"04" грудня 2017 р.Справа № 916/2402/17
За позовом: Закритого акціонерного товариства "Аероплан";
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мащенко Тетяни Володимирівни;
про стягнення компенсації у сумі 32 000 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Шендрик І.С. - довіреність б/н від 01.05.2017р.;
від відповідача: Фетисенко В.О. - довіреність № 2198 від 14.11.2017р.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: 05.10.2017р. Закрите акціонерне товариство "Аероплан" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Мащенко Тетяни Володимирівни, в якій просить суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 32 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1600 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Закритого акціонерного товариства "Аероплан" шляхом розповсюдження яйця сюрпризу короб., на яких незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки", а саме Фіксіка „Сімка" та Фіксіка „Нолік", права на який належать ЗАТ "Аероплан".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2017 року порушено провадження у справі №916/2402/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 25.10.2017р.
У судовому засіданні 25.10.2017р. відповідач надав усні пояснення по справі, згідно яких зазначив, що ним від постачальника було отримано пропозицію про покупку товару за декілька днів до його придбання позивачем, вказуючи при цьому, що з дванадцяти придбаних ним яєць, лише одне було із зображенням персонажів з аудіовізуального твору "Фіксіки".
Крім того зауважив, що він жодним чином не знав, що вказаним продажем порушує права позивача.
В судовому засіданні 25.10.2017р. оголошено перерву до 15.11.2017р.
25.10.2017р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.83-85), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що він при здійсненні продажу товару не володів інформацією про наявність чи відсутність ліцензійних угод на використання зазначених об'єктів права інтелектуальної власності.
При цьому вказує, що про факт реалізації саме контрафактного товару він дізнався під час ознайомлення з надісланою йому позивачем претензією.
Крім того зазначає, що всупереч тексту надісланої позивачем претензії, останній ставить під сумнів наявність фактичного бажання досягнути домовленості з відповідачем в регулюванні спірної ситуації.
Водночас, ФОП Мащенко Т.В. у поданому до суду відзив вказує на одноразове використання нею об'єкта авторського права, а також фіксації ціни реалізованого товару лише у сумі 33 грн.
Між тим щодо посилань позивача стосовно великої кількості покупців магазину, в якому відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність, які могли бути введені в оману, зазначає про відсутність жодних прямих вказівок на конкретну кількість потерпілих осіб та реальний обсяг порушення їх прав.
Одночасно, відповідач наголошує на відсутності у його діях вини, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет його відповідності чи звертатися до позивача за офіційної інформацією про такий товар.
Крім того відповідач, в якості своїх обґрунтувань проти позову, вказує, що торговельна марка „Фіксіки" або її складові частини не внесені до Державного реєстру об'єктів інтелектуальної власності, відповідно до наказу № 648 від 30.05.2012р. „Про затвердження Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, тому у ФОП Мащенко Т.В. не було можливості перевірити інформацію про наявність офіційного постачальника.
Водночас відповідач вказує про неподання позивачем експертного висновку щодо відповідності чи невідповідності саме реалізованого товару оригінальній продукції, виготовленої з додержанням ліцензійних умов.
З урахуванням вищевикладених обставин, у задоволенні позову відповідач просить відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 15.11.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. При цьому представник позивача надав суду для огляду спірний товар.
Представник відповідача в свою чергу заявив усне клопотання про перегляд відеофіксації продажу спірного товару, а також надав пояснення по суті спору, згідно яких не заперечував проти факту продажу ФОП Мащенко Т.В. товару, проте наполягав на тому, що відповідач не був усвідомлений про те, що товар є контрафактним, зазначивши, що торгівельна марка "Фіксіки" не входить до реєстру об'єктів інтелектуальної власності.
Крім того, зауважив, що при отриманні товару від постачальника, відповідач навіть не знав, що в коробці є товар із зображенням "Фіксіків", зазначивши при цьому, що відповідачу не зрозуміло, чому при виявленні правопорушення, позивач не повідомив про це відповідні органи.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позову ЗАТ „Аероплан" відмовити в повному обсязі.
В засіданні суду 15.11.2017р. оголошено перерву до 04.12.2017р.
У судовому засіданні 04.12.2017р. представники сторін в повному обсязі підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.
Крім того, в засіданні суду 04.12.2017р. судом разом з представниками сторін було оглянуто диск з відеофіксацією від 30.08.2017р., що була здійснена при продажу товару.
Представник відповідача зазначив, що вказана відеофіксація не може слугувати належним доказом у справі, натомість представник позивача зауважив, що відеофіксація є виключно додатковим доказом у справі.
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Аероплан" направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 32000грн. у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки" - персонажу Фіксік „Сімка", та персонажу Фіксік „Нолік", права на який належать ЗАТ "Аероплан".
