ухвала
іменем україни
06 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Кафідової О.В., Гримич М.К., Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа - Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області, про визнання рішення Людвинівської сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що йому на праві власності відповідно до договору дарування від 29 березня 2012 року належить земельна ділянка, площею 0,1533 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд.
Вказана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1.
У липні 2014 року позивач звернувся до Управління Держземагентства у Макарівському районі із заявою про внесення відомостей про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Листом Управління Держземагентства від 29 липня 2014 року № 01-10/803 йому було відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку у зв'язку з взаємним перетином земельної ділянки із земельними ділянками відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (перший власник земельної ділянки - ОСОБА_8.).
Просив визнати незаконними та скасувати рішення Людвинівської сільської ради на підставі яких отримали земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку відповідачів та скасувати записи державної реєстрації земельних ділянок.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що розробка технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 здійснювалась за відсутності відповідного рішення Людвинівської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації.
Окрім того, передача земельної ділянки у власність здійснювалась за відсутності відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наявні в матеріалах технічної документації рішення Людвинівської сільської ради від 06.04.2006 року № 6 «а»-І-V «Про надання дозволу на приватизацію земельних ділянок» та витяг з рішення Людвинівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність» не є рішенням ради, оскільки дане питання не виносилось на розгляд І сесії Людвинівської сільської ради V скликання та не ухвалювалось відповідно до визначеної законом процедури.
Наявні в матеріалах технічної документації документи, які оформлені як рішення ради, були одноособово підписані сільським головою ОСОБА_12 та скріплені печаткою сільської ради, що є порушенням визначеного законом порядку та свідчить про перевищення останнім наданих законом повноважень.
Крім того, в технічній документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_7 відсутні будь-які документи, які б вказували на те, що земельна ділянка раніше йому виділялась і що межі такої ділянки визначались в натурі (на місцевості).
З протоколу сесії І Людвинівської сільської ради від 06 квітня 2006 року вбачається, що було прийнято рішення про вилучення з користування громадянки ОСОБА_13 земельної ділянки площею 0,23 га в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7
Довідка, яка наявна в матеріалах технічної документації від 03 жовтня 2008 року, зазначає, що ОСОБА_7 користується спірною земельною ділянкою з 1993 року, містить завідомо неправдиві відомості, враховуючи дату народження відповідача 1986 рік.
Позивач вважає, що підставою визнання недійсним державного акта ОСОБА_8 є те, що технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта гр. ОСОБА_8 не обліковується в архіві управління Держземагентства. Відповідач не погоджував межі земельної ділянки з ним, під час розробки технічної документації не було проведено кадастрову зйомку ділянки та не було узгоджено її межі із суміжним землевласником, тобто з ним.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Людвинівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа - Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області, про визнання рішення Людвинівської сільської ради, державних актів на права власності на земельні ділянки недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки залишено без задоволення.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, щопозивач та його представники не вказали та не довели суду, що право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1533 га, порушено чи не визнається відповідачами у даній справі.
Також суди взяли до уваги, що на момент судового розгляду справи державна реєстрація права на нерухоме майно позивача в порядку, передбаченому законом, відсутня. Це повністю підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 11 березня 2016 року, відповідно до Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 обліковується за ОСОБА_14
Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що належить громадянці ОСОБА_14, земельна ділянка з будь-якого боку не межує з земельними ділянками сторін у справі. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, що належить ОСОБА_7, його земельна ділянка не межує з ділянкою ОСОБА_14 Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_9, який було виготовлено у 2014 році, земельна ділянка не межує з ділянкою ОСОБА_14
Як установлено судами попередніх інстанцій, приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Дарнопих Т.М. 29 березня 2012 року було посвідчено договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_6, реєстровий номер 520.
Предметом договору є земельна ділянка площею 0,1533 га, що розташована на АДРЕСА_3
Цільове призначення (використання) земельної ділянки, наданої ОСОБА_14 на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 26 грудня 2008 року № 132-ХХІІІ-V, кадастровий номер НОМЕР_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
ОСОБА_6 на підтвердження свого права власності подав державний акт на право власності, виданий на ім'я ОСОБА_14, де міститься відмітка нотаріуса про перехід права власності на підставі вищевказаного договору дарування.
Листом від 29 липня 2014 року № 01-10/803 заступник начальника Управління Держземагентства у Макарівському районі повідомив громадянці ОСОБА_14, що при внесенні відомостей про її земельну ділянку до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру управління Держземагентства у Макарівському районі встановлено взаємний перетин ділянки із земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що є перешкодою у внесенні відомостей про земельну ділянку до автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру.
Вищезазначений лист є адресованим саме громадянці ОСОБА_14, яка не є стороною у даній справі, хоча позивач вказує дату, коли дізнався про порушення свого права, - саме 29 липня 2014 року.
ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку площею 0,2307 га, яка розташована по АДРЕСА_6 на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 24 березня 2009 року № 151-ХХV-V «Про передачу у власність земельної ділянки» та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.
