05.12.2017 року Справа № 904/10101/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від відповідача: Тиховліс В.Р., довіреність б/н від 04.05.2016 р.
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року у справі № 904/10101/16
за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу у розмірі 3 301 453 грн.26 коп. та пені у розмірі 1 540 678 грн.19 коп.
До господарського суду Дніпропетровської області звернувся Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Коммодіті” (далі Відповідач) про стягнення 3 301 453 грн. 26 коп. пені та 1 540 678 грн. 19 коп. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем положень договору про постачання для державних потреб палива та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/116/2 від 14.03.2016р. щодо своєчасної та в повному обсязі поставки продукції, у зв'язку з чим просив застосувати до Відповідача штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року по справі №904/10101/16 (головуючий суддя Новікова Р.Г., судді: Рудовська І.А., Бондарев Е.М. ) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Коммодіті” на користь Міністерства оборони України пеню в розмірі 3 301 453 грн. 26 коп. за період з 29.04.2016 року по 26.09.2016 року та штраф в розмірі 1 540 678 грн. 19 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Коммодіті” на користь Генеральної прокуратури України суму судового збору в розмірі 72 631 грн. 97 коп.
Рішення мотивовано тим, що у визначений договором строк продукція в кількості 1 179 197 кг. на суму 22 009 688 грн. 43 коп. не поставлена. Докази своєчасного виконання відповідачем свого обов'язку протягом періоду з 29.04.2016 року по 26.09.2016 року також відсутні.
Не погодившись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду про те, що приймання продукції здійснювалося на підставі паспортів якості продукції від 20.04.2016 року, і отримувач замовника мав право відкласти приймання продукції на підставі п. 2 Порядку приймання продукції у зв'язку з ненаданням постачальником документів, що підтверджують якість продукції.
Вважає, що Відповідач мав право зупинити поставку продукції за договором, оскільки продукція по накладним № 646 та № 647 надійшла одержувачам Замовника 15.04.2016 року та 16.04.2016 року. Акти приймання продукції повинні бути оформлені не пізніше 18.04.2016 року та 19.04.2016 року, відповідно. Так як Акти приймання продукції були оформлені лише 27.04.2016 року, то Позивачем було прострочено оформлення документів про прийняття товару на 8 та на 7 днів відповідно.
Також, Позивачем додатково було затримано оформлення Актів приймання продукції, передбачених п. 4.2.6. Договору, які були підписані лише 04.05.2016 р. - тобто вже після закінчення строку приймання продукції, що унеможливлювало ініціювання відповідачем оплати поставленої продукції.
Таким чином, на період з 19.04.2016 року по 04.05.2016 року Відповідач правомірно зупинив виконання свого обов'язку з поставки товару внаслідок порушення зобов'язань з приймання товару зі сторони Позивача.
Висновок господарського суду про наявність у Відповідача можливості без перешкод виконати свій обов'язок щодо своєчасного та повному обсязі поставки товару суперечить обставинам справи та полягає у неправильному застосуванні судом положень ч. 3 ст. 538, ст. 689 Цивільного кодексу України.
Скаржник вважає помилковим висновок господарського суду про те, що матеріалами справи не підтверджено наявність підстав для відмови постачальника в односторонньому порядку від виконання договору в порядку ч. 4 ст. 690 ЦК України, оскільки з боку Позивача мало місце порушення обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України, щодо здійснення всіх залежних від нього дій для отримання товару у встановлений договором строк.
Скаржник з посиланням на ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особи, які вчинили дво- багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю їй виконані, вважає що Відповідач набув право на односторонню відмові від договору, оскільки момент реалізації права односторонньої відмови від договору не обмежений чинним законодавством у часі, тому ТОВ «Трейд Коммодіті» мало право відмовити від Договору як під час наявності порушення Договору зі сторони Міністерства оборони України, так і після усунення Міністерством оборони зазначеного порушення.
У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги від 13.09.2017 року скаржник зазначив, що враховуючи прострочення Позивачем прийняття продукції на 9 днів, зобов'язання Відповідача з поставки продукції може бути на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України відстрочене на час прострочення Позивачем приймання продукції, тобто на дев'ять днів по 07.05.2016 року.
Так як 07.05.2016 року була субота (вихідний день), 08.05.2016 р. була неділя (вихідний день), 09.05.2016 року є святковим днем (ст. 73 КЗпП), відповідно строк поставки продукції перенесено по 10.05.2016 року включно.