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про захист авторського права, зокрема, і за змістом п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторони наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об'єкту авторського права.
Оцінюючи належність авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки", саме персонажів Фіксік „Сімка" та Фіксік „Нолік", суд зазначає наступне.
Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автор - фізична, яка своєю творчою працею створила твір.
Приписами ст. 7 вказаного Закону, суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Аероплан" (Замовник) та Проніним Юрієм Олександровичем (Виконавець) було укладено авторський договір № А0906 (а.с.24-27), предметом якого є виконання робіт по розробці персонажів для аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „Фіксіки".
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, фільм - це анімаційний серіал з робочою назвою „Фіксіки", а також рекламні та інформаційні аудіовізуальні твори, створені на підставі вищезазначеного анімаційного телесеріалу, їх частини та елементи.
Згідно п. 2.1 договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму та передати результати робіт Замовнику по акту прийому - передачі. Одночасно з передачею результатів робіт Виконавець зобов'язується передати Замовнику виключні права на них, в тому числі для створення фільму.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що строк переді виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання акту прийому - передачі результатів робіт.
Згідно п. 8.10 авторського договору в редакції додаткової угоди від 21.01.2015р. (а.с.30), сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання, передбаченого п. 2.2 договору акту прийому-передачі результатів робіт, Виконавець здійснює відчуження прав на користь Замовника.
Згідно акту прийому -передачі робіт від 25.11.2009р. по авторському договору № А0906 від 01.09.2009р. (а.с.31), робота Виконавця по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані Замовнику. Зображення та назви образів персонажів фільму містяться у додатку № 1 до акту. (а.с.28-29).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
За змістом ст. 9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Відповідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010 р. №5, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.
Враховуючи зазначене, оскільки персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки" - „Папус", „Мася", „Сімка", „Нолік", „Дім Дімич" та „Кусачка" є частинами вказаного аудіовізуального твору та можуть використовуватися самостійно, останні розглядаються судом як твір та отримують відповідну правову охорону.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови вищевказаного договору, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Фіксіки" , зокрема на його складові частини, в тому числі і на персонажі Фіксік „Сімка" та Фіксік „Нолік", а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Щодо факту використання об'єктів даних прав відповідачем та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, суд вказує наступне.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 30.08.2017р. в магазині „Продукти 24", який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Соборна площа, 6, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Фізична особа-підприємець Мащенко Тетяна Володимирівна, позивачем було придбано яйце сюрприз короб., на якому незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки", а саме образів Фіксіка „Сімка" та Фіксіка „Нолік" в кількості 1 шт. вартістю 33,00грн.
Зазначений факт підтверджується відповідним товарним чеком №77489 від 30.08.2017р. (а.с.47), а також фіскальним чеком від 30.08.2017р. (а.с.47).
Під час розгляду справи відповідач не заперечував проти факту продажу вищевказаного товару в його магазині.
Більш того, про визнання такого факту свідчить і його відповідь на лист - претензію ЗАТ „Аероплан" про припинення порушення авторського права (а.с.57).
У судовому засіданні 04.12.2017р. судом в присутності представників сторін було здійснено перегляд диску з відеофіксацією, який було долучено позивачем до позовної заяви (а.с.51).
Аналізуючи питання щодо оцінки диску з відеозаписом вищевказаної закупки контрафактного товару, як належного доказу, суд виходить з наступного.
Як слідує з норм чинного Господарсько-процесуального кодексу України, відеозапис у господарському процесі не передбачений в якості окремої категорії доказів.
Разом з тим, суд вважає, що такий диск з відеозаписом у відповідності до ст. 37 ГПК України може бути віднесено до речових доказів, а саме предметів матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
При відтворенні відеозапису, судом було встановлено факт продажу відповідачем саме того товару - яйця сюрпризу короб., який міститься в матеріалах справи (а.с.48).
При цьому зазначений диск оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, зібраними по справі.
Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо того, що такий диск з відеофіксацією не може бути належним доказом по справі, оскільки повністю спростовується самим диском з такою фіксацією та вищевказаною позицію відповідача щодо визнання факту реалізації спірного товару.
При цьому суд зазначає, що, вирішуючи спір по суті, відеофіксація не розглядається, як єдиний доказ, на підставі якого ґрунтуються висновки суду, а суд враховує його у сукупності з іншими доказами у справі.
Як встановлено судом, та вказане не спростовано сторонами під час судового розгляду, на оглянутому судом товарі, фотографія якого містяться у матеріалах справи (а.с.50), розміщено малюнок із зображенням персонажу Фіксік "Сімка" та персонажу Фіксік „Нолік", як самостійних складових частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки". Розглянувши матеріали справи та оцінивши питання щодо схожості зображень з позиції споживача, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту використання персонажів Фіксік „Сімка" та Фіксік „Нолік".
