Ухвала іменем україни
25 жовтня 2017рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоЧервинської М.Є.,
суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Коротуна В.М., Попович О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, за касаційними скаргами ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, та ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року,
У червні 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 грудня 2011 року ОСОБА_7 придбала для малолітньої дочки ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,086 га під будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана під будівництво житлового будинку. ОСОБА_7 отримала будівельний паспорт та дозвіл на виконання будівельних робіт, уклала договір будівельного підряду, однак відповідач - власник суміжного домоволодіння № АДРЕСА_1, самовільно зайнявши їхні земельні ділянки, не допустив будівельну техніку, яка була замовлена і оплачена з метою здійснення підготовчих земельних робіт для будівництва будинку.
Такі дії відповідача спричинили позивачам матеріальні збитки, тому з урахуванням вищевикладеного та посилаючись на положення ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України просили суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_7 збитків у сумі 155 666 грн 69 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_8 шкоду в сумі 6 414 грн 37 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 шкоду в сумі 7 452 грн 52 коп..
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 87 263 грн 21 коп. спричиненої майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 3 647 грн 11 коп. спричиненої майнової шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 4 240 грн 83 коп. спричиненої майнової шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 77 471 грн 47 коп. штрафних санкцій відповідно до Додаткової угоди від 04 серпня 2012 року № 1 до Договору будівельного підряду від 10 травня 2012 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову та викладено другий абзац резолютивної частини рішення у такій редакції:
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 9 791 грн 74 коп. на відшкодування майнової шкоди.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін
У касаційній скарзі ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення місцевого суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягають відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що через неправомірна дії відповідача позивачі зазнали реальних збитків, які підтверджені належним та допустимим доказами у справі. При цьому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами не існувало договірних відносин зобов'язального характеру.
Скасовуючи рішення місцевого суд в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 77 471 грн 47 коп., апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги в цій частині не доведені належними та допустимими доказами у справі, а сама по собі згода сторін договору щодо списання вказаних коштів як штрафних санкцій за рахунок внесеного ОСОБА_7 авансу за договором підряду не є підставою для їх стягнення.
Такі висновки суду є правильними та відповідають встановленим у справі обставинам.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0,086 га із цільовим призначенням - під будівництво житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 29).
Відповідач є користувачем земельної ділянки, суміжної із належними позивачам земельними ділянками.
30 березня 2012 року ОСОБА_6 видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 із схемою забудови земельної ділянки. Розбіжність у нумерації земельних ділянок позивачів обумовлена тим, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 було придбано дві окремі земельні ділянки, які розташовані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 204, 243), проте в подальшому цим земельним ділянкам була присвоєна нова адреса АДРЕСА_1 відповідно (а.с. 207, 246). Таким чином, на час оформлення дозвільної документації на будівництво та укладення договору підряду земельна ділянка ОСОБА_6 мала адресу: АДРЕСА_1.
23 квітня 2012 року ОСОБА_6 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області повідомлення про початок будівельних робіт. Підрядчиком вказано МПП «Атлант-будсервіс».
10 травня 2012 року ОСОБА_6, МПП «Атлант-будсервіс» та ОСОБА_7 уклали договір будівельного підряду. Предметом договору є будівництво житлового двоповерхового будинку по АДРЕСА_1.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 згідно з умовами вищезазначеного договору сплатила МПП «Атлант-будсервіс» аванс у розмірі 80 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 25 травня 2012 року (а. с. 20), а 20 червня 2012 року ОСОБА_7 сплатила 1 440 грн та 1 280 грн на рахунок ПП «Леопласт» за послуги екскаватора та вантажного автомобіля, необхідних при здійсненні розчистки території по АДРЕСА_1, оскільки такі роботи повинні були розпочатися 20 червня 2012 року відповідно до умов договору підряду (а. с. 19, 22, 23).
Оскільки відповідач перешкоджав виконанню підрядних робіт на замовлення ОСОБА_7, остання понесла збитки згідно з умовами договору, які просила суд стягнути з відповідача на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.
Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 96, було визначено розмір шкоди, заподіяної позивачам внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_9 їх земельних ділянок, а саме: ОСОБА_6 - 4 240 грн 83 коп. (а. с. 25, 26), ОСОБА_8 - 3 647 грн 11 коп. (а. с. 27, 28). Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та документально підтверджені. Доводи касаційної скарги ОСОБА_10 висновки суду щодо задоволення позову в цій частині не спростовують.
Судами також встановлено, що відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 грудня 2014 року у справі № 279/2872/14-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено позов та зобов'язано ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні позивачами земельними ділянками площею 0,10 га та 0,086 га шляхом демонтажу паркану та прибирання складованих будівельних матеріалів. Рішення набрало законної сили. На виконання рішення був виданий виконавчий лист, відкрито виконавче провадження та надано ОСОБА_9 строк для добровільного виконання рішення суду до 18 червня 2015 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, як боржник за виконавчим провадженням, у добровільному порядку у встановлені строки рішення суду не виконав. Відповідно до акта державного виконавця від 21 липня 2015 року рішення суду було виконане за рахунок ОСОБА_7 на суму 7 072 грн 74 коп., яку остання сплатила за виконані МПП «Атлант-будсервіс» роботи згідно з квитанцією від 24 липня 2015 року № 12.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_10 про те, що при виконанні рішення суду законодавством не передбачено використання особистих коштів стягувача, а також залучення до проведення виконавчих дій підрядних організації стягувачів, є безпідставними та не спростовують висновків суду щодо обов'язку відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати на виконання судового рішення.
Також суду надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат у сумі 1 440 грн за послуги екскаватора та 1 280 грн за послуги вантажного автомобіля, які також підлягають стягненню з відповідача як витрати, які позивач зазнала для відновлення свого порушеного права.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача з відповідача 77 471 грн 47 коп. штрафних санкцій за вимушений простій, апеляційний суд правильно виходив із того, що позовні вимоги в цій частині не доведені належними та допустимими доказами у справі, а сама по собі згода сторін договору щодо списання вказаних коштів як штрафних санкцій за рахунок внесеного ОСОБА_7 авансу за договором підряду не є підставою для їх стягнення.
Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що судом при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подані касаційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8, та ОСОБА_9, відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.Є. Червинська
Судді: І.М. Завгородня
В.М. Коротун
Т.О. Писана
О.В. Попович