ухвала
іменем україни
06 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Кафідової О.В., Гримич М.К., Маляренка А.В., Іваненко Ю.Г., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 15 листопада 1995 року він був прийнятий на роботу в Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» (далі - ДП «Ківерцівське лісове господарство») на посаду столяра 4-го розряду.
29 червня 2005 року в робочий час, у зв'язку з конструктивними недоліками, недосконалістю, недостатньою надійністю засобів виробництва отримав травму першого пальця, ДП «Ківерцівське лісове господарство» було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 01 липня 2005 року.
Крім того, 02 грудня 2005 року, перебуваючи на роботі, у зв'язку з відсутністю спеціального пристрою - штовхача отримав травму другого і третього пальця лівої кисті. Відповідачем було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 07 грудня 2005 року.
Унаслідок нещасних випадків на виробництві 29 червня та 02 грудня 2005 року він отримав ушкодження здоров'я у вигляді травматичної ампутації нігтьової фаланги першого пальця правої кисті та рваної рани 2-го та 3-го пальців лівої кисті. Під час лікування він перебував у Ківерцівській районній лікарні, однак функції пальців правої та лівої кисті не відновилися.
Згідно з висновком Луцької МСЕК від 07 вересня 2005 року йому було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 5 відсотків довічно у зв'язку з травмою, отриманою 29 червня 2005 року, а від 09 лютого 2006 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 відсотків довічно у зв'язку з травмою, отриманою 02 грудня 2005 року.
Вказуючи на те, що внаслідок трудового каліцтва йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях і яку він оцінює у 100 000 грн, та просить стягнути з ДП «Ківерцівське лісове господарство» 70 000 грн та із Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі 30 000 грн на свою користь.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року, позов ОСОБА_6 до Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі, про відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» в користь ОСОБА_6 15 000 грн моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі в користь ОСОБА_6 5 000 грн моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом.
Стягнуто з Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі в користь держави для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в рівних частках по 275,60 грн.
У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), та з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок отримання професійного захворювання позивачеві завдано маральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачу стійка втрата професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва вперше встановлена висновком МСЕК у 2005 році, й з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, що є підставою для задоволення позовних вимог саме до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно із записами трудової книжки 15 листопада 1995 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду столяра 4-го розряду ДП «Ківерцівське лісове господарство».
Актом від 01 липня 2005 року № 2 стверджується настання нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків в ДП «Ківерцівське лісове господарство», відповідно до якого 29 червня 2005 року о 10 год. 30 хв. позивач приступив до роботи, залишалось доробити дві заготовки, одна з них заклинила в захисних зажимах. Робітник зняв захисні зажими і працював без захисту, в цей час обірвалася частина ножа і нанесла травму. Місце, де стався нещасний випадок, у акті називається як столярний цех, а причинами нещасного випадку вказано конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва.
Згідно з актом від 07 грудня 2005 року № 3 про нещасний випадок в ДП «Ківерцівське лісове господарство», 02 грудня 2005 року о 15 год. 45 хв. у столярний цех зайшов слюсар і попросив зробити ручку до молотка. ОСОБА_6 знайшов заготовку і приступив до фугування. Зробивши більшу частину роботи, притискаючи заготовку лівою рукою до станка, а правою направляв ріжучий інструмент, у цей час вириває заготовку, праву руку відкидає назад, а ліва рука попадає на ріжучий інструмент. Причинами нещасного випадку вказано невиконання вимог інструкції з ОП242.
Відповідно до виписок з акта огляду Луцької міжрайонної МСЕК про результати визначення ступеня витрати професійної працездатності у відсотках, потреб у наданні медичної та соціальної допомоги від 07 вересня 2005 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 5 % відсотків довічно, внаслідок трудового каліцтва, яке сталось 29 червня 2005 року, та від 09 лютого 2006 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 % довічно, внаслідок каліцтва, яке сталось 02 грудня 2005 року.
Як вбачається з витягу протоколу засідання комісії з питань охорони праці від 29 липня 2005 року, ОСОБА_6 зменшено розмір одноразової допомоги на 5 %.
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 03 жовтня 2005 року № 390 ОСОБА_6 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності на виробництві та щомісячну грошову в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 21,80 грн внаслідок нещасного випадку, що трапився 29 червня 2005 року.
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних страждань, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілого у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасних випадку на виробництві та професійного захворювання (ст. 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань»).
Відповідно до ч. 3 ст. 28 вказаного Закону (в редакції Закону від 16.06.2005 року) за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» (в редакції Закону від 16 червня 2005 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватись за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі №6-26цс12.
Згідно з положеннями частини 1 ст. 9 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці»(станом на вересень 2005 року), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків у разі, якщо стійку втрату працездатності вперше встановлено у період із 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2005 року.
Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в вересні 2005 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності» (в редакції станом на вересень 2005 року) за нормами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Також відповідно до частини 1 та 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акти цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
З урахуванням вказаних положень на правовідносини сторін розповсюджується норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», яка діяла в вересні 2005 року та передбачала обов'язок Фонду виплачувати потерпілого працівнику моральної шкоди за її наявності.
Так, Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» не передбачено необхідність зазначення у висновку МСЕК факту наявності моральної шкоди.
Посилання відповідача на ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (яка набрала чинності з 01 січня 2015 року), за змістом якої відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, не заслуговує на увагу, оскільки наведені в скарзі доводи зводяться до суб'єктивного тлумачення норм права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції у повній мірі забезпечив права ОСОБА_6, гарантовані йому Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини.
Висновки судів ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є посилання в рішенні суду і яким судами надано правильну юридичну оцінку.
Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області відхилити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Кафідова
Судді: М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко Т.О. Писана