06 грудня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке діє через представника Сокуренко Наталію Вікторівну, на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2016 року
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 17 травня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 29 лютого 2016 року складає 11 629 грн 23 коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 1 998 грн 20 коп.; заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у розмірі 6 211 грн 61 коп., заборгованість зі сплати пені та комісії у розмірі 2 389 грн 58 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штрафу (процентна складова) у розмірі 529 грн 97 коп та яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить судові рішення скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Згідно з п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови) договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий термін (а. с. 20).
Пунктом 9.5 вказаних Умов встановлено, що картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви його утримувача або банк має право закрити Картрахунок, письмово повідомивши про це утримувача. При цьому, утримувач зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути картку у банк, після чого обслуговування картки припиняється. Утримувач повинен повністю погасити перед банком заборгованість за кредитом, у т. ч. з моменту яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення картки
Відповідно до ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH)
Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Судом встановлено, що відповідач починаючи з дати отримання кредитної картки (17 травня 2007 року) жодних платежів на погашення заборгованості за кредитом не здійснював, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості лише у квітні 2016 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що банк звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем у справі.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зі ст. 335 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Писана
І.М. Завгородня
О.В. Попович