м. Миколаїв.
15:25 год.
11 грудня 2017 року справа № 814/2061/17
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, вул. Соловїна, 8, с. Надбузьке, Миколаївський район, Миколаївська область, 57130
доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправними і скасування наказів від 28.09.17 р. № 879 о/с, від 25.10.17 р. № 967 о/с
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну позовних вимог, просить суд визнати протиправними і скасувати накази відповідача від 28 вересня 2017 р. № 879 о/с і від 25 жовтня 2017 р. № 967 о/с про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність та позбавлення премії за вересень 2017 р. (а. с. 37, 50).
В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що відповідач, перевіряючи його скаргу на протиправні, на думку позивача, дії командира батальйону ОСОБА_4, безпідставно притягнув його до дисциплінарної відповідальності та позбавив премії.
Відповідач позов не визнав, в запереченнях зазначив, що службовим розслідуванням, яке проведено за скаргою позивача на дії командира батальйону ОСОБА_4, не підтверджені обставини, які викладені в скарзі, натомість відповідач встановив вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни і субординації, а тому він мав законні підстави для притягнення позивача як до дисциплінарної відповідальності, так і для позбавлення премії (а. с. 64-76).
Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, ст. 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача свої вимоги та заперечення підтримали.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
25 серпня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із скаргою на дії командира батальйону ОСОБА_4 (а. с. 78-79). В скарзі вказано на те, що 6 травня 2017 р. командир батальйону ОСОБА_4, на думку позивача, неправомірно застосував до співробітника батальйону ОСОБА_5 фізичну силу, а також спеціальні засоби у виді кайданків. У скарзі позивач зазначив, що намагався перешкодити цим неправомірним, на його думку, діям ОСОБА_4 Також скарга містить дані і про інші неправомірні дії командира батальйону ОСОБА_4, зокрема про безпідставне вирахування ним грошей з поліцейських.
Відповідач за скаргою позивача провів службове розслідування, результати якого викладені у висновку від 22 вересня 2017 р. (далі - Висновок) (а. с. 103-110).
У Висновку зазначено, що 6 травня 2017 р. командир батальйону ОСОБА_4 застав працівників поліції ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння та наказав їм направитись до лікарні для медичного обстеження. Оскільки ОСОБА_5 не бажав виконувати наказ та поводився агресивно, ОСОБА_4 прийняв рішення застосувати до ОСОБА_5 спеціальні засоби у виді кайданків. Позивач, як вказано у Висновку, заважав командиру батальйону ОСОБА_4 надягти на ОСОБА_5 кайданки, застосовуючи при цьому фізичну силу та безпідставно критикував ОСОБА_4 з цього приводу.
Зазначені обставини відповідач розцінив як порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" та розділу II п. 1 і 3 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 9 листопада 2016 р. № 1179 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2016 р. за № 1576/29706, в частині виконання ним вимог щодо належної поведінки поліцейського.
За результатами службового розслідування відповідач дійшов висновку про те, що обставини, викладені позивачем у своїй скарзі щодо протиправної поведінки командира батальйону ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, натомість сам позивач допустив порушення вимог вищезазначених нормативних актів.
28 вересня 2017 р. відповідач прийняв наказ № 879 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БПСП ОП "Миколаїв" ГУНП області та скасування премії" (а. с. 114-116).
Як слідує з цього наказу, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність, а також позбавлено премії за жовтень 2017 р. в розмірі 100%. В подальшому, 25 жовтня 2017 р. відповідач видав наказ № 967 о/с, яким змінив попередній наказ в частині місяця, за який позивача позбавлено премії - замість жовтня, позивача позбавлено премії за вересень (а. с. 118).
Відповідно до ст. 14 ч. 1 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Отже, як вбачається з наведеної норми, службове розслідування проводиться відносно певної особи, яка вчинила дисциплінарний проступок.
Службове розслідування було призначене за скаргою позивача на дії командира батальйону ОСОБА_4 і за замістом наведеної норми, відповідач повинен був перевіряти наявність порушень в діях саме останнього. Не встановивши фактів порушень з боку особи, відносно якої розпочато службове розслідування, в даному випадку командира батальйону ОСОБА_4, відповідач не мав права в рамках цього ж службового розслідування притягати позивача до дисциплінарної відповідальності - він повинен був призначити службове розслідування відносно позивача, чого ним зроблено не було.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що особа повинна усвідомлювати, що відносно неї проводиться службове розслідування і існує загроза притягнення до дисциплінарної відповідальності. В той же час, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за її ж скаргою на дії іншої особи, суперечить меті і завданню службової перевірки, адже фактично в такому випадку змінюється статус особи з заявника на порушника.
Крім того, ст. 15 абз. 5 Дисциплінарного статут визначає, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Як слідує з Висновку, позивач був опитаний в ході проведення службового розслідування, але він надавав пояснення за обставинами власної скарги, а не як особа, яку в подальшому можуть притягти до дисциплінарної відповідальності.
Вищезазначене суд розцінює як суттєве порушення з боку відповідача при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення та позбавлення премії.
Стосовно обставин, які послугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.
Як пояснив сам позивач, 6 травня 2017 р. командир батальйону ОСОБА_4, вважаючи, що працівники поліції ОСОБА_6 і ОСОБА_5 знаходяться в стані алкогольного сп'яніння, наказав їм прибути до медичної установи для проходження огляду. За поясненнями позивача, вказані поліцейські не чинили супротив ОСОБА_4, але незважаючи на це, останній вів себе зневажливо по відношенню до них та намагався застосувати до ОСОБА_5 спеціальні засоби у виді кайданків. Позивач вважав, що застосування до поліцейського кайданків було безпідставним, у зв'язку із чим висловлював свою незгоду із діями командира.
Допитані в судовому засіданні ОСОБА_6 і ОСОБА_5 заперечили вживання ними алкогольних напоїв, а також пояснили, що позивач не вчиняв протиправних дій проти командира батальйону ОСОБА_4 - він тільки висловлював свою незгоду із тим, що останній застосовує до ОСОБА_5 спеціальні засоби у виді кайданків, без потреби на то. При цьому обидва свідки наполягали на наявності тривалого конфлікту із ОСОБА_4, у зв'язку із чим останній упереджено до них ставиться.
Суд критично ставиться до показань цих свідків, так як і ОСОБА_6 і ОСОБА_5 також притягнуті до дисциплінарної відповідальності і позбавлені премії тими ж наказами, що і позивач.
Допитаний за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що позивач не заважав ОСОБА_4 надягати кайданки на ОСОБА_5 - він перешкоджав саме свідку, який допомагав в цьому ОСОБА_4, тоді як у Висновку зазначено про те, що позивач фізично заважав саме ОСОБА_4 надягати кайданки на ОСОБА_5
Оцінюючи показання свідків, суд має зазначити, що всі свідки підтвердили, що позивач критикував дії командира батальйону ОСОБА_4 з приводу застосування до ОСОБА_5 спеціальних засобів у виді кайданків. На переконання суду, критика командира підрозділу в присутності підлеглих, в той час як підрозділ знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції у м. Краматорську, є порушенням службової дисципліни і субординації. Навіть якщо припустити, що ОСОБА_4 діяв протиправно, позивач не мав права в обраний ним спосіб виказувати свою незгоду з діями командира, а тому суд погоджується із висновком відповідача про порушення позивачем службової дисципліни.
Як визначено ст. 14 абз. 10 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Таке дисциплінарне стягнення, як попередження про неповну посадову відповідність, яке накладене на позивача, є одним з найбільш суворих дисциплінарних стягнень і накладаючи саме таке стягнення, відповідач мав врахувати як чинники, передбачені ст. 14 абз. 10 Дисциплінарного статуту, так і можливість накладення менш суворого стягнення. На переконання суду попередження про неповну посадову відповідність непропорційно суворе стягнення за вчинок позивача.
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7 пояснили суду, що позивач неодноразово порушував службову дисципліну та конфліктував із командиром батальйону ОСОБА_4, але як слідує з матеріалів адміністративної справи, за весь час проходження служби в органах внутрішніх справ (поліції) позивач дисциплінарних стягнень не мав (а. с. 119-122). У Висновку, складеному за результатами службового розслідування, позивачу в цілому надана позитивна характеристика з несуттєвими зауваженнями (а с. 108 зворот), а тому суд не може прийняти до уваги посилання свідків та відповідача на якісь попередні порушення позивачем службової дисципліни.
Що стосується позбавлення позивача премії, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ. Отже, позбавлення премії не відноситься до системи дисциплінарних стягнень.
Фактично, окрім безпосередньо дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, відповідач за ті ж самі обставини позбавив позивача і премії за вересень 2017 р. в розмірі 100%.
Як слідує з Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, затвердженого наказом ГУНП в Миколаївській області від 11 січня 2016 р. № 14 (далі - Положення про преміювання) (а. с. 112-113), керівник органу чи підрозділу має право позбавляти поліцейського премії повністю або частково за: 1) невихід на службу без поважних причин; 2) уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин), прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); 3) порушення статутних правил несення служби у добовому наряді або під час патрулювання; 4) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо збереження державної таємниці; 5) скоєння аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини поліцейського під час виконання ними службових обов'язків, чи кримінального правопорушення; 6) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до псування спеціальної техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю поліцейським або іншим особам (п. 3.2.).
Таким чином, сам по собі факт накладення на позивача дисциплінарного стягнення, не є підставою для позбавлення його премії і не передбачений Положенням про преміювання в якості самостійної та/або обов'язкової підстави для депреміювання.
Як визначено п. 3.4. Положення про преміювання, поліцейські позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок).
Висновок відповідачем складено 22 вересня 2017 р., а тому позбавлення позивача премії повинно було відбутись за вересень 2017 р. В той же час, в наказі відповідача від 28 вересня 2017 р. № 879 о/с позивача позбавлено премії за жовтень 2017 р., тобто на майбутнє, що прямо суперечить п. 3.4. Положення про преміювання.
25 жовтня 2017 р. відповідач своїм наказом № 967 о/с вніс зміни до наказу від 28 вересня 2017 р. № 879 о/с, а саме змінив місяць, за який позивача позбавлено премії - жовтень змінено на вересень 2017 р.
Слід відзначити, що Дисциплінарний статут не передбачає права органу чи посадової особи, які прийняли рішення про накладення дисциплінарного стягнення, вносити в них відповідні зміни, а згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується інших обставин, викладених у скарзі позивача, зокрема щодо безпідставного вирахування ОСОБА_4 грошей з поліцейських, то Висновок, складений за наслідками службового розслідування, не містить жодних пояснень з цього приводу, окрім загальної фрази, що ця обставина не підтвердилась, а позивач перекрутив ці факти.
Відповідно до ст. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд вважає, що відповідач порушив процедуру накладення на позивача дисциплінарного стягнення, без врахування всіх обставин наклав на позивача непропорційно суворе стягнення, без наявності підстав додатково позбавив премії, а тому спірні накази підлягають скасуванню.
Питання про розподіл судових втрат судом не вирішувалось, оскільки позивач, в силу ст. 5 п. 13 Закону України "Про судовий збір", звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Накази від 28 вересня 2017 р. № 879 о/с та від 25 жовтня 2017 р. № 967 о/с в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність та позбавлення премії за вересень 2017 р., визнати протиправними і скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Повний текст постанови складено
13 грудня 2017 р.
Суддя Мороз А. О.