Враховуючи викладене, у Відповідача мало місце прострочення поставки продукції в період з 11.05.2016 р. (перший день прострочення) по 22.05.2016 р. (дата, що передує даті припинення Договору внаслідок односторонньої відмови від Договору Відповідачем).
У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги від 14.09.2017 року скаржник зазначив, що досягнення мети договору та оплата Замовником за поставлену продукцію не були підставою для припинення зобов'язань між Позивачем та Відповідачем на підставі положень глави 50 ЦК України, про що зазначено у рішенні господарського суду м. Києва від 15.11.2016 р. по справі № 910/13945/16. Проте факт порушення зобов'язань Позивачем у цій справі був і є підставою для односторонньої відмови Відповідача від зобов'язання на підставі положень ст. 214, 525, 690 ЦК України.
Враховуючи наявність порушень з боку Позивача, встановлених рішенням по справі № 910/13945/16, Відповідач у цій справі мав право здійснити відмову від договору на підставі статей 214, 525, 690 ЦК України, навіть враховуючи досягнення мети договору та часткове виконання договору на момент односторонньої відмови.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 року у складі колегії суддів: (головуючого судді доповідача Іванова О.Г., суддів Березкіна О.В., Дармін М.О.) прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 07.09.2017 року.
06.09.2017 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2017 року №1628/17 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Вечірко І.О. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 06.09.2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року у зв'язку з клопотанням відповідача відкладено розгляд справи №904/10101/16 на 03.10.2017 року.
У судовому засіданні 03.10.2017 року по справі №904/10101/16 оголошено перерву до 19.10.2017 року.
19.10.2017 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Вечірко І.О. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.10.2017 року №1771/17 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В.. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 19.10.2017 року.
У судовому засіданні 19.10.2017 року по справі №904/10101/16 оголошено перерву до 16.11.2017 року.
16.11.2017 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.11.2017 року №1954/17 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г., суддів Березкіної О.В. Чимбар Л.О. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 16.11.2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 30.11.2017 року.
29.11.2017 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чимбар Л.О. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.11.2017 року №2039/17 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г., суддів Березкіної О.В., Антоніка С.Г. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 29.11.2017 року.
У судовому засіданні 30.11.2017 року по справі №904/10101/16 оголошено перерву до 05.12.2017 року.
В судовому засіданні 05.12.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
Між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Коммодіті” (Постачальник) було підписано договір №286/1/16/2 від 14.03.2016 року про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (а.с. 10-15).
Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у 2016р. паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С або еквівалент, а саме - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С) (далі - продукція), а замовник зобов'язується забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами відповідно до специфікації.
Відповідно до специфікації сторони узгодили, що продукція має бути поставлена протягом 45днів з дати підписання договору в кількості 1500тонн на загальну суму 27997470грн. (з ПДВ).
Крім того між сторонами було узгоджено та підписано Рознарядку на постачання ТОВ “Трейд Коммодіті” бензину автомобільного підвищеної якості А-92-евро виду ІІ класу С за ДСТУ 4839:2007 (додаток №2 до договору).
Згідно цього документу протягом 45днів з дати підписання договору постачальник був зобов'язаний поставити бензин в кількості 600тонн, 300тонн, 600тонн військовим частинам А1361, А2791, А2110 відповідно.
Таким чином, зобов'язання відповідача мало бути виконане в строк до 28.04.2016 року включно.
Пунктами 2.2, 5.1, 5.2 договору передбачено, що продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил з тлумачення термінів “Інкотермс” у редакції 2010р. згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження підчас транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
Постачання продукції одержувачам замовника (військові частини, склади (бази пального, центри забезпечення пальним)) постачальник здійснює виключно за номенклатурою, у кількостях, у строки та за адресами, зазначеними в рознарядках замовника.
Сторонами також був затверджений Порядок приймання продукції (додаток №1 до договору) (далі - Порядок).
Згідно пункту 1 цього Порядку прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформляється актом. Цей акт складається одержувачем замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки.
Таким чином, сторонами встановлений строк саме для складання акту про прийняття продукції за кількістю та якістю одержувачем замовника. Строк підписання акту прийому-передачі між замовником та постачальником не визначений.
Належним чином оформлені документи, зазначені у пункті 4.2 договору (рахунок-фактура на відвантажену продукцію, акт прийому за формою №4, видаткова накладна, повідомлення - підтвердження, копія паспорту якості на відвантажену продукцію, акт прийому-передачі), є підтвердженням прийняття продукції.
У випадку неприбуття представника постачальника, продукція не приймається.
Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.
На виконання умов Договору відповідачем здійснено поставки палива в загальній кількості 320,803 тони, що підтверджується видатковою накладною № 646 від 15.04.2016 року, видатковою накладною № 647 від 16.04.2016 року (а.с. 21, 27).
Як вбачається зі змісту складеного одержувачем замовника (військова частина НОМЕР_1 ) акту приймання №47 від 27.04.2016р., продукція в кількості 173 511кг та вартістю 3 238 579грн.34коп. (з ПДВ) була відправлена постачальником 12.04.2016р. та прибула до місця призначення 15.04.2016 року (а.с. 22).
Встановивши фактичну кількість поставленої продукції та відповідність її якості вимогам ДСТУ 4839:2007 на підставі паспорту якості №725-727 від 20.04.2016р., одержувач замовника прийняв продукцію 27.04.2016р.
Прийом-передачу цієї продукції було оформлено актом №128 від 04.05.2016р., підписаним представниками замовника та постачальника (а.с. 19).
Як вбачається зі змісту складеного одержувачем замовника (військова частина НОМЕР_1 ) акту приймання №48 від 27.04.2016 року, продукція в кількості 147292кг та вартістю 2749202грн.23коп. (з ПДВ) була відправлена постачальником 13.04.2016р. та прибула до місця призначення 16.04.2016 року (а.с. 28).
Встановивши фактичну кількість поставленої продукції та відповідність її якості вимогам ДСТУ 4839:2007 на підставі паспорту якості №722-724 від 20.04.2016р., одержувач замовника прийняв продукцію 27.04.2016 року.
Прийом-передачу цієї продукції було оформлено актом №129 від 04.05.2016р., підписаним представниками замовника та постачальника (а.с. 25).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.
На підставі наданих постачальником документів, 10.05.2016 р. платіжним дорученням №286/1/1427 сума в розмірі 3 238 579грн.34коп. була перерахована відповідачу. Крім того, 10.05.2016р. платіжним дорученням №286/1/1431 сума в розмірі 2 749 202 грн. 23коп. також була перерахована відповідачу.
Таким чином, відповідачем поставлено продукцію лише в кількості 320 803 кг. Докази поставки решти узгодженої продукції в кількості 1 179 197кг на суму 22 009 688 грн. 43коп. у матеріалах справи відсутні.
Листом №23-05/16-1 від 23.05.2016 року відповідачем повідомлено позивача про відмову від договору №286/1/16/2 від 14.03.2016р. та неможливість подальших поставок продукції за цим договором (а.с. 30-31).
Зазначаючи про порушення відповідачем положень договору відносно своєчасної поставки продукції в повному обсязі, прокурором заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3 301 453 грн. 26 коп. за період з 29.04.2016р. по 26.09.2016р. та штраф в розмірі 1 540 678 грн. 19 коп.
Відповідач, в свою чергу, стверджує про порушення позивачем строків прийняття продукції, що обумовило втрату постачальником інтересу та відмову від договору.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору поставки Відповідачем здійснено поставки палива в загальній кількості 320,803 тони, що підтверджується видатковою накладною № 646 від 15.04.2016 року, видатковою накладною № 647 від 16.04.2016 року (а.с. 21, 27).
Таким чином, відповідачем поставлено продукцію лише в кількості 320 803 кг. Докази поставки решти узгодженої продукції в кількості 1 179 197кг на суму 22 009 688 грн. 43коп. у матеріалах справи відсутні.
Замовник в повному обсязі оплатив фактично поставлену продукцію платіжними дорученнями №286/1/1431 від 10.05.2016р. та №286/1/1427 від 10.05.2016р. Таким чином, постачальник своєчасно отримав кошти за поставлену продукцію.
Згідно з положеннями договору постачальник був зобов'язаний поставити продукцію в повному обсязі протягом 45 днів з дати підписання договору, тобто в строк до 28.04.2016р. (включно).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У визначений договором строк продукція в кількості 1 179 197 кг. на суму 22 009 688 грн.43коп. не поставлена. Докази виконання відповідачем свого обов'язку протягом періоду з 29.04.2016р. по 26.09.2016р. також відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В пункті 7.3.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення понад 30днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Зазначаючи про порушення відповідачем положень договору відносно своєчасної поставки продукції в повному обсязі, прокурором заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3 301 453 грн. 26 коп. за період з 29.04.2016р. по 26.09.2016р. та штраф в розмірі 1 540 678 грн. 19 коп.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної поставки товару, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 301 453 грн. 26 коп. за період з 29.04.2016 року по 26.09.2016 року та штрафу в розмірі 1 540 678 грн. 19 коп., оскільки прострочення поставки продукції з боку відповідача мало місце.
Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги та висновком господарського суду про те, що приймання продукції здійснювалося на підставі паспортів якості продукції від 20.04.2016 року, і отримувач замовника мав право відкласти приймання продукції на підставі п. 2 Порядку приймання продукції у зв'язку з ненаданням постачальником документів, що підтверджують якість продукції, з огляду на наступне.
Так, у актах прийому-передачу продукції №128 від 04.05.2016 року та №129 від 04.05.2016 року зазначено, що ці акти складено, в тому числі, й на підставі паспортів якості № 722-724 від 20.04.2016 року та № 725-727 від 20.04.2016 року.
Отже, висновок господарського суду в цій частині є вірним.
В той же час, Позивачем не спростовано доводи скаржника про те, що Постачальник (Відповідач) в момент здійснення поставки продукції надав Замовнику (Позивачу) паспорт якості на продукцію №0411/92-1 від 11.04.2016 р., яким підтвердив відповідність поставленої продукції вимогам ДСТУ 4839:2007 (а.с. 155).
Пунктом 2 Порядку встановлено, що одержувач замовника може відкласти приймання продукції за кількістю та якістю, доки постачальник не надасть документи, що підтверджують кількість та якість поставленої продукції.
Оскільки матеріалами справи підтверджено надання Постачальником в момент здійснення поставки продукції Замовнику паспортів якості на продукцію, у Позивача не було підстав, передбачених саме п. 2 Порядку для відкладення приймання продукції за кількістю та якістю через, нібито, ненадання документів, що підтверджують кількість та якість поставленої продукції.
В цій частині колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2.4. Договору одержувач Замовника здійснює контроль за якістю продукції відповідно до вимог Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 16.12.11 № 777.
Паспорти якості №722-724 від 20.04.2016р. та №725-727 від 20.04.2016р. були оформлені Позивачем (Замовником) самостійно в порядку контролю якості продукції, передбаченому п. 2.4. Договору та Інструкцією. Вказане додатково підтверджується тим, що такі паспорта якості видані 10 Хіммотологічним центром МО України, як це вказано в самих паспортах.
Отже, Позивач не лише мав право, а й був зобов'язаний здійснити контроль за якістю продукції, що ним було зроблено. Однак здійснити даний контроль Позивач повинен був у строк, встановлений Договором, а саме не більше 3 днів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що, враховуючи надання постачальником паспорту якості на продукцію від 11.04.2016 року, у отримувачів Замовника не було підстав для відкладення приймання продукції у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують якість продукції.
Оскільки продукція по накладним № 646 та № 647 надійшла одержувачам Замовника 15.04.2016 року та 16.04.2016 року, акти приймання продукції повинні бути оформлені не пізніше 18.04.2016 року та 19.04.2016 року, відповідно.
Так як Акти приймання продукції оформлені лише 27.04.2016 pоку, то Позивачем прострочено оформлення документів про прийняття товару на 9 та на 8 днів, відповідно.
Саме до таких висновків прийшов Господарський суд м. Києва у рішенні від 15.11.2016 року по справі № 910/13945/16 та Київський апеляційний господарський суд у постанові від 25.05.2017 року по цій же справі, у яких зазначено, що не надавши безпідставно у встановлені строки позивачу документи, що підтверджують прийняття товару, відповідач порушив вимоги ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України, якими встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 98).
В той же час, прострочення Позивачем оформлення документів про прийняття товару на 9 та на 8 днів, відповідно, на думку колегії суддів, не надавало Відповідачу права на односторонню відмову від договору на підставі частини 4 статті 690 Цивільного кодексу України та на зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару на підставі частини 3 статті 538 ЦК України з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи правомірність односторонньої відмови від договору, постачальник посилається на положення:
- частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі;
- та частини 4 статті 690 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Наполягаючи на виникненні права на односторонню відмову від виконання зобов'язань, передбачених договором №286/1/16/1 від 14.03.2016р. та договором №286/1/16/2 від 14.03.2016р., зумовлену невиконанням відповідачем своїх обов'язків за цими договорами, що має наслідком припинення правовідносин за спірними договорами, ТОВ “Трейд Коммодіті” звернулось до Міністерства оборони України з позовом про припинення правовідносин за договором №286/1/16/1 від 14.03.2016р. та договором №286/1/16/2 від 14.03.2016р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року у справі №910/13945/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року, позовні вимоги ТОВ “Трейд Коммодіті” до Міністерством оборони України були задоволені частково.
Припинено правовідносини між ТОВ “Трейд Коммодіті” та Міністерством оборони України за договором №286/1/16/1 від 14.03.2016 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) з 23.05.2016 року.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення правовідносини між ТОВ “Трейд Коммодіті” та Міністерством оборони України за договором №286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року.
На момент вирішення спору, вказані судові акти набрали чинності та не скасовані.
Отже, рішенням господарського суду, що набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення правовідносини між ТОВ “Трейд Коммодіті” та Міністерством оборони України саме за спірним за договором № 286/1/16/ від 14.03.2016 року.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року у справі №910/13945/16, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення правовідносини між ТОВ “Трейд Коммодіті” та Міністерством оборони України за договором №286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року, встановлено фактичні обставини, відповідно до яких, незважаючи на лист Відповідача №23-05/16-1 від 23.05.2016 року, яким останній повідомив Позивача про відмову від договору №286/1/16/2 від 14.03.2016р. та неможливість подальших поставок продукції за цим договором (а.с. 30-31), правовідносини між сторонами за цим договором не є припиненими.
В силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини про неприпинення дії договору №286/1/16/2 від 14.03.2016 року є преюдиційними при розгляді даної справи та не підлягають доказуванню при розгляді даного спору.
Крім того, прострочення Позивачем оформлення документів про прийняття товару на 8 та 9 днів, відповідно, не розцінюється колегією суддів як зволікання з прийняттям товару саме без достатніх підстав, оскільки це прострочення пов'язане із виконанням Позивачем свого обов'язку зі здійснення контролю за якістю отриманої продукції.
Враховуючи викладене, в тому числі незначний строк прострочення у оформленні документів та його причини, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови постачальника в односторонньому порядку від виконання договору в порядку ч. 4 ст. 690 ЦК України, є необґрунтованими, та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що з причини прострочення Позивачем прийняття продукції на 9 днів, зобов'язання Відповідача з поставки продукції могло бути на підставі ч. 2 ст. 613 ЦК України відстрочене на час прострочення Позивачем приймання продукції, тобто на дев'ять днів по 07.05.2016 року, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України).
Отже, прострочення кредитора має місце не у будь-якій бездіяльності останнього, а лише якщо кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тут мова йде про дії кредитора, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі виконати покладені на нього обов'язки (надання певної інформації, документів, підготовка завдання для виконання, вчинення дій, спрямованих на прийняття виконання тощо).
Зі змісту складених одержувачем замовника актів приймання № 47 від 27.04.2016 року та № 48 від 27.04.2016 року Позивач не відмовився від прийняття поставленого на його адресу товару, однак дійсно прострочив оформлення документів про прийняття товару на 9 та на 8 днів, відповідно.
Разом з тим, навіть за умови підписання актів приймання-передачі одержувачем замовника протягом 3 діб з моменту прибуття продукції до місця поставки (18.04.2016р. та 19.04.2016р. відповідно), кінцевий строк оплати цієї продукції замовником все одно дорівнював 30 банківських днів з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів та закінчувався після 10.05.2016р. (в червні 2016р.)
Замовник в повному обсязі оплатив фактично поставлену продукцію платіжними дорученнями №286/1/1431 від 10.05.2016р. та №286/1/1427 від 10.05.2016р. Таким чином, постачальник своєчасно отримав кошти за поставлену продукцію.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прострочення Позивачем оформлення документів про прийняття товару, не надало Відповідачу права на відстрочення виконання свого зобов'язання з поставки товару, оскільки строк постачання товару, визначений сторонами у п. 1.1. Договору - 45 днів з дати підписання договору, обчислюється саме з дати підписання договору. Жодною умовою договору не передбачено зупинення, відстрочення перебігу цього строку в залежності від остаточного оформлення документів про прийняття товару.
