8.2.3
Іменем України
13 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1602/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 17000,00 грн,
03 листопада 2017 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення податкової заборгованості в сумі 17000,00 грн, в обґрунтування якого позивач послався на таке.
Станом на 26.10.2017 за відповідачем утворився податковий борг в загальному розмірі 17000,00 грн.
Так, через здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 № 0000804002 на суму 17000,00 грн, яке надіслано відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано відповідачем особисто. Вказане рішення відповідачем не оскаржено та є узгодженим.
На виконання вимог ПК України контролюючим органом виставлена відповідачу податкова вимога від 30.06.2017 № 341-17, яка надіслана відповідачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана відповідачем особисто. На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72, КАС України, суд дійшов такого.
Судом установлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, однак, ФОП ОСОБА_1 припинено 19.04.2017 за власним рішенням. Відповідач перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області як платник податків (арк. спр. 6-8, 20-21).
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 27.03.2017 № 177 та направлень від 27.03.2017 №№ 128, 129 посадовими особами Головного управління ДФС у Луганській області проведено фактичну перевірку відділу магазину, який розташований за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, буд. 103, та належить суб'єкту господарювання ОСОБА_1
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Луганській області складено акт від 30.03.2017 № 80/12-32/40-02/НОМЕР_2 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (арк. спр. 9-10).
Згідно з висновками акта від 30.03.2017 № 80/12-32/40-02/НОМЕР_2 перевіркою встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 порушено статтю 15 Закону № 481, а саме - здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
На підставі акта від 30.03.2017 № 80/12-32/40-02/НОМЕР_2 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2017 № 0000804002, яким до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 17000,00 грн (арк. спр. 11), яке отримано відповідачем особисто (арк. спр. 12).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, визначено, що у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності.
Відповідно до пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Як визначено пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом була виставлена та направлена відповідачу податкова вимога від 30.06.2017 № 341-17 про сплату податкового боргу в розмірі 17000,00 грн (арк. спр. 14).
Податковий борг у добровільному порядку відповідачем не було сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (арк. спр. 15).
Разом з тим, суд зазначає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, про що 19.04.2017 державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 23810060003007510.
Підпунктом 65.10.8 пункту 65.10. статті 65 Податкового кодексу України визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Відповідно до п. 97.3 статті 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Згідно пп. 97.4.3. п. 97.4. ст. 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Як наслідок, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку погашати податковий борг, який виник за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа.
Відповідно до висновків Верховного Суду України в постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, суд робить висновок, що податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як суб'єкта господарської діяльності, який припинив підприємницьку діяльність, підлягає стягненню з фізичної особи ОСОБА_1
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Головним управлінням ДФС у Луганській області доведено наявність податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 17000,00 грн, правомірність звернення з позовом про стягнення податкового боргу до суду та наявність підстав для його стягнення, тобто позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 17, 52, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 17000,00 грн задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України податковий борг з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (код бюджетної класифікації 21081500) в сумі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2017 року.
Суддя І.О. Свергун