Ухвала
Іменем України
06 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Гримич М.К., Леванчука А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, належав на праві приватної власності гаражний бокс за адресою: АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_8 його спадкоємцями були ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_9, спадщину якої прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили задовольнити позов.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування на 1/6 частини спадкового майна, а саме: на 1/6 частину гаражного боксу АДРЕСА_1 яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РВП на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим № 66387 в реєстровій книзі 410/214.
Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування на 1/6 частини спадкового майна, а саме: на 1/6 частину гаражного боксу АДРЕСА_1 яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 року, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РВП на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим № 66387 в реєстровій книзі 410/214.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23червня 2016 року доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у хвалено у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування п'ятим абзацом.
Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, 243 грн 60 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, 243 грн 60 коп. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року змінено.
Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за ст. 1241 ЦК України після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 право власності на 1/12 частину гаражного боксу АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РВП на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим № 66387 в реєстровій книзі 410/214.
Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_9 право власності на 1/4 частину гаражного боксу АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РВП на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим № 66387 в реєстровій книзі 410/214.
В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва 23 червня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення часток спадкового майна, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право на спадкування, яке передбачене ч. 1 ст. 1266 ЦК України, а тому обов'язкова частка спадкового майна ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9 в такому випадку становить 1/12 частина гаражного боксу.
В свою чергу частка ОСОБА_10 складає різницю між часткою гаражного боксу, яка належала ОСОБА_9, та обов'язковою часткою ОСОБА_4, а отже становить 1/4 частини гаражного боксу.
Ухвалюючи додаткове рішення щодо стягнення судових витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачі є платниками судового збору та на їх користь ухвалено судове рішення, а тому обґрунтовано ухвалив додаткове рішення відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Посилання осіб, які подали касаційну скаргу, стосовно того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надали доказів та не довели своє право на спадкове майно є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко М.К. Гримич А.О. Леванчук