Також було встановлено, що громадянка ОСОБА_13 06 квітня 2006 року звернулась до сесії Людвинівської сільської ради з письмовою заявою про надання дозволу на вилучення земельної ділянки площею 0,23 га, якою вона не користується, на користь ОСОБА_7
Цього ж дня ОСОБА_7 подав на сесію Людвинівської сільської ради письмову заяву про надання йому дозволу на виділення земельної ділянки площею 0,23 га, яка розташована АДРЕСА_4 згідно із заявою про відмову від користування ОСОБА_13
Відповідно до витягу з рішення сесії Людвинівської сільської ради від 06 квітня 2006 року № 6 «а»-І-V «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» було вирішено передати ОСОБА_7 земельну ділянку під ОЖБ площею 0,23 га, по АДРЕСА_7 та зобов'язано заключити договір на розробку технічної документації з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію.
Як слідує з документів поданої технічної документації, під час складання акта про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки брали участь сільський голова та два суміжні землевласники ОСОБА_16 та ОСОБА_17
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_7, виконаним у 2008 році, громадянка ОСОБА_14 не була суміжним землевласником чи землекористувачем.
ОСОБА_8 набув право власності на земельну ділянку площею 0,2200 га, яка розташована по АДРЕСА_5 на підставі рішення Людвинівської сільської ради від 05 вересня 2012 року № 107-ХVІІІ-VІ «Про передачу у власність земельної ділянки» та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 27 вересня 2012 року.
У подальшому земельна ділянка була ним відчужена ОСОБА_18, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 жовтня 2012 року, яка у свою чергу 14 квітня 2013 року відчужила земельну ділянку відповідачу у справі - ОСОБА_9
Відповідно до висновку судової експертизи від 23 жовтня 2015 року № СЕ-1-1-353/15 при зіставленні фактичних розмірів площ координат поворотних точок (фактичне розташування земельних ділянок) та конфігурації земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в одному масштабі та одній системі координат з межами, їх розмірами, конфігурацією та площею, координатами поворотних точок, вказаними у правовстановлюючих документах встановлено: щодо земельної ділянки ОСОБА_6 (первісний набувач ОСОБА_14.) фактичне розташування, існуючі межі (їх розміри), координати поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_6 не відповідають тим, що зазначені у копії Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ОЖБ гр. ОСОБА_14 на території села Людвинівка, виготовленої ПП «Абрис-Альфа» та у копії державного акта на право власності на земельну ділянку. Визначити усі фактичні межі (їх розміри) конфігурацію, координати поворотних точок та площу досліджуваної ділянки ОСОБА_6 не надалось можливим.
Фактичне розташування земельної ділянки ОСОБА_7 площею 0,2194 га, розміри меж, координати поворотних точок та площа земельної ділянки ОСОБА_7 за фактичним використанням не відповідають тим, що зазначені у копії технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 для ОЖБ, виготовленої ТОВ Науково-виробнича фірма «Універсал-Агро», та у копії державного акта на право власності на земельну ділянку.
Фактичне місце розташування ділянки площею 0,2194 га зміщене вправо від місця розташування земельної ділянки площею 0,2307 га, зовнішні межі якої визначені державним актом та техдокументацією. Конфігурація земельної ділянки площею 0,2194 га за фактичним використанням в цілому однакова із конфігурацією земельної ділянки площею 0,2307 га, визначеної зовнішніми межами згідно із копією державного акта від 28 квітня 2010 року серії НОМЕР_2 та кадастровим планом.
Фактичне розташування земельної ділянки ОСОБА_9 площею 0,2337 га, розміри меж, координати поворотних точок та площа земельної ділянки ОСОБА_9 за фактичним використанням не відповідають тим, що зазначені у копії технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ОЖБ гр. ОСОБА_8 в селі Людвинівка, виготовленої ПП «Яран і К» конфігурація земельної ділянки площею 0,2337 га за фактичним використанням в цілому однакова з конфігурацією земельної ділянки площею 0,2200 га, визначеної зовнішніми межами згідно з копією державного акта та кадастровим планом, представленим у копії технічній документації із землеустрою ОСОБА_8
Частина земельної ділянки у формі чотирикутника площею 96,70 кв. м, яка входить до складу площі земельної ділянки 0,1533 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, належної ОСОБА_6, накладається на земельну ділянку ОСОБА_9 площею 0,2200 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 частина земельної ділянки у формі багатокутника площею 532,70 кв. м, яка входить до складу площі земельної ділянки 0,1533 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, належної ОСОБА_6, накладається на земельну ділянку ОСОБА_7 площею 0,2307 га, з кадастровим номером НОМЕР_5.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянкою , і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За вимогами ч. 2 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку встановленому законом у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.
Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічна норма міститься і в ст. 155 ЗК України, відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Як вбачається із вказаних вище норм, для визнання акта (в даному випадку - рішення органу місцевого самоврядування) незаконним (недійсним), необхідно щоб такий акт одночасно порушував права або інтереси позивача та суперечив актам цивільного законодавства.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі від 30 червня 2006 року «Федоренко проти України» визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства», майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Кафідова
Судді: М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко Т.О. Писана