Справа № 815/3627/17
12 грудня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2017 року);
представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 12.07.2017 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгест» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгест» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило суд (з урахуванням уточнень): визнати протиправною відмову ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області у прийнятті податкової звітності ТОВ «Торгест», а саме декларації з ПДВ за липень 2017 року від 16.08.2017 року та додатків до неї; визнати податкову декларацію з ПДВ за липень 2017 року з додатками до неї такими, що подані у день їх фактичного отримання 16.08.2017 року; зобов'язати ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо дати подання ТОВ «Торгест» заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та суми податку, заявленого до бюджетного відшкодування 14957932,00 грн., що зазначена в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгест» подало до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію за липень 2017 року з додатками поштовим відправленням 16.08.2017 року.
Як додаток № 4 до декларації з ПДВ за липень 2017 року позивачем була подана в тому числі заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
16.08.2017 року відповідачем отримано від ТОВ «Торгест» декларацію з ПДВ за липень 2017 року з додатками, але в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо дати подання ТОВ «Торгест» заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та суми податку, заявленого до бюджетного відшкодування, 14957932,00 грн. відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
11.01.2017 року ТОВ «Торгест» уклало з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області договір № 110120171 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Вказаний документ відповідно до квитанції № 1 доставлено до ДФС України, призначено реєстраційний номер та збережено на центральному рівні.
28.03.2017 року позивач за відсутності відповіді щодо прийняття договору № 110120171 знову намагався зареєструвати договір про визнання електронних документів за № 280320171, відповідно до квитанції № 1 документ не прийнято в зв'язку з тим, що присутній договір від 11.01.2017 року № 110120171.
16.08.2017 року ТОВ «Торгест» засобами поштового зв'язку направило до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року з додатками, яка була отримана ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 16.08.2017 року.
Листом від 30.08.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області повідомило ТОВ «Торгест», що подана 16.08.2017 року податкова декларація з ПДВ за липень 2017 року не вважається податковою звітністю в зв'язку з порушеннями вимог п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення.
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Відповідно до п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Згідно з п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно з п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Відповідно до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.
Згідно з п.7.1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011 (далі - Інструкція), платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності).
Відповідно до п.7.2 вказаної Інструкції після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.
Згідно з п.7.3 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).
Відповідно до п.7.4 зазначеної Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
Згідно з п.7.5 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
Приписами п.5.4 Тимчасового порядку надходження та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляд до органів ДПС України затвердженого наказом ДПА України від 26.11.2004 року № 672, передбачено, що при отриманні будь-якого електронного пакета від платника податків (пакет електронної податкової звітності, повідомлення квитанція, лист, тощо) вхідний буфер приймального шлюзу здійснює первинну перевірку автентичності, тобто перевірку наявності сертифіката відкритого ключового елементу суб'єкта інформаційних відносин в базу сертифікатів відкритих ключових елементів податкового органу. Про факт отримання електронної податкової звітності платник податків негайно отримує первинне повідомлення (квитанція 1) із зазначенням часу отримання відправленої електронної податкової звітності. Час, зазначений в квитанції 1 та дубльований в квитанції 3, є часом здачі податкової звітності. У разі позитивної первинної перевірки автентичності електронна податкова звітність переноситься до вихідної папки для передачі її другій ПЕОМ приймального шлюзу податкового органу. При негативному результаті первинної перевірки автентичності автоматично (без розриву з'єднання) формується повідомлення адресату з кодом помилки та прийнятим пакетом електронної податкової звітності. Прийнята електронна податкова звітність не переноситься до другої ПЕОМ приймального шлюзу податкового органу.
Відповідно до Переліку органів ДПС України, де будуть розміщені приймальні шлюзи податкової звітності в електронному вигляді, який є додатком 2 до наказу Державної податкової адміністрації України від 26.11.2004 № 672, приймальний шлюз податкової звітності в електронному вигляді розміщений в ДПС у м. Києві (зона дії приймального шлюзу - м. Київ), ДПС України (зона дії приймального шлюзу - Україна).
Таким чином, за наявності діючого договору про визнання електронних документів податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу засобу електронного зв'язку.
Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пп.200.7.1 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пп.200.7.2 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
З урахуванням зазначеного, відмова ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області у прийнятті податкової звітності ТОВ «Торгест», а саме декларації з ПДВ за липень 2017 року від 16.08.2017 року та додатків до неї, засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення та з описом вкладення за наявності діючого договору про визнання електронних документів є обґрунтованою та законною, в в'язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складений 13 грудня 2017 року.
Суддя М.М. Кравченко