07 грудня 2017 рокусправа № 804/5096/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2016 року по 2 липня 2017 року у розмірі 18 846,00 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2016 року по 02.07.2017 року у сумі 18846,00 грн. без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення відповідно.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі №804/6977/16 визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м.Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області від 15.09.2016 року № 3514-к виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 оплату за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2016 року по 19 грудня 2016 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишено без задоволення. При цьому вказаною постановою абзац другий резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 р. змінено та викладено в наступній редакції: «Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.09.2016 року №3514-к виданий Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
07.06.2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи по справі № 804/6977/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 15 вересня 2016 року та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 оплати за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 по 19.12.2016 року (а.с.14-15).
8 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа у справі №804/6977/16.
Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 8 червня 2017 року №1768-к ОСОБА_1 поновлено на посаді державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області з 15 вересня 2016 року, копію якого позивачка отримала 30.06.2017 року (а.с. 20).
Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області листом від 9 червня 2017 року №07-64/3193 направлено наказу від 08.06.2017 року №1768-к та повідомлено ОСОБА_1, що її поновлено на посаді.
Вирішуючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2016 року по 02.07.2017 року в сумі 18846,00грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України та судове рішення є обов'язковим до виконання.
Приписами пунктів 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно із положеннями частини 2 статті 233, частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Питання визначення середнього заробітку працівника здійснюється відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника , затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Приписами абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Поряду №100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, а саме виходячи з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, зокрема розрахункової відомості, копії розрахункових листів про нараховану заробітну плату за квітень-липень 2016 року, вересень 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу за період з 20.12.206 року (наступний день після винесення судового рішення про поновлення позивача на посаді) по 02.07.2017 року (день, що передує даті фактичного виходу на роботу) в сумі 18846,00 грн.
Крім того, колегія суддів критично розцінює надані відповідачем на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 року довідки від 04.12.2017 року № 307/09.2 про складові виплат, які отримала ОСОБА_1 та довідки від 01.12.2017 року № 305/09.2 про середньоденну заробітну плату, оскільки зазначені довідки не завірені печаткою установи, а тому, відповідно до приписів ст. 70 КАС України, не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази.
Також колегія суддів вважає неспроможним розрахунок середньомісячного заробітку ОСОБА_1, наведений Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі, в якому зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 82,05 грн., з огляду на те, що зазначений розрахунок зроблено із порушенням правил, встановлених Порядком № 100.
З абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_1 не зверталася до відповідача щодо поновлення її на посаді після винесення судового рішення, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Крім того, суд вважає за необхідне окремо зазначити, що в судовому засіданні позивачем на вимогу суду, з метою підтвердження того, що в період з 20.12.2016 року по 02.07.2017 року вона не працювала та не отримувала допомогу по безробіттю, надано довідку від 28.11.2017 року № 5767 з Кам'янського міського центру зайнятості. Проте, з наданої довідки вбачається, що ОСОБА_1 станом на 27.11.2017 року на обліку в міському центру зайнятості не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує, що судом розцінюється критично, оскільки інформація стосовно того, що в період з 20.12.2016 року по 02.07.2017 року позивач не працювала та не отримувала допомогу по безробіттю з наданої довідки не вбачається.
В свою чергу індивідуальними відомостями про застраховану особу Кам'янського об'єднаного Управління пенсійного фонду України (форма ОК-7)підтверджено, що в період з жовтня 2016 року по червень 2017 року позивачем не отримувався дохід та не сплачувались страхові внески.
Також в судовому засіданні позивачем надано копію трудової книжки НОМЕР_1, яка не засвідчена належним чином. При цьому оригінал трудової книжки для огляду позивач відмовилась надавати суду, мотивуючи це тим, що відповідно до приписів КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача.
Таким чином наведений доказ колегія суддів відхиляє як недопустимий.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року по справі № 804/5096/17 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак