заяви, проте позитивної відповіді по суті питання позивачка не отримала.
На заяви до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Южненського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відповіді з обґрунтуванням правової позиції позивачка не отримала та повторно звернулась у вищевказані органи 01.07.2017 року. Після неодноразового відвідування вказаних підрозділів міграційної служби 14.08.2017 року та 19.08.2017 року ОСОБА_1 отримала відповіді, якими фактично було відмовлено у видачі паспортної книжечки.
На підставі викладеного, позивач просить зобов'язати відповідачів здійснити паспортний облік ОСОБА_2 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503 від 26.06.1992 року, виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2, дата народження 09.08.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії І-ЖД № 350631 виданого 30.08.2001 року.
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Южненського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України із письмовими заявами, в яких просила оформити та видати паспорт у вигляді паспортної книжечки сину ОСОБА_2 у зв'язку з настанням його 16-ти річчя без використання номера УНЗР.
Державна міграційна служба України листом № С-3117-17/4.2.3/1829-17 від 10.07.2017 року повідомила про розгляд заяви.
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом № 4/7-С-743 від 07.08.2017 року повідомило, що прийняття документів на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року припинено.
Южненський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом № 5122/1204 від 26.07.2017 року повідомив ОСОБА_1 про розгляд заяви.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши законність дій та рішень відповідачів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Відповідно до п.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з п.п.1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Таким чином, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пп. «а» п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Таким чином, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено можливість видачі документа у формі книжечки і у вигляді картки.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Таким чином, вказаними нормами права передбачено два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.
Згідно з ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
При цьому, згідно з ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своєму Рішенні від 01.07.2014 року по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява № 43835/11) зазначив: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 Конвенції перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], № 27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, № 7050/75, доповідь Комісії від 12.10.1978 року, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 01.07.1997 року, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, §§105 і 121). […] 161. Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою (див. там само, § 196). …».
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» в редакції Закону від 20.11.2012 року особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, гарантується право на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд встановив, що ОСОБА_2 є прихожанином Української Православної Церкви, що підтверджується довідкою від 27.07.2017 року.
Офіційна позиція Української Православної Церкви з питань розвитку технологій обробки персональних даних та впровадження біометричних документів 31.05.2013 року, що проголошує: «Ще в самому початку впровадження ідентифікаторів особистості на Україні Церква не тільки не надавала благословіння на їх прийняття, а й застерігала суспільство щодо ризиків їх впровадження, попереджала про можливість перетворення в майбутньому цього ідентифікатора в апокаліптичний знак, описаний в ОСОБА_3 ОСОБА_4, який називається «начертаннием антихриста».
Таким чином, з урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 має право через свої релігійні отримати паспорт громадянина України без електронного носія.
Разом з цим, згідно з ч.4 ст.21 чинної редакції Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оскільки чинна редакція Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає альтернативи паспортам з безконтактним електронним носієм і не може забезпечити реалізацію такого права, то це право має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, шляхом видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без електронного носія.
З урахуванням зазначеного, не оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки без електронного носія саме через релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права Європейською Конвенцією з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити паспортний облік ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
3. Зобов'язати Южненський міський сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки та здійснити його паспортний облік згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 року, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко