"11" грудня 2017 р.Справа № 916/2452/17
Господарський суд Одеської області у складі судді Власової С.Г.,
при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: Кущ В.О. згідно довіреності №7 від 20.02.2017р.
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 11.12.2017р. приймали участь представники:
від позивача: Кущ В.О. згідно довіреності №7 від 20.02.2017р.
від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кулієв Яшар Джангір Огли
про стягнення 14 056,51грн.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кулієв Яшар Джангір Огли на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" 10 391,12грн. - суми основного боргу, 825,89 грн. - інфляційних втрат, 1 617,48 грн. - пені, 182,91 грн. - 3% річних, 1039,11грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017р. справу №916/2452/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.
Ухвалою суду від 12.10.2017р. порушено провадження у справі №916/2452/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Клопотання позивача від 26.10.2017р. за вх.№22848/17, від 16.11.2017р. за вх.№24367/17, від 11.12.2017р. за вх.№26398/17 про нездійснення технічної фіксації судового процесу були судом задоволені.
Клопотання позивача від 26.10.2017р. за вх.№22847/17, від 16.11.2017р. за вх.№24370/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів були судом задоволені.
Позивач позовні вимоги підтримує, в обґрунтування яких зазначає, що між ТОВ „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" та ФОП Яшар Джангір Огли було укладено договір поставки №0-1375 від 25.11.2013р., згідно умов якого позивач поставив відповідачу за накладними товар, а саме лікеро-горілочну продукцію та інші продукти харчування, за який відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, відсотки річних, інфляційні втрати та штраф у розмірі 10%.
Відповідач - Фізична особа-підприємець - Кулієв Яшар Джангір Огли в судові засідання не з'являвся, своїм правом на захист не скористався, про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та Витязі ЄДРЮОФОП станом на 12.10.2017р., про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:
25.11.2013р. між ТОВ „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Яшар Джангір Огли (покупець) було укладено договір поставки №0-1375 від 25.11.2013р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікеро-горілочну продукцію та інші продукти харчування, визначені у п.2.1.цьго договору (надалі іменується «Продукція»), а покупець прийняти та оплатити продукцію. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції попередньо узгоджується сторонами. (п.п. 1.1., 1.3. договору від 25.11.2013р.).
Відповідно до п.4.1., п.4.2. договору від 25.11.2013р. поставка продукції здійснюється окремими партіями. Підтверджений сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в накладних.
Датою поставки є дата видаткової накладної, яка видається постачальником на відповідну партію продукції. Підписана обома сторонами видаткова накладна свідчить про фактичну поставку постачальником продукції покупцеві. Приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін у пункті доставки (або погрузки для подальшого самовивозу) шляхом підписання відповідних накладних. (п.п.5.2, 5.3. договору від 25.11.2013р.)
Положеннями п.п.6.5., 6.8. договору від 25.11.2013р., передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Усі витрати, пов'язані з переказом кошти, несе покупець. Оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється шляхом сплати покупцем 100% вартості партії продукції протягом 14 календарних днів з для отримання покупцем відповідної партії продукції.
У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору покупець сплачує на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. Незалежно від застосування постачальником п.7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції. Якщо сторони не можуть дійти згоди, то спір або суперечка, які виникають за договором або у зв'язку з ним, підлягають розгляду в Господарському суді Одеської області відповідно до підсудності, встановленої законом. (п.п. 7.2., 7.3., 7.11. договору від 25.11.2013р.).
На виконання умов договору поставки №0-1375 від 25.11.2013р. постачальником поставлено покупцю товар за накладними №590468 від 23.12.2016р. на суму 9 453,72грн., №593434 від 28.12.2016р. на суму 1 737,40грн. на загальну суму 11 191,12грн.
Однак, в порушення умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті за поставку товару згідно накладних №593434 від 28.12.2016р. та №590468 від 23.12.2016р. не виконав ,що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача №26008491653 в АТ „РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" за період з 23.12.2016р. по 10.10.2017р.
Також, на підтвердження позовних вимог позивачем надано акт звірки-взаєморозрахунків за грудень 2016р. - березень 2017р., підписаний сторонами договору №0-1375 від 25.11.2013р., яким відповідач підтвердив наявну заборгованість у розмірі 10 391,12 грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" позовні вимоги про стягнення з ФОП Кулієв Яшар Джангір Огли 10 391,12 грн основного боргу, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 617,48 грн. пені, а саме за видатковою накладною №590468 від 23.12.2016р. в розмірі 1352,59грн. за період з 08.01.2017р. по 10.08.2017р., за видатковою накладною №593434 від 28.12.2016р. в розмірі 264,83грн. за період з 13.01.2017р. по 10.08.2017р.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що при обрахунку пені за видатковою накладною №590468 від 23.12.2016р. позивачем не враховано, що нарахування пені триває протягом шести місяців, тому за розрахунком суду пеня за видатковою накладною №590468 від 23.12.2016р. складає 1340,73грн. За видатковою накладною №593434 від 28.12.2016р. позивачем вірно розрахована пеня. З врахуванням викладеного позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1617,48грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1605,62грн
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 182,91 грн. трьох процентів річних, а саме за видатковою накладною №590468 від 23.12.2016р. в розмірі 152,92грн. за період з 08.01.2017р. по 10.08.2017р., за видатковою накладною №593434 від 28.12.2016р. в розмірі 29,99грн. за період з 13.01.2017р. по 10.08.2017р. та інфляційних втрат у розмірі 825,89 грн., а саме за видатковою накладною №590468 від 23.12.2016р. в розмірі 687,80грн. за період з 08.01.2017р. по 10.08.2017р., за видатковою накладною №593434 від 28.12.2016р. в розмірі 138,09грн. за період з 13.01.2017р. по 10.08.2017р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що його обраховано вірно, а тому суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 182,91грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що він є помилковим, тому, судом була самостійно розраховано інфляційні втрати, які становлять 848,32грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 825,89грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 039,11грн.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу, встановив, що його зроблено вірно, з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1039,11грн. підлягає задоволенню.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 11.12.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.10.2017р., яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" є частково доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 391,12грн. основного боргу, 1605,62грн. пені, 1039,11грн. штрафу, 825,89грн. інфляційних втрат, 182,91грн. 3% річних.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1598,65грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кулієв Яшар Джангір Огли (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Десантників, буд. 65, код 2559510777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТАІС-ДІСТРИБЬЮШН" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, код ЄДРПОУ 38351958) 10 391 (десять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 12коп. заборгованості, 1605 (одну тисячу шістосот п'ять) грн. 62коп. пені, 1039 (одну тисячу тридцять дев'ять) грн. 11коп. штрафу, 182 (сто вісімдесят дві) грн. 91коп. три проценти річних, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 89коп. інфляційних втрат, 1598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 65коп. судового збору.
3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 12 грудня 2017 р.
Суддя С.Г. Власова