Скаржником у апеляційній скарзі не зазначено та матеріалами справи не доведено, до вчинення замовником яких саме дій ТОВ "Трейд Коммодіті" не могло виконати свої обов'язки зі своєчасної та у повному обсязі з поставки товару.
А відтак, колегія суддів вважає, що прострочення кредитора не відбулося, оскільки скаржником не доведено факту відмови замовником від прийняття належного виконання боржником своїх зобов'язань, чи наявності перешкод з боку замовника, як у формі дії, так і у формі бездіяльності для належного виконання боржником своїх зобов'язань з поставки решти товару, що є основним критерієм у застосуванні статті 613 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 655, 663, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Виходячи із правової природи цього договору та його змісту, можна дійти висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов'язання.
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими частиною другою статті 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина третя статті 538 Цивільного кодексу України)..
Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання.
Як вже зазначалося, Позивач не відмовився від прийняття поставленого на його адресу товару, а лише прострочив оформлення товаросупровідних документів, скористався своїм правом на здійснення контролю за якістю продукції, в повному обсязі своєчасно оплатив фактично поставлену продукцію, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про невиконання замовником свого обов'язку, наявність очевидних підстав вважати, що Позивач не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим у Відповідача не було підстав для зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару.
Колегія суддів констатує, що до звернення Позивача до суду із позовом Відповідач жодного разу не повідомляв останнього про зупинення виконання свого обов'язку з поставки товару в порядку частини третьої статті 538 Цивільного кодексу України, як на підставу несвоєчасного виконання зобов'язань за договором.
У зв'язку з чим, висновок господарського суду про наявність у Відповідача можливості без перешкод виконати свій обов'язок щодо своєчасного та повному обсязі поставки товару не суперечить обставинам справи та положенням ч. 3 ст. 538, ст. 689 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представником Відповідача подана заява про зупинення провадження у справі № 904/10101/16 до вирішення справи №910/21074/17.
Заява мотивована тим, що ТОВ «Трейд Коммодіті» 27.11.2017 року подало до Господарського суду м. Києва позовну заяву до Міністерства оборони України про визнання розірваним Договору № 286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року з 23.05.2016 р. у зв'язку з тим, що Міністерством оборони України заперечується факт розірвання Договору.
Таким чином, за доводами відповідача, розгляд справи №904/10101/16 неможливий до завершення розгляду справи № 910/21074/17, оскільки вимоги Позивача у цій справі ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем зобов'язань Відповідача за Договором №286/1/16/2 від 14.03.2016 р. за період з 29.04.2016 р. по 26.09.2016 р., а у справі № 910/21074/17 вирішується питання щодо розірвання Договору № 286/1/16/2 з 23.05.2016 р.; задоволення позовних вимог у справі № 910/21074/17 частково виключає можливість задоволення позовних вимог у цій справі у зв'язку з фактом розірванням Договору № 286/1/16/2 з 23.05.2016 р.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного суду іноземної держави.
Як роз'яснено в п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
В той же час, питання щодо розірвання Договору № 286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року з 23.05.2016 року вже були предметом розгляду у справі №910/13945/16, по якій рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року, позовні вимоги ТОВ “Трейд Коммодіті” до Міністерством оборони України були задоволені частково.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення правовідносини між ТОВ “Трейд Коммодіті” та Міністерством оборони України за договором №286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року.
На момент вирішення спору, вказані судові акти набрали чинності та не скасовані.
У випадку задоволення позовних вимог ТОВ «Трейд Коммодіті» до Міністерства оборони України про визнання розірваним Договору № 286/1/16/2 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу, олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 14.03.2016 року з 23.05.2016 р. у справі № 910/21074/17, Відповідач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду Дніпропетровської області про перегляд рішення від 20.07.2017 року у справі № 904/10101/16 за ново виявленими обставинами.
Крім того, до клопотання про зупинення провадження по справі № 904/10101/16 Відповідачем не надано доказів порушення господарським судом м. Києва провадження у справі № 910/21074/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 року у справі № 904/10101/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 11.12.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік