05 грудня 2017 рокусправа № П/811/1037/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № П/811/1037/17 за адміністративним позовом прокуратури Кіровоградської області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, Головний державний виконавець Рагімова А.Н., про визнання протиправним дій та скасування постанови,-
Прокуратура Кіровоградської області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства України щодо винесення постанови від 29.05.2017 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №51182596 за виконавчим документом №П/811/3509/15.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення задовольнивши адміністративний позов. Зокрема, апелянт вказує на не прийняття до уваги судом першої інстанції того факту, що прокуратура в добровільному порядку виконувала рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Були прийняті відповідні накази, про що повідомлено державного виконавця та направлено копію трудової книжки ОСОБА_1 Крім того, спірну вимогу про необхідність виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 позивач отримав 06.06.2017 року (разом з оскаржуваною постановою про накладення штрафу від 29.05.2017 року).
У судовому засіданні представник відповідача - Чорнодуб М.А. (довіреність від 29.12.2016 року №955120.3-03) заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Апелянт та треті особи, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справу, до суду не прибули.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року у справі №П/811/3509/15 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ прокурора Кіровоградської області №742к від 14.12.2015 року, поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з 14.12.2015 року та стягнув з Кіровоградської місцевої прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2015 року по 14.03.2016 року. Постанову в частині поновлення на посаді прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури з 14.12.2015 року допущено до негайного виконання.
13 квітня 2016 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №П/811/3509/15 (том 1 а.с. 95-96).
23 травня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №П/811/3509/15, який було направлено на адресу прокуратури Кіровоградської області для виконання (том 1, а.с. 25, 81).
Прокуратурою Кіровоградської області 06.06.2016 року за вих.№05-540вих-16 направлено державному виконавцю заяву про відкладення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі №П/811/3509/15 у зв'язку із складністю виконання судового рішення, неоднозначної судової практики та специфіки судового спору, що склався між сторонами (том 1 а.с.118-119). Одночасно у даній заяві прокуратурою було зазначено про оскарження нею постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року в касаційному порядку.
14 червня 2016 року державним виконавцем винесено вимогу про виконання рішення суду, якою зобов'язано боржника повідомити про заходи, що вживаються для виконання судового рішення по справі №П/811/3509/15 та попереджено боржника про відповідальність за невиконання судового рішення та законних вимог державного виконавця (том 1 а.с. 122-123). Проте, дана вимога виконана не була, рішення суду станом на 28.11.2016 року не виконано у зв'язку з чим головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову накладення на прокуратуру Кіровоградської області штрафу в сумі 5100грн. (том 1 а.с. 26).
Не погодившись з зазначеною постановою прокуратура Кіровоградської області звернулась з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, яким постановою від 19.06.2017 року у справі №П/811/1821/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу від 28.11.2016 року (том 2 а.с. 22-24).
30 червня 2016 року прокуратурою Кіровоградської області державному виконавцю знову направлено заяву про відкладення вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі №П/811/3509/15 у зв'язку із складністю виконання судового рішення, неоднозначної судової практики та специфіки судового спору, що склався між сторонами та оскарження постанови у касаційному порядку (том 1 а.с.126-127). Повідомлено, що розгляд касаційної скарги прокуратури призначено на 19.07.2016 року.
28 листопада 2016 року державним виконавцем винесено вимогу про виконання рішення суду, якою зобов'язано боржника повідомити про заходи, що вживаються для виконання судового рішення по справі №П/811/3509/15 та попереджено боржника про відповідальність за невиконання судового рішення та законних вимог державного виконавця (том 1 а.с. 128-129).
07 грудня 2016 року за вих.№05-1802вих-16 прокуратурою Кіровоградської області направлено на адресу державного виконавця лист з повідомлення про вжиття заходів спрямованих на виконання рішення суду у справі №П/811/3509/15.
29 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на прокуратуру Кіровоградської області штрафу у розмірі 10200грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду (том 1 а.с.21).
Не погодившись з даною постановою прокуратура Кіровоградської області звернулась з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку позивача дій спрямованих на виконання виконавчого листа №П/811/3509/15 від 13.04.2016 року, проте як виконання судового рішення є обов'язковим, отже у відповідача були всі підстави для прийняття оскаржуваної постанови та застосування до позивача штрафу.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Спірною постановою від 29.05.2017 року ВП №51182596 на позивача накладено штраф за повторне не виконання вимоги державного виконавця.
Проте, станом на час розгляду апеляційної скарги постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 року у справі № П/811/3509/15 скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 року №К/800/9202/16 та залишено в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до статті стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
З урахуванням наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що спірна постанова про накладення на позивача штрафу у сумі 10200грн. за не виконання рішення суду є безпідставною у зв'язку з тим, що рішення суду було скасовано у касаційному порядку та не підлягає виконанню.
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій по винесенню спірної постанови слід відмовити, оскільки належним способом поновлення порушених прав є скасування рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог за наведених вище підстав.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу прокуратури Кіровоградської області - задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі № П/811/1037/17 - скасувати.
Адміністративний позов прокуратури Кіровоградської області - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 29 травня 2017 року про накладення штрафу на прокуратуру Кіровоградської області у виконавчому провадженні №51182596 за виконавчим документом №П/811/3509/15, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: А.В. Шлай
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Т.С. Прокопчук