ухвала
іменем україни
06 грудня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Кафідової О.В., Гримич М.К., Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання розірваним кредитного договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року,
У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_8 06 лютого 2008 року був укладений кредитний договір № 205815-cred на загальну суму 5 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних, з кінцевим терміном повернення 25 січня 2010 року.
Зобов'язання за вказаним договором забезпечені договорами поруки, поручителями за якими виступили відповідачі у справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зобов'язалися відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_8 за кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_8 суму кредиту в розмірі 5 000 доларів США, однак позичальник належним чином своїх зобов'язань не виконав, унаслідок чого станом на 04 листопада 2013 року у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка складає загальну суму за кредитом, процентами у розмірі 1 870,45 доларів США.
Оскільки боржник та поручителі мають нести перед кредитором солідарну відповідальність, позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідачів у солідарному порядку.
ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання розірваним кредитного договору, посилаючись на те, що 06 лютого 2008 року відповідно до п. 2.3.1 зазначеного кредитного договору, в разі порушення позичальником своїх зобов'язань банк має право згідно із ст. 651 ЦК України здійснити в односторонньому порядку розірвання кредитного договору з направленням позичальнику повідомлення.
Враховуючи, що 18 лютого 2009 року позивачу було направлено повідомлення № 3928 з вимогою про дострокове повернення суми кредиту, позивач вважає, що зазначене повідомлення є підставою для розірвання кредитного договору з моменту отримання повідомлення, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», за участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання розірваним кредитного договору відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»:
- заборгованість по кредиту - 198 доларів США 22 центи, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.12.2014 року складає 3 125 гривень 92 копійки;
- заборгованість по відсоткам - 1 672 долари США 23 центи, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.12.2014 року складає 26 371 гривню 07 копійок;
а всього на загальну суму 1 870 доларів США 45 центів, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.12.2014 року складає 29 496 гривень 99 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 249 гривень 16 копійок в рівних частинах з кожного.
Відмовлено Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суми судових витрат в солідарному порядку.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення апеляційного та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачів за первісним позовом перед позивачем станом на 04 листопада 2013 року становить 1 870,45 доларів США, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 198,22 доларів США, що еквівалентно 3 125,92 гривен, та заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 672,23 доларів США, що еквівалентно 26 371,06 гривен, а тому судом зроблено висновок про те, що відповідачі за первісним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 мають солідарно нести відповідальність разом з ОСОБА_8 за порушення останнім своїх обов'язків з повернення кредиту та зі сплати відсотків за користування кредитом, а також з оплати інших штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання розірваним кредитного договору, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено жодної з умов, одночасна наявність яких необхідна для розірвання договору на вимогу зацікавленої сторони, які давали б суду підстави дійти висновку про розірвання кредитного договору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про визнання розірваним кредитного договору, так як підстав для задоволення вимоги про визнання розірваним договору не має.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісного позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що згідно з розрахунком заборгованості за договором № 205815-cred, станом на 10 лютого 2013 року заборгованість за кредитом у ОСОБА_8 відсутня з 28 січня 2010 року, а в судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» пояснила, що дійсно ОСОБА_8 в повному обсязі виконав рішення суду в січні 2011 року та заборгованість за тілом кредиту у нього відсутня.
З позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 1 672,23 доларів США - це заборгованість за процентами за користування кредитом, яка була нарахована відповідно до тіла кредиту у розмірі 198,22 долара США, яка як встановлено судом апеляційної інстанції, на 28 січня 2010 року відсутня.
Також колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків з боржника та поручителів не підлягають задоволенню, оскільки тіло кредиту у повному обсязі було стягнуто за рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року та дане рішення суду виконане в повному обсязі і виконавче провадження закрито.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.
Судами встановлено, що 06 лютого 2008 року між ОСОБА_8 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № 205815-cred, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 5 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних, з кінцевим терміном повернення 25 січня 2010 року.
Згідно з укладеними між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договорами поруки від 06 лютого 2008 року № 205815cred та № 205815cred, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зобов'язалися відповідати солідарно, перед ЗАТ КБ «ПриватБанк» за своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_8 за названим вище кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 17 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_8 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» склала 3 528,32 доларів США, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 16 лютого 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року у розмірі 27 818,69 грн.
Зазначене рішення було виконано 17 січня 2011 року, що підтверджується копіями платіжних доручень від 17 січня 2011 року № № 17, 18, та постановою ВДВС Арцизького РУЮ від 04 лютого 2011 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-447/10, виданого 03 березня 2010 року Арцизьким районним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
ПАТ КБ «ПриватБанк» у даній справі в своєму уточненому позові просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 198,22 доларів США, та 1 672,23 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Таким чином, апеляційний суд вищевикладеного належним чином не врахував, не взяв до уваги того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, неправильно застосував норми статей 599, 611, 1048, 1054 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Кафідова
Судді: М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко