Ухвала
іменем україни
06 грудня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євграфової Є.П., Завгородньої І.М., Попович О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Матрос» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року,
У жовтні 2016 ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 7,1086 га, яка розташована на території Чкалівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.
У жовтні 2013 року між її чоловіком ОСОБА_5, який діяв від її імені, та відповідачем була досягнута усна домовленість про платне користування земельною ділянкою строком на 3 роки.
Ураховуючи те, що в серпні 2016 року їй стало відомо про існування договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та СФГ «Матрос» строком на 10 років, який позивач не підписувала та не укладала, а також зважаючи на те, що відповідач добровільно земельну ділянку не повертає, чим порушує її право власності, просила витребувати у СФГ «Матрос» та передати їй земельну ділянку площею 7,1086 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Чкалівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 березня 2017 року позов задоволено.
Зобов'язано СФГ «Матрос» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 7,1086 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Чкалівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що не надано допустимих доказів того, що на час укладання договору волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, відповідало її внутрішній волі; сторони не заперечували, що договір не містить підпису ОСОБА_4 в графі «Орендодавець», та дійшов висновку про наявність підстав у ОСОБА_4 як власника відповідно до ст. 387 ЦК України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив із того, що ОСОБА_4 позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не заявляла, його недійсність з підстав непідписання договору оренди в порядку, визначеному ЦПК України, не доводила, та з огляду на положення ст. 11 ЦПК України дійшов висновку про те, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального закону вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Судом установлено, що між сторонами укладений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки, який в установленому законом порядку недійсним не визнаний.
Матеріали справи не містять доказів безпідставного заволодіння земельною ділянкою, враховуючи, що за викладеними в позовній заяві обставинами позивач добровільно за усною домовленістю передала земельну ділянку відповідачу. У наступному договір оренди земельної ділянки був укладений та зареєстрований.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, правильно застосувавши норми матеріального права: ст. ст. 204, 387 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є.П. Євграфова
І.М.Завгородня
О.В.Попович