Справа № 815/5617/16
08 грудня 2017 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
секретар судового засідання Станкова О.Ф.
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за договором);
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);
від третіх осіб - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання протиправними та скасування висновку, наказів від 21.09.2016 року № 2223к та від 16.11.2017 року №2081к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та з адміністративного позову про збільшення позовних вимог (а.с.27-43 т.4) просить суд визнати протиправним та скасувати висновок про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет щодо викриття у місті Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури, складений 17.10.2016 року та затвердженого прокурором Одеської області 20.10.2016 року, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 21.09.2016 року №2223к про звільнення із займаної посади та з органів прокуратури прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 1 класу ОСОБА_3, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 16.11.2017 року №2081к про внесення змін у наказ прокурора Одеської області від 21.09.2016 року №2223к, поновити на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.09.2016 року по день прийняття судового рішення з урахуванням розміру середньоденного заробітку у сумі 477,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ від 21.09.2016 року №2223к про звільнення із займаної посади та з органів прокуратури прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 1 класу ОСОБА_3 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для прийняття зазначеного наказу стали матеріали кримінального провадження, в яких позивач не був ані процесуальним керівником, ані старшим групи прокурорів, проте, позивач вказує, що 20.09.2016 року у мережі Інтернет викладені відомості щодо викриття у місті Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури, у зв'язку з чим наказом прокурора Одеської області від 20.09.2016 року №418р. прийнято рішення провести за даним фактом службову перевірку та утворено комісію з числа працівників прокуратури Одеської області, за наслідком якої 30.09.2016 року прокурором відділу 15 прокуратури області ОСОБА_9 складено довідку у кримінальному провадженні №12016162500000562, в якій зазначається, що ОСОБА_3 неналежним чином здійснював нагляд під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вчинених членами групи, незаконно втручався у розслідування інших кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених членами групи, сприяв у разі притягнення членів групи до кримінальної відповідальності обранню щодо них найсприятливіших запобіжних заходів, повідомляв про можливі обшуки у членів групи з метою уникнення чи пом'якшення кримінальної відповідальності її членів, крім того, приховував чи фальсифікував докази, використовуючи свої професійні знання, консультували членів групи та їх захисників щодо дій у разі викриття їх співробітниками правоохоронних органів, протидії слідству тощо, разом з цим, в наведених документах не було конкретизовано, в чому саме виражались дії позивача та за яких обставин вони вчинені. Позивач зазначає, що до Іллічівської місцевої прокуратури від потерпілих у кримінальних провадженнях №12016160160000974 та №12016160160000881 не надходили будь-які заяви та скарги, у тому числі на хід досудового розслідування, а лише 26.07.2016 року було зареєстровано скаргу ОСОБА_10 щодо бездіяльності органів Національної поліції, яка була розглянута і на яку було надано відповідь. Отже, проведена перевірка не підтвердила допущення ОСОБА_3 будь-яких порушень при здійсненні ним процесуального керівництва у вказаних кримінальних провадженнях, як і факти неналежного розслідування таких проводжень з вини ОСОБА_3 Інші матеріали перевірки, а саме: матеріали наглядових проваджень, письмові пояснення слідчих, оперуповноваженого, протокол огляду службового кабінету не підтверджують вчинення позивачем в рамках даних кримінальних проваджень будь-яких дій. З матеріалів службової перевірки також вбачається, що на запит прокурора Одеської області 11.10.2016 року Військовою прокуратурою Південного регіону України надано повідомлення про підозру ОСОБА_3, яке не вручено останньому і ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про обрання запобіжного заходу позивачу, і саме на підставі наведених вище матеріалів 17.10.2016 року складено висновок про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет. Зазначені висновки комісія зробила виходячи з того, що військової прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України задокументовано факт причетності до діяльності організованої злочинної групи, спрямованої на вчинення корисливих злочинів проти власності з метою незаконного збагачення прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 У висновку робиться наголос на тому, що під час проведення Військової прокуратурою досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016162500000562 встановлено причетність позивача до організованої групи, здійснення прикриття протиправної діяльності, між тим, у висновку також вказується, що у зв'язку з передачею усіх трьох кримінальних проваджень до Військової прокуратури, надати оцінку стану досудового розслідування та процесуального керівництва не представляється можливим, а на час складання вказаного висновку обставини втручання позивача у хід досудового розслідування таких кримінальних проваджень досліджується військовою