Суд зазначає, що Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка зі вступом України до Світової організації торгівлі з 16.05.2008 є частиною національного законодавства України, передбачено, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, не повинні бути безпідставно ускладнені або вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки (частина друга статті 41). З огляду на викладене, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у правах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" судам роз'яснено, зокрема, що з урахуванням конкретних обставин справи та у разі, коли знань судді достатньо для з'ясування обставин справи, пов'язаної із захистом прав інтелектуальної власності, можливе вирішення суддею питань, які виникають у розгляді справи, з позиції споживача без призначення судової експертизи (пп.1.4 постанови Пленуму).
При візуальному обстеженні спірних персонажів фільму „Фіксіки" вбачається однотипність атрибутивних індивідуальних ознак, які виражаються у одязі, а саме комбінезони, які створені в комбінації різних відтінків одного кольору, що розділені у вигляді світлих та темних смуг; у волоссі кожного з персонажів чітко просліджується об'єм та контурність, яке схематично зображене у вигляді зібраних до купи геометричних фігур в жанрі векторної графіки та 3 D моделюванні.
Таким чином, всі персонажі вищевказаного фільму, зокрема і спірні, є індивідуальними і легко впізнаними внаслідок кольорової гами та специфічних геометричних форм, особливим атрибутом кожного персонажа є медальйон на грудях із зображенням у вигляді розкритої долоні з загнутим в середину мізинцем та безіменним пальцем.
Відтак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що з зібраних доказів, як письмових, так і речових, а також знань судді достатньо для з'ясування обставин даної справи, та вирішення питань щодо ідентифікації персонажів Фіксіка "Сімка" та Фіксіка „Нолік", як самостійних складових частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки" з позиції споживача, без призначення судової експертизи.
При цьому посилання відповідача щодо неподання позивачем експертного висновку щодо відповідності чи невідповідності саме реалізованого товару оригінальній продукції, повністю спростовуються вищевказаними висновками суду при оцінці доказів.
Крім того, суд зауважує, що відповідач будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв.
Як встановлено судом з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.70-72), Фізична особа-підприємець Мащенко Тетяна Володимирівна здійснює такі види підприємницької діяльності: роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах.
З урахуванням зібраних у справі доказів, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, а навпаки підтверджено використання ним об'єкта авторських прав позивача, про що опосередковано свідчить відповідь ФОП Мащенко Т.В. на надіслану ЗАТ „Аероплан" претензію (а.с.57).
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору -мультиплікаційного серіалу "Фіксіки" - персонажів Фіксік "Сімка" та Фіксік „Нолік", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 32000 грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.
Також позивач звертає увагу суду на те, що точну кількість потерпілих споживачів можна отримати, виключно, із даних відповідача щодо кількості реалізованих примірників контрафактної продукції.
При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.
При визначенні розміру компенсації, яку ЗАТ „Аероплан" має намір стягнути в примусовому порядку, останній вважає, що співмірним її розміром за вищевказані правопорушення є 10 мінімальних заробітним плат (32000грн.) (10 мінімальних заробітних плат 10*3200).
Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
У підпункті 51.3 пункту 51 вищевказаної постанови від 17.10.2012 №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (станом на день розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.).
При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактного товару на суму 33,00грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту.
При цьому твердження відповідача щодо відсутності у його діях вини повністю спростовується самим фактом продажу спірного товару, що є контрафактним.
Разом з тим, доказів оптового, багаторазового продажу відповідачем вищевказаного товару із розміщенням на них зображення персонажів Фіксік „Сімка" та Фіксік „Нолік", матеріали справи не містять.
Посилання відповідача, як на підставу для його звільнення від сплати компенсації, на відсутність торговельної марки „Фіксіки" та її складових частин у Державного реєстру об'єктів інтелектуальної власності та як результат - відсутність можливості перевірити інформацію про наявність офіційного постачальника товару не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заявлений позов направлений на захист виключних майнових авторських прав ЗАТ „Аероплан" на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Фіксіки", а не на захист торговельної марку „Фіксіки".
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 32 000, 00 грн.
Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також те, що судові витрати складають мінімальний розмір судового збору, вказані витрати у сумі 1600 грн. покладаються на відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мащенко Тетяни Володимирівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" (109147, Російська Федерація, м. Москва, вул. Марксистська, 20, к.5, ІПН 7709602495; КПП 77090100; ОДРН 1057746600559) суму компенсації в розмірі 32000/тридцять дві тисячі/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11 грудня 2017 р.
Суддя Ю.М. Щавинська