27.11.2017 року Справа № 912/1410/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Верхогляд Т.А. - доповідач
судді: Чередко А.Є., Пархоменко Н.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.
за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення № 047832 від 04.09.2017 року;
представники сторін:
від відповідача-2: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 03.08.17 р.;
представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2017 року у справі № 912/1410/17
за позовом Керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Раздольна СЕС 2"
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку,-
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2017 року у справі № 912/1410/17 (суддя Колодій С.Б.) в задоволені позову відмовлено.
Рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання договору оренди землі недійсним.
Суд зазначив, що:
- земельна ділянка площею 39,3091 га, яка є предметом оспорюваного договору оренди, належала до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, відтак ОСОБА_3 управління Держземагентства у Кіровоградській області мало право розпоряджатись нею;
- відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 20.08.2013 року №КР/3522855100:02:000/00000208 надано дозвіл ТОВ "Раздольна СЕС 2" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 50 років;
- проектом землеустрою передбачена зміна категорії земель із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням після відведення земельної ділянки);
- оспорюваний договір оренди укладено з відповідачем відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 29.11.2013 року № КР/3522855100:02:000/00000815, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, надано земельну ділянку в оренду відповідачу і в пункті третьому наказу змінено цільове призначення земельної ділянки.
За висновком суду з огляду на положення ст. ст. 20, 123 Земельного кодексу України саме ОСОБА_3 управління Держземагентства у Кіровоградській області мало право на передачу в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України) без проведення земельних торгів (частина 2 статті 134 Земельного кодексу України) із зміною цільового призначення (стаття 20 та частина 1 статті 123 Земельного кодексу України), оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася після передання її в оренду.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Заступник прокурора Кіровоградської області оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вважає, що земельна ділянка знаходиться в протиправному користуванні відповідача, а держава в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації позбавлена права на її розпорядження.
Також апелянт зазначає на невірне застосування судом першої інстанції рішення Європейського суду з прав людини в контексті втручання держави у володіння майном відповідача. На думку прокурора, спірні правовідносини становлять суспільний інтерес, оскільки пов'язані з позбавленням держави в особі органу державної влади на законне розпорядження земельною ділянкою, а правочин, на підставі якого земельна ділянка передана у користування відповідачу, такому інтересу не відповідає.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, позов задовольнити.
Кіровоградська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну підтримала доводи прокурора, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2017 року у даній справі скасувати, розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
ТОВ "Раздольна СЕС 2" у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у поданому клопотанні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглянути справу за відсутності їх представника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно положень ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
В силу вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Частина 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.
Частина 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначає, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
З огляду на вказані приписи законодавства відповідач-2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, яка перебувала у державній власності та входила до складу земель сільськогосподарського призначення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 управлінням Держземагентства у Кіровоградській області 20.08.2013 року було видано наказ №КР/3522855100:02:000/00000208, відповідно до якого було надано дозвіл ТОВ "Раздольна СЕС 2" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 50 років, розташованої на території Компаніївського району, Компаніївської селищної ради (за межами населеного пункту) в східному напрямку від селища Компаніївка. Орієнтовний розмір земельної ділянки 40,0000 га, в тому числі 40,0000 га пасовищ, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебуває в запасі, з цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код класифікатора видів цільового призначення земель 14.01) (том 1 а. с. 61-62).
В подальшому Приватним підприємством "Альфа-Земпроект" було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 39,3091 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Компаніївська селищна рада, за межами населеного пункту в оренду терміном на 50 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Раздольна СЕС 2" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд альтернативної енергетики (електростанції з використанням енергії сонця) (код КВЦПЗ -14.01) (надалі - Проект землеустрою) (том 1 а. с.50-120).
За умовами ч.6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 29.11.2013 року № КР/3522855100:02:000/00000815 затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд альтернативної енергетики (електростанції з використанням енергії сонця) (код класифікатора видів цільового призначення земель 14.01) Товариству з обмеженою відповідальністю "Раздольна СЕС 2" на території Компаніївського району Компаніївської селищної ради (за межами населеного пункту) у східному напрямку від селища Компаніївка (пункт 1) ( том 1 а. с. 44).
Пунктом 2 вказаного наказу надано в оренду ТОВ "Раздольна СЕС 2" земельну ділянку, загальною площею 39,3091 га (кадастровий номер 3522855100:02:000:9131) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд альтернативної енергетики (електростанції з використанням енергії сонця) (код класифікатора видів цільового призначення земель 14.01) строком на 50 років, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі державної власності, розташовану на території Компаніївського району Компаніївської селищної ради (за межами населеного пункту) у східному напрямку від селища Компаніївка.
Згідно пункту 3 наказу визначено категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, склад угідь - забудовані землі, які використовуються для технічної інфраструктури, у тому числі: для виробництва та розподілення електроенергії.
Відповідно до наказу від 29.11.2013 року № КР/3522855100:02:000/00000815, 03.12.2013 року між ОСОБА_3 управлінням Держземагентства у Кіровоградській області (Орендодавець) та ТОВ "Раздольна СЕС 2" (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі за текстом Договір оренди).
За умовами вказаного Договору оренди Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування сонячної електростанції, яка знаходиться на території Компаніївської селищної ради Компаніївського району Кіровоградської області загальною площею 39,3091 га (кадастровий номер 3522855100:02:000:9131).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 року № 15 "Про реорганізацію Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області", Управління Держземагентства у Кіровоградській області реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області і повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Кіровоградської області, передано Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Отже ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як правонаступник Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області є належним відповідачем у даній справі справі як Орендодавець за Договором оренди.
Звернувшись з позовом до суду, прокурор стверджував, що договір оренди земельної ділянки є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на час укладення договору відповідач-1 не мав повноважень на розпорядження земельною ділянкою в зв'язку зі зміною категорії земельної ділянки сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним в силу наступного:
Зі змісту наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 29.11.2013 року № КР/3522855100:02:000/00000815 вбачається, що зміна цільового призначення і надання земельної ділянки в оренду є нерозривною дією відповідача-1, що випливає зі змісту, зокрема, ст. 20 та ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України. ОСОБА_3 управління Держземагентства у Кіровоградській області мало право на передачу в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України) без проведення земельних торгів (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України) із зміною цільового призначення (ст. 20 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України), приймаючи рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України), яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надає земельну ділянку у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання (ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України), тобто укладає відповідний договір оренди земельної ділянки.
Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений. При цьому, виходячи з принципу Земельного законодавства щодо раціонального використання та охорони земель зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.
Надання земельної ділянок для потреб, які не відповідають її призначенню, без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
В силу вимог п. 1 ст. 203 цього кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Чинний Земельний Кодекс містить деякі особливості щодо певних видів землі (оборони, лісового водного фонду тощо) зокрема мораторії щодо зміни цільового призначення земель сільського господарства, однак така заборона стосується лише земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Також окремі законодавчі акти містять заборону на зміну цільового призначення щодо деяких інших видів землі (наприклад рекреаційного призначення тощо). В той же час, заборони на зміну цільового призначення сільськогосподарських земель, що знаходяться в державній власності та в користуванні (оренді) громадян, юридичних осіб немає.
За таких обставин, на думку колегії суддів, на час виникнення спірних правовідносин, лише територіальні органи Держземагентства мали право на передачу в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України) із зміною цільового призначення (ст. 20 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України), оскільки як передача так і зміна цільового призначення таких земель знаходиться в їх повноваженнях з урахуванням законності самої процедури такої зміни.
Аналогічної правової позиції дотримувався Верховний Суд України у справах № 6-123цс13 та № 21-417а12.
З огляду на викладене місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові, оскільки сторонами цього договору, в тому числі ОСОБА_3 управлінням Держземагентства у Кіровоградській області при наданні земельної ділянки в оренду дотримано всіх положень земельного законодавства.
Доводи апелянта про те, що приймаючи спірний наказ ОСОБА_3 управління Держземагентства здійснило одразу дві розпорядчі дії щодо спірної земельної ділянки - змінило цільове призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передало землю промисловості в оренду ТОВ "Раздольна СЕС 2", а тому вийшло за межі наданих йому повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, колегія суддів відхиляє, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що на момент видачі ОСОБА_3 управлінням Держземагентства наказу відповідна земельна ділянка відносилися до земель сільськогосподарського призначення, тобто останнє розпорядилося саме землею сільськогосподарського призначення у межах своєї компетенції.
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - є дією в межах повноважень Головного управління Держземагентства, встановлених чинним законодавством, зокрема - вищенаведеними приписами частин 1, 2 ст. 20, ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України.
За своєю правовою природою вищевказана дія не є розпорядженням землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - враховуючи, що згідно зі ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними, а відповідно до абз. 2 п. п. а) ч. 2 ст. 21 цього ж Закону відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Тобто, відповідач-1 втрачає право розпоряджатися спірною земельною ділянкою не автоматично в момент прийняття ним рішення про зміну її цільового призначення, а лише після того, як відповідні відомості (на підставі зазначеного рішення) будуть внесені до Державного земельного кадастру.
Колегія суддів вважає також обгрунтованими заперечення відповідача-2, які викладені суду апеляційної інстанції та за змістом яких при державній реєстрації прав відповідача-2 на надану йому в оренду земельну ділянку, державним реєстратором відповідно до ч. З ст. 9, ч. З ст. 17Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлена відповідність заявлених прав відповідача-2 і поданих ним документів вимогам чинного законодавства, перевірено подані документі і тому згідно ч.2 ст.3 зазначеного Закону держава гарантує достовірність зареєстрованого за відповідачем -2 права.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно зазначив про відсутність порушень законодавства і охоронюваних законом прав та інтересів позивача при прийнятті наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 29.11.2013 року № КР/3522855100:02:000/00000815 та укладенні ним з відповідачем-2 оспорюваного договору оренди.
Згідно практики Європейського суду з прав людини самі по собі прогалини в праві не надають можливості визнавати на цих підставах недійсними договори оренди. Крім того ст. 20 Земельного кодексу України прямо визначає суб'єкта, уповноваженого на зміну цільового призначення сільськогосподарських земель.
Тому відведення землі зі зміною цільового призначення, як і сама зміна цільового призначення є процесом невід'ємним (про що додатково свідчить ст. 123 Земельного кодексу України і про що було зазначено вище), за відсутності порушень процедури зміни цільового призначення землі, правових підстав для визнання недійсними відповідних договорів не має.
Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України в постановах від 29.07.2015 року № 908/4919/14 та від 20.08.2015 року по справі № 908/6262/14.
Оскільки місцевим господарським судом встановлено відсутність порушення укладеним договором оренди прав позивача у справі - Кіровоградської обласної державної адміністрації, не виявлено порушень норм діючого Земельного законодавства в діях Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області при наданні земельної ділянки в оренду ТОВ “Раздольна СЕС 2”, а також не виявлено підстав для визнання недійсним діючого договору оренди землі, доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів відхиляє.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2017 року у справі № 912/1410/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Н.В. Пархоменко
Суддя: А.Є. Чередко
Повний текст постанови складено 08.12.2017 року.