прокуратурою під час досудового розслідування кримінального провадження №12016162500000562. Між тим, встановлено факт порушення Чорноморським ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області строків внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до наказу про розподіл обов'язків між працівниками Іллічівської місцевої прокуратури від 05.04.2016 року №17, обов'язок проведення вказаних перевірок було покладено на прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_11 та цим же наказом встановлено взаємозамінність між працівниками місцевої прокуратури, відповідно до якої у разі відсутності ОСОБА_11, його обов'язки покладаються на ОСОБА_12 Поряд з цим, робиться висновок, що службовою перевіркою доведено факт порушення ОСОБА_3 ст.19 ЗУ «Про прокуратуру», ОСОБА_13 працівника прокуратури, прокурорської етики та вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури. Позивач вважає такий висновок нелогічним, оскільки взагалі не узгоджується з викладеними у ньому обставинами, так як базується лише на матеріалах кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснювалось військовою прокуратурою. Між тим, у висновку не наведено конкретних дій (або бездіяльності) ОСОБА_3, що свідчать або вказують на його причетність до злочинної групи, до складу якої входили ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, що виконували функції посібників та виконавців конкретних злочинів та сприяння (пособництво) цій групі у вчиненні кримінальних правопорушень, а у висновку лише наводиться констатація загальних фактів нібито причетності до злочинної групи ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, що, на думку відповідача, і є дисциплінарним проступком, який став підставою для його звільнення. Так, відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Поряд з цим, в порушення вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, під час проведення службової перевірки стосовно позивача не було залучено працівника Управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України та не було вжито заходів щодо повного, неупередженого та незалежного від матеріалів кримінального провадження встановлення обставин, зазначених у п.8 Інструкції, а саме: час, місце, спосіб, наслідки та мотиви вчинення ОСОБА_3В, певного дисциплінарного проступку не встановлені та у висновку не відображені, більш того, само по собі повідомлення про підозру не є доказом вчинення особою кримінальних правопорушень. Також, позивач вказує на те, що Інструкція та Дисциплінарний статут не передбачають можливості застосування дисциплінарного стягнення до початку службової перевірки (розслідування), а сам факт звільнення позивача до закінчення службової перевірки свідчить про його безпідставність. З результатами перевірки позивач не був ознайомлений, а про його існування ОСОБА_3 стало відомо лише 27.12.2016 року під час судового засідання. Так, у матеріалах службової перевірки недостовірно зазначаються дати винесення процесуальних рішень, а саме: повідомлення про підозру ОСОБА_3В, винесено 19.09.2016 року, а не 20.09.2016 року, а ухвала про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнята 22.09.2016 року, а не 20.09.2016 року, що свідчить про поверховість проведеної перевірки, не володіння членами комісії достовірними та перевіреними даними. Розуміючи, що наказ про звільнення позивача фактично був прийнятий передчасно (до початку проведення службової перевірки, що є незаконним), більше ніж через рік 16.11.2017 року прокуратура Одеської області в ході судового розгляду даної справи видала наказ про внесення змін до наказу №2223к в частині дати, з якої звільнено позивача. Такий наказ також не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки порушує встановлені права та гарантії працівника. Позивача вказує, що необхідність внесення змін у наказ має бути обумовлена виникненням відповідних змін в обставинах, що слугували раніше причиною для видання наказу, зміст якого підлягає виправленню, в свою чергу наказу №2081к від 16.11.2016 року не містить підстав для внесення змін у наказ №2223к від 21.09.2016 року, при цьому номер та дата залишилися незмінними, що свідчить про рішення прокуратури від 21.09.2016 року про звільнення ОСОБА_3 з 20.10.2016 року. Отже, прокурор області не міг прийняти рішення про звільнення позивача через місяць, оскільки йому не було відомо результати проведеної перевірки, а тому винесення такого наказу 21.09.2016 року було передчасним. Крім того, якщо прокурор вирішив змінити дату звільнення позивача, то, окрім зазначення відповідних підстав він мав зазначити вказівки бухгалтерії про дії, які належить виконати у зв'язку з такими змінами, оскільки в такому випадку слід провести з працівником відповідний розрахунок, проте такий наказ вказівок не містить. Не містить наказ №2081к посилань на пункт або пункти наказу, що підлягають скасуванню у зв'язку з набранням чинності відповідного наказу, який містить зміни, а також у вказаному наказі невірно вказане ім'я позивача, оскільки за паспортом він «Євгеній», а не «Євген». Звільнити позивача минулим часом неможливо та діючим законодавством не передбачено, а внесення змін відповідачем у наказ свідчить про фактичне визнання стороною передчасного звільнення ОСОБА_3, а також про спробу посадових осіб прокуратури уникнути від відповідальності за передчасне звільнення позивача. Також, позивач зауважує, що станом на теперішній час в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/19795/16-ц за позовом ОСОБА_20 до Військової прокуратури ПРУ, СБУ в Одеській області, ГУНП в Одеській області та інш. Про захист честі і гідності позивача у зв'язку з розповсюдженням інформації щодо нього у зв'язку з його кримінальним переслідуванням, в тому числі в мережі Інтернет до встановлення вини ОСОБА_3 обвинувальним вироком. Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати висновок про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет щодо викриття у місті Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури, складений 17.10.2016 року та затвердженого прокурором Одеської області 20.10.2016 року, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 21.09.2016 року №2223к про звільнення із займаної посади та з органів прокуратури прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 1 класу ОСОБА_3, визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 16.11.2017 року №2081к про внесення змін у наказ прокурора Одеської області від 21.09.2016 року №2223к, поновити на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та стягнення з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.09.2016 року по день винесення судового рішення з урахуванням розміру середньоденного заробітку у сумі 477,53 грн.
Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача - прокуратури Одеської області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, надала до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.44-48 т.4), відповідно до яких наголошує, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки звільнення позивача відбулось із дотриманням норм діючого законодавства, а саме на виконання приписів Дисциплінарного статуту прокуратури України під час з'ясування обставин вчинення ОСОБА_3 проступку отримано його особисте пояснення, якому було надано оцінку з урахуванням встановлених під час досудового розслідування обставин позаслужбових стосунків позивача зі сторонніми особами, таким чином підставою для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності слугував саме встановлений факт позаслужбових стосунків позивача з ОСОБА_14 та сприяння останньому в ухиленні від кримінальної відповідальності за скоєні тяжкі злочини. Так, оскаржувані накази від 21.09.2016 року та від 16.11.2017 року є обґрунтованими рішеннями відповідача, прийнятими за наслідками вчинення позивачем дій, які є кримінальним правопорушенням та одночасно проступком, який порочить його як працівника прокуратури, а тому є самостійною підставою для застосування дисциплінарного стягнення згідно вимог ст.8 Дисциплінарного статуту прокуратури України. При цьому, відповідач зазначає, що докази позаслужбових стосунків ОСОБА_3В, з ОСОБА_14 та сприяння останньому в ухиленні від кримінальної відповідальності за скоєні тяжкі злочини можливо отримати лише шляхом проведення слідчих (розшукових), у тому числі негласних дій в рамках розпочатого кримінального провадження та саме на підставі таких доказів слідчим складено повідомлення про підозру, яке є належним доказом порушення ОСОБА_3 ОСОБА_13 працівника прокуратури та скоєння ним дисциплінарного проступку. Безпідставним є твердження позивача стосовно того, що лише за наявності вироку у кримінальному провадженні відповідні матеріали можуть використовуватись прокуратурою в обґрунтування скоєння позивачем проступку, оскільки відповідно до ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. А тому, відсутність кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожною із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують працівника прокуратури. Так, у ході проведеної службової перевірки підтверджено факт причетності до діяльності організованої злочинної групи, створеної ОСОБА_14 та спрямованої на вчинення корисливих злочинів проти власності з метою незаконного збагачення, ОСОБА_3, який працюючи на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та будучи особою, яка займає відповідальне становище, здійснював прикриття злочинної діяльності злочинної групи і запобігав можливості її розкриття правоохоронними органами та притягнення членів групи до кримінальної відповідальності, разом з цим, службову перевірку, яку розпочато згідно з наказом прокурора області від 20.09.2016 року №418 проведено, у тому числі, з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_3 проступку, який порочить його як працівника прокуратури, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу. Позивачем не конкретизовано, чим саме не відповідає наказ від 16.11.2017 року вимогам діючого законодавства, необґрунтованими також є посилання позивача щодо не зазначення в наказі підстав звільнення, в той час як підставою звільнення зазначено висновок службової перевірки. Отже, оскільки ОСОБА_3 своїми діями грубо порушив вимоги ЗУ «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, ОСОБА_13 працівника прокуратури, тобто скоїв проступок, який порочить його як працівника прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури, тому позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. За наведених обставин, відповідач вказує на звільнення позивача у межах наданих повноважень та прийняття відповідного законного рішення про звільнення, а тому позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Треті особи до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог до суду не надходило, від ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_13 з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював в органах прокуратури з жовтня 2005 року, в тому числі з березня 2016 року на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області.
ОСОБА_13 наявного у матеріалах справи висновку (а.с.158 т.1), ОСОБА_13 працівника прокуратури позивач прийняв 31 січня 2011 року, а з положеннями Кодексу професійної етики був ознайомлений 15 травня 2013 року.
Так, судом встановлено, що наказом прокурора Одеської області від 20.09.2016 року №418 призначено проведення службової перевірки викладених у мережі Інтернет відомостей щодо викриття у м. Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури та створено комісію для проведення службового розслідування (а.с.42 т.1).
Поряд з цим, відповідно до наказу прокуратури Одеської області від 21 вересня 2016 року №2223к ОСОБА_3 звільнено з посади прокурор Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури за грубе порушення вимог ЗУ «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (а.с.8 т.1).
Зі змісту даного висновку вбачається, що знайшли своє підтвердження факти порушення ОСОБА_3 вимог ст.19 ЗУ «Про прокуратуру», ОСОБА_13 працівника прокуратури України, вимог прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об'єктивності, неупередженості та незалежності, сумнів у чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури.
ОСОБА_13 висновку про результати службової перевірки за публікаціями в мережі Інтернет відомостей щодо викриття у м. Чорноморську організованого злочинного угрупування, до складу якого входили працівники поліції та прокуратури від 17.10.2016 року, затвердженого прокурором Одеської області 20.10.2016 року, зокрема, встановлено, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України 20.09.2016 року за результатами проведених негласних слідчих дій (розшукових) в ході розслідування кримінального провадження №12016162500000562, розпочатого 17.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.296, ч.1 ст.376, ч.1 ст.377, ч.5 ст.185, ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, задокументовано факт причетності до діяльності організованої злочинної групи, спрямованої на вчинення корисливих злочинів проти власності з метою незаконного збагачення, прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3, 20.09.2016 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.121, ч.5 ст.185, ч.3 ст.28, ч.4 ст.296 КК України, опитаний під час службової перевірки позивач заперечував проти своєї причетності до скоєних кримінальних правопорушень та пояснив, що ніяких злочинних дій не вчиняв, винним себе не вважає, водночас вказані пояснення розіцінені комісією критично, як спробу уникнути від відповідальності (а.с.157-170 т.1).
16.11.2017 року прокурором Одеської області, керуючись п.3 ч.1 ст.11, п.п.5, 6 ч.1 ст.43 ЗУ «Про прокуратуру» прийнято наказ №2081к, яким змінено наказ від 21.09.2016 року №2223к, юриста 1 класу ОСОБА_3 визначено вважати звільненим з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури та з органів прокуратури за грубе порушення вимог ЗУ «Про прокуратуру», вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, з 20 жовтня 2016 року, підставою вказаного наказу визначено висновок службової перевірки від 20.10.2016 року (а.с.225 т.3).
Не погоджуючись з наведеними висновком відповідача та наказами Прокуратури Одеської області про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 VII, норми якого розповсюджуються на спірні правовідносини.
За приписами статті 36 цього Закону особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення ОСОБА_13 прокурора такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:
неухильно додержуватися Конституції та законів України;
сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;
постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора».
ОСОБА_21 підписується прокурором і зберігається в його особовій справі. Процедура складення ОСОБА_21 визначається Генеральним прокурором. Про складення ОСОБА_21 вноситься запис у трудову книжку.
Аналізуючи текст ОСОБА_21, можна дійти висновку, що в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення ОСОБА_21. При цьому, складаючи ОСОБА_21, працівник прокуратури покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Отже, як порушення ОСОБА_21 слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів прокуратури та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Крім того, з метою визначення основних моральних норм і принципів, яких повинні додержуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 затверджено Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед Державою та суспільством, а тому вимоги щодо поведінки працівників прокуратури є більш суворими і в першу чергу вимагають від таких осіб суворо додержуватись та поважати вимоги закону та правила суспільного життя.
Це означає, що у разі скоєння вчинку, який можна кваліфікувати як ганебний, така особа не має права продовжувати службу в органах прокуратури, оскільки робота на таких посадах передбачає високі моральні якості та бездоганну поведінку не тільки в робочий час, а і поза межами роботи.
Стаття 19 Закону України «Про прокуратуру» встановлює права та обов'язки прокурора, зокрема в п.4 ч.4 даної статті зазначено, що прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Частинами 5,6 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Види дисциплінарних стягнень передбачені у ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, на прокурора можуть бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді - звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, якою визначаються підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників, зазначених у статтях 17, 56 Закону України Про прокуратуру, оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні (далі Інструкція).
Пунктом 1.2 Інструкції визначено, що службове розслідування (перевірка) це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення ОСОБА_21 працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.
ОСОБА_13 з п. 1.3 Інструкції, метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу.
Пунктом 2.1 Інструкції визначено перелік підстав для проведення службового розслідування (перевірки).
Так, такими підставами можуть бути, зокрема:
- невиконання або неналежне виконання працівником прокуратури своїх службових обов'язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави (п.п. 2.1.11 п. 2.1 Інструкції);
- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, ОСОБА_13 працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури (п.п. 2.1.12 п. 2.1 Інструкції).
Пунктом 2.2.1 Інструкції визначено, що службове розслідування (перевірка) також може проводитись за наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому порядку з органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, або під час проведення негласних слідчих дій в іншому кримінальному провадженні та легалізованої за наслідками звернення до суду з клопотанням відповідно до ст.257 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, згідно п.10.4 Інструкції, у резолютивній частині висновку службового розслідування (перевірки) зокрема, зазначається, чи знайшли своє підтвердження (спростування) відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування (перевірки).
Підставою для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності слугував встановлений у ході службової перевірки факт причетності до діяльності організованої злочинної групи, створеної ОСОБА_14, тобто встановлений факт позаслужбових стосунків позивача з вказаної особою та сприяння ОСОБА_14 в ухиленні від кримінальної відповідальності за скоєні тяжкі злочини.
Вказані обставини були з'ясовані відповідачем за наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому порядку під час проведення негласних слідчих дій, а саме: наявних у матеріалах справи витягів з протоколів про результати проведення негласної слідчої дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (а.с.121-250 т.2, 1-30 т.3).
Оцінюючи обставини, встановлені під час проведення службового розслідування, суд приходить до висновку, що вчиненими діями ОСОБА_3 скомпрометував високе звання працівника прокуратури, допустив дії, які зашкодили репутації та авторитету прокуратури, викликали негативний громадський резонанс.
З матеріалів справи слідує, що цей випадок набув широкого суспільного розголосу у пресі, чим суттєво підірвав авторитет прокуратури (а.с.54-55 т.1).
До того ж, судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що на час видачі наказу про його звільнення не існувало вироку суду, яким би позивача визнали винним у вчинення злочину.
З цього приводу суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до п. 1.3. Інструкції, яким встановлена мета службового розслідування, а саме швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу, оскільки ч. 2 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» встановлює, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Отже, дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності та полягає в обов'язку порушника нести відповідальність, у даному випадку за вчинення ганебного вчинку, що дискредитує працівника прокуратури.
Вирок щодо позивача у даному випадку, значення не має.
Вид дисциплінарного стягнення, на думку суду, обраний відповідно до тяжкості скоєного проступку.
Частиною 3 статті 48 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною радою України.
Наведена правова норма кореспондується з приписами частини першої статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року, де передбачено, що будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Статтею 2 Статуту передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
Водночас, частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Стаття 9 вказаного нормативно-правового акту передбачає дисциплінарне стягнення - звільнення з позбавленням класного чину. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку (п.5 ст.12 Дисциплінарного статуту прокуратури України).
ОСОБА_13 до ч.2 та ч.3 ст.48-1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурори і слідчі прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею. Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наказом Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення ОСОБА_13 працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
Прокурори зобов'язані сприяти підвищенню позитивного іміджу та авторитету органів державної влади і прокуратури, зокрема, дорожити своїм ім'ям та статусом, не допускати та уникати ситуацій, що дискредитують орган держаної влади або ганьбить репутацію прокуратури.
Відповідно до п.п.3.6-3.7 вказаного наказу визначено за фактами скоєння прокурорами чи слідчими ганебних вчинків призначати службові розслідування (перевірки), які проводити відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України. За їх результатами приймати обґрунтовані та такі, що відповідають ступеню вини і тяжкості проступку, рішення про дисциплінарну відповідальність винних осіб, аж до звільнення з органів прокуратури, у тому числі з порушенням клопотання про позбавлення класного чину. Одночасно вирішувати питання про відповідальність безпосередніх керівників за стан організації профілактичної роботи.
За порушення прокурором або слідчим Присяги працівника прокуратури невідкладно вживати заходів щодо звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 2 частини 2 статті 46 2 Закону України "Про прокуратуру".
Службове розслідування проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України, Інструкції про прядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України.
Посилання позивача, що порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення, а звільнення можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, є безпідставними, оскільки відсутність кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням до позивача дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання працівника прокуратури.
З положень статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України вбачається, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Вимогами статті 12 цього Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку.
Зазначені вимоги Статуту дотримано, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано в межах строків, передбачених статтею 12 вищевказаного Статуту.
Відповідно до ст.15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012р. №123, при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.
ОСОБА_13 з ч. ч. 1, 3 ст.18 цього ж Кодексу, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.
Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.
ОСОБА_13 працівника прокуратури, працівник прокуратури, серед іншого, зобов'язаний сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню законності та правопорядку, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
За змістом приписів ч.2 ст.2 Дисциплінарного статуту прокуратури України будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п 3.7 наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014р. №17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» за порушення прокурором або слідчим Присяги працівника прокуратури необхідно невідкладно вживати заходів щодо звільнення його з органів прокуратури.
Наведені норми законодавства та встановлені службовим розслідуванням обставини засвідчують, що позивачем вчинено проступок, який порочить працівника прокуратури. Цей проступок належним чином зафіксовано, йому надано вичерпну оцінку в ході проведення службового розслідування, за результатами якого до ОСОБА_3 застосовано один з видів дисциплінарної відповідальності - звільнення.
Слід також підкреслити, що сам по собі вступ працівника прокуратури у позаслужбові стосунки із учасником кримінального провадження, процесуальним керівником у якому він не являється, є проступком, який порочить працівника прокуратури та відповідно до п 3.7 наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014р. №17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України», ст. ст. 16, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, ст.2 Дисциплінарного статуту прокуратури України уже є самостійною підставою для невідкладного вжиття заходів щодо звільнення його з органів прокуратури.
Посилання позивача на порушення порядку проведення службового розслідування, суд відхиляє, оскільки, п.1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року №104, є диспозитивною нормою так як проведення службового розслідування відносно працівника прокуратури, не носить зобов'язального характеру.
За наявності обставин, які засвідчують вчинення особою проступку, який порочить її як працівника прокуратури, дисциплінарне стягнення може бути застосовано до працівника без проведення службового розслідування (перевірки).
Службове розслідування відносно дій позивача було призначено наказом прокурора Одеської області від 20 вересня 2016 року та проведено лише з метою з'ясування обставин вчинення даного ганебного вчинку з боку позивача, який порочить працівника прокуратури, виявлення причин та умов, що йому сприяли, зміцнення службової дисципліни і попередження негідних вчинків серед особового складу. Висновки наведеного вище службового розслідування підтвердили вчинення ОСОБА_3 проступку, який порочить його як працівника прокуратури та порушення ним ОСОБА_13 працівника прокуратури. Однак, результати службового розслідування не були виключною підставою для звільнення ОСОБА_3, а використовувались лише для виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню проступку, який порочить працівника прокуратури.
Вказані дії Прокуратури узгоджуються із п.6.11. наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014р. №17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено вивчення причин та умов, які сприяли скоєнню прокурорами чи слідчими ганебних вчинків, неправомірному втручанню у службову діяльність та перешкоджанню виконання ними службових обов'язків, посягань на їх життя, здоров'я та майно, вживати заходів до їх усунення.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність внесення змін до наказу від 21.09.2016 року наказом від 16.11.2017 року з огляду на наступне.
Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, затверджена Наказом Генеральної прокуратури України від 24 лютого 2016 року № 103, (далі - Інструкція) складена відповідно до положень державної системи діловодства і встановлює загальні правила документування діяльності органів прокуратури України, регламентує порядок роботи з документами з часу їх створення, надходження до відправлення або передавання в архів прокуратури з урахуванням впровадження інформаційних технологій та електронного документообігу.
Інструкція визначає порядок приймання, реєстрації, обліку, перекладу, підготовки, оформлення (у тому числі редагування), тиражування, відправлення, контролю за виконанням документів, формування їх у справи, наглядові провадження, зберігання, використання на паперових або електронних носіях та встановлює єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами.
Відповідно до п.п.8.1-8.3 Інструкції, документування управлінської діяльності полягає у фіксації за встановленими правилами на паперових або електронних носіях управлінських дій, тобто у створенні документів.Підставою для створення документів в органах прокуратури є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.
Управлінська діяльність в органах прокуратури здійснюється шляхом видання організаційно-розпорядчих документів (наказ, положення, порядок, інструкція, рішення тощо).
З питань, що належать до компетенції різних органів (установ), можуть прийматися спільні організаційно-розпорядчі документи.
Підставами для прийняття організаційно-розпорядчих документів є:
- забезпечення додержання положень Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів;
- здійснення розпорядчої діяльності з метою виконання прокуратурою покладених на неї завдань і функцій;
- потреба у правовому регулюванні діяльності.
ОСОБА_13 пп.9.2.4. Інструкції визначено порядок складання наказів.
Так, проекти наказів розробляються за дорученням керівництва прокуратури або з ініціативи структурних підрозділів.
Наказ - це правовий акт (розпорядчий документ), що видається керівником прокуратури або його заступниками на підставі законів та для їх виконання. У наказах викладаються питання з основної діяльності органів прокуратури або окремих її напрямів, а також адміністративно-господарські та кадрові питання (накази з особового складу).
ОСОБА_21 наказу складається, як правило, з констатуючої та розпорядчої частин і друкується на бланках встановленого зразка (додаток 29*).
Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують жодних роз'яснень. У наказах із різних питань констатуючої частини теж може не бути. У цьому випадку текст наказу складається з параграфів (пунктів).
Якщо наказ видається на підставі закону, іншого правового акта або документа прокуратури вищого рівня, у констатуючій частині наводиться його повна назва, дата, номер і заголовок.
Розпорядча частина відокремлюється від констатуючої словом "наказую" з двокрапкою, яке пишеться з нового рядка великими літерами.
Кожен пункт розпорядчої частини повинен починатися із зазначення конкретного виконавця (у давальному відмінку), далі в неозначеній формі викладаються відомості про дію, яку слід виконати, а за необхідності - строк виконання.
У наказах, що підлягають контролю, в останньому пункті вказується посадова особа, на яку покладається контроль за виконанням наказу.
Якщо наказ доповнює, скасовує або змінює раніше виданий, про це зазначається в тексті. Також у тексті наводяться дані щодо наявності додатка.
Отже, судом встановлено дотримання відповідачем процедури внесення змін до раніше виданого наказу, що спростовує твердження позивача.
ОСОБА_13 із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені в оскаржуваних наказах обставини повністю підтверджуються матеріалами службового розслідування, а характер накладеного дисциплінарного стягнення відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку, а тому правових підстав для задоволення позову немає.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
ОСОБА_13 положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання протиправними та скасування висновку, наказів від 21.09.2016 року № 2223к та від 16.11.2017 року №2081к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Повний текст постанови складено та підписано суддею 12 грудня 2017 року.
Суддя П.П.Марин