іменем україни
06 грудня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та додаткового договору до кредитного договору, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільсьої області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року,
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 вересня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), було укладено кредитний договір, умовами якого було передбачено отримання нею кредиту у розмірі 20 000 доларів США, а
30 березня 2010 року між нею та банком було укладено додатковий договір до вказаного кредитного договору.
Вказувала на те, що єдиним можливим та законодавчо визначеним способом видачі готівкового кредиту в іноземній валюті фізичній особі - резиденту є відкриття поточного рахунку 2620 в установі банку, що надає кредит, перерахування суми кредиту з внутрішнього банківського рахунку 2203 та видача готівки клієнту за заявою або перерахування суми коштів з рахунку 2620 на інший рахунок клієнта. Разом з тим, у встановленому законом порядку оспорюваний кредитний договір виконати не можливо, оскільки на її ім'я поточний рахунок 2620 не відкривався, кредитні кошти не перераховувались, домовленості про це між сторонами не досягнуто, кредитні кошти в іноземній валюті готівкою через касу банку вона не отримувала.
Крім того, зазначала, що в оспорюваних договорах не визначено строків надання кредиту, при цьому її не було проінформовано про перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням.
Посилаючись на наведене та те, що умови кредитного договору та додаткової угоди до нього є несправедливими та суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», просила визнати недійсними кредитний договір від 19 вересня 2008 року та додатковий договір до кредитного договору від 30 березня 2010 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільсьої області від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки кредитний договір було укладено 17 вересня 2008 року, додатковий договір до кредитного договору - 30 березня 2010 року, а позов подано у липні 2016 року.
Крім того, судами правильно зазначено про відсутність підстав вважати, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише у грудні 2014 року - після звернення банку до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_4 протягом тривалого часу сплачували кошти у рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків, а також подавала письмові заяви щодо надання пільг зі сплати кредиту.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем (а. с. 62).
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільсьої області від 04 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
А.В. Маляренко
Т.О. Писана