11 грудня 2017 рокуР і в н е817/1669/17
11 год. 48 хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" до Головного управління ДФС у Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" (далі - позивач, ТДВ "ТЗБ") звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинення певних дій. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано кошти в сумі 76075,87грн., сплачені позивачем згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 №527, в рахунок сплати податкових зобов'язань останнього з єдиного податку за 1 квартал 2016 року та не відображено відповідну інформацію в інтегрованій картці платника податків ТДВ "ТЗБ". Крім того, позивач вказує, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2016 по справі №817/904/16, яка набрала законної сили, встановлено відсутність з боку позивача порушень у зв'язку із здійсненням заходів щодо перерахування коштів для сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року та відсутність з його боку вини у зв'язку з не зарахуванням таких коштів до відповідного бюджету. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, відповідач посилається на ту обставину, що згідно з даними інтегрованої картки платника податку позивача сплати позивачем узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року не відбулося. Також відповідач вказує на відсутність законодавчо визначеного порядку відображення в інтегрованій картці обліку платника податку сплати відповідного податку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства. На підставі вищевикладеного просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника, що здійснює супровід даної справи, у відрядженні.
Вирішуючи вказане клопотання суд враховує, що в судовому засіданні 20.11.2017 усною ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача щодо оголошення перерви у справі з метою підготовки заперечень до адміністративного позову, а також ту обставину, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого уповноваженого представника.
Крім того, на підтвердження обставин викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи представником відповідача не було надано суду жодних доказів.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи до задоволення не належить.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та у 2016 році перебував на спрощеній системі оподаткування.
25.04.2016 позивач подав до ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) за 1 квартал 2016 року, відповідно до якої позивачем задекларовано податкові зобов'язання в сумі 15053,52грн.
17.05.2016 позивачем згідно з платіжним дорученням №527 було перераховано кошти в сумі 76075,87грн. з метою сплати єдиного податку за 1 квартал 2016 року.
Позивач вказує, що відомості про сплату податкового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року згідно з вказаним вище платіжним дорученням відповідачем в інтегрованій картці платника податку ТДВ «ТЗБ» не відображені у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
За приписами п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п.294.1 ст.294 ПК України).
Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Отже, останнім днем сплати позивачем єдиного податку за 1 квартал 2016 року було 19 травня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано єдиний податок за 1 квартал 2016 року за платіжним дорученням № 527 від 17.05.2016 року в сумі 76075,87 грн. через поточний рахунок №26006000308761 у ПУАТ “ФІДОБАНК”.
Разом з тим, в своїх запереченнях відповідач стверджує, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків сплати позивачем до бюджету узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року не відбулося.
Крім того, відповідач вказує на відсутність законодавчо визначеного порядку відображення в інтегрованій картці обліку платника податку сплати відповідного податку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства.
Вказані доводи відповідача суд оцінює критично з огляду на наступне.
Обставини, що підтверджують своєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань з єдиного податку за 1 квартал 2016 року, встановлені в постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2016 по справі №817/904/16, яка набрала законної сили 31.01.2017, та відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не потребують доказування.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок №422).
Відповідно до п.2 розділу I Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно з п.3 розділу I Порядку №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
За змістом п.2 глави 1 розділу II Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Пунктом 1 глави 1 розділу III Порядку №422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов'язань, їх сплата тощо, проте Порядок №422 не визначає процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, тобто не зарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов'язань з вини банку.
При цьому, відповідно до п.5 розділу I Порядку №422, у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.
В той же час, відсутність національного законодавства, яке б регулювало порядок відображення в інтегрованій картці обліку платника єдиного податку сплату податку платником у випадку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства, не може слугувати підставою для не відображення цієї сплати у відповідній картці обліку.
Крім того, згідно з п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Враховуючи відсутність процедури здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України та той факт, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року у сумі 76075,87 грн., суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення позивача від відповідальності, на що він має право згідно з п.129.6 ст.129 ПК України, держава, в особі відповідача, поклала на нього надмірний та неспіврозмірний податковий тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є єдиним можливим та ефективним засобом правового захисту, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом із тим, згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" (код ЄДРПОУ 01564549) кошти сплачені за платіжним дорученням №527 від 17.05.2016 у розмірі 76075,87грн. в рахунок сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області врахувати у інтегрованій картці обліку єдиного податку наявну оплату цього податку з боку ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" (код ЄДРПОУ 01564549) згідно з платіжним дорученням №527 від 17.05.2016 у розмірі 76075,87 грн.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 3200грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.