05.12.2017 Справа № 904/8660/17
За позовом Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Матвєйченко Василя Івановича, м. Першотравенськ Дніпропетровської області
про стягнення 30 408 грн. 48 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Бакуліна Т.О., дов. №б/н від 01.02.2017 року;
від відповідача: не з'явився.
Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Матвєйченко Василя Івановича заборгованість в розмірі 30 408 грн. 48 коп., з яких: 12 322 грн. 44 коп. - сума основного боргу, 15 090 грн. 941 коп. - інфляційні втрати, 2 050 грн. 00 коп. - 3% річних, 945 грн. 13 коп. - пеня, відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.01.2010 № 280/т.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу господарського суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання».
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 28.09.2017 № 1003071426, наданому за електронним запитом суду.
Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За вказаних вище підстав, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.
14.11.2017 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 13.11.2017 № 2336, в яких останній зазначив, що надати на вимог суду докази вручення відповідачу рахунків на оплату наданих послуг не має можливості, оскільки рахунки направлялись відповідачу звичайним листом без повідомлення про вручення, до того ж позивач у позові не робить посилання на рахунки, як на підставу виникнення зобов'язань. Виходячи з умов п. 3.1.1 спірного договору позивач вважає, що обов'язок сплатити надані послуги у відповідача виникає не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Зауважив, що факт надання послуг відповідачу є безспірним, оскільки Першотравенське МЖКП є єдиним виконавцем послуги з централізованого опалення у м. Першотравенську. Крім того, на момент розірвання спірного договору відповідачем борг визнано у повному обсязі.
В судовому засіданні 05.12.2017 позивач на вимогу суду надав для долучення до матеріалів справи уточнений розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого уточнив періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних, у зв'язку із чим сума пені складає 939 грн. 58 коп., 3% річних - 2 025 грн. 00 коп., інфляційних - 14 954 грн. 21 коп.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.01.2010 між Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Матвєйченко Василем Івановичем (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення № 280/т (далі - договір).
Виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору суб'єкти користування послугами:
Власник (наймач, орендар) житлового або нежитлового приміщення та кількість його робітників - (п. 1.2.1. договору).
Характеристика об'єкта надання послуг: опалювальна площа (об'єм) житлового або нежитлового приміщення 89,2 м2 (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору тарифи на послуги становлять (без ПДВ):
З централізованого опалення 202,70 грн./Гкал (п. 2.1.1. договору).
Розмір щомісячної плати (у разі відсутності лічильника тепла) за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 630,40 грн., ПДВ 126,08 грн. (п. 2.2. договору).
Централізоване опалення 630,40 грн. за 3,11 Гкал та додатково згідно з п. 3.4. цього договору_____грн. (п. 2.2.1. договору).
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії визначається за їх показаннями згідно з п.п. 10 - 13 "Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води та водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі- "Правила") (п. 2.3. договору).
Споживач має право на отримання вчасно та відповідної якості послуг згідно із законодавством та умовами договору (п. 4.1.1. договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (п. 4.2.1. договору).
Виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення платежу (п. 4.3.1. договору).
Виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами договору (п. 4.4.1. договору).
Цей договір укладається з 01.01.2010р. по 31.12.2014р. набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду даного договору (п. 9.1. договору).
З укладеного між сторонами договору вбачається, що вказаний договір укладений для надання послуг з централізованого опалення приміщення розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Леніна, буд. 9, магазин "Юлія".
01.02.2011р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 11), відповідно до якої вирішили викласти пункти в наступній редакції:
« 2.1. Тарифи на послуги становлять (без ПДВ):
2.1.1. З централізованого опалення 271,47 грн./Гкал.
2.2. Розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 844,27 грн., ПДВ 168,85 грн. з них:
2.2.1. Централізоване опалення 844,27 грн. (з урахуванням ПДВ) за 3.11 Гкал.; Інші умови договору залишаються без змін.
Підстава: Рішення виконавчого комітету Першотравенської міської ради № 10 від 26.01.2011р.».
14.02.2012р. сторонами підписана Додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 11), в якій дійшли згоди викласти пункти в наступній редакції:
« 2.1. Тарифи на послуги з 01.03.2012 року становлять (без ПДВ):
2.1.1. З централізованого опалення 230,62 грн./Гкал.
2.2. Розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору становить 717,23 грн., ПДВ 143,45 грн. з них:
2.2.1. Централізоване опалення 717,23 грн. (з урахуванням ПДВ) за 3.11 Гкал.; Інші умови договору залишаються без змін.
Підстава: Постанова національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 03.02.2012 року № 31».
Позивач стверджує, що на виконання умов договору, за період з січня 2010 по квітень 2013 надав відповідачу послуги з опалення на загальну суму 12 322,44 грн., у зв'язку із чим виставив відповідні рахунки-фактури (копії рахунків містяться в матеріалах справи а.с. 46-64).
Господарський суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач нараховує заборгованість, яка виникла внаслідок несплати відповідачем за надані послуги з теплопостачання за період з січня 2011 року по квітень 2013 року, рахунки-фактури позивач надав також за період з січня 2011 року по квітень 2013 року.
Розмір загальної вартості поставленої відповідачу теплової енергії, яку, як зазначає позивач було поставлено за період з січня 2010 року по квітень 2013 року, повністю співпадає із загальним розміром вартості поставленої теплоенергії за наявними в матеріалах справи рахунками - фактурами за період з січня 2011 року по квітень 2013 року. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем при написанні тексту позовної заяви було допущено технічну помилку та вказано неправильний період надання послуг.
Умови та порядок постачання теплової енергії споживачу здійснюється у відповідності до цього договору, вимог Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 №1198, а також іншими правовими актами.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 3.1 договору).
Розрахунок за фактично отриманні у попередньому місяці послуги проводиться споживачем не пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим, або протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку (п. 3.1.1 договору).
Послуги оплачуються готівкою або в безготівковій формі (п. 3.2 договору).
За наявності у приміщенні засобів обліку теплової енергії справляння плати за нормативами (норма споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором на встановлення засобів обліку (п. 3.3 договору).
За централізоване опалення житлового або нежитлового приміщення плата справляється за нормативами (нормами) споживання та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) на ___ % - ____грн.
Плата вноситься на розрахунковий рахунок: р/р: 26006050213220, МФО 305299. код ЗКПО 32598423, КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ (п. 3.5 договору).
За несвоєчасне внесення плати починаючи з 21 числа ( шостого дня після отримання рахунку) розрахункового місяця, споживачу нараховується пеня у розмірі, подвійної облікової ставки НБУ діюча момент прострочення, за кожен день прострочення платежу (п. 3.6 договору).
У разі встановлення будинкових засобів обліку тепла оплата проводиться за показниками лічильників шляхом розподілу отриманої теплової енергії пропорційно опалювальної площі квартири у багатоквартирної будинку (п. 3.8 договору).
Позивач зазначає, що в порушення умов договору, за поставлену теплову енергію в період з січня 2011 року по квітень 2013 року не розрахувався, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 322 грн. 44 коп.
Відповідно до п. 4.3.1. договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення платежу.
За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 25.01.2011 по 08.09.2017, розрахована за кожний місяць теплопостачання окремо, у загальному розмірі 945 грн. 13 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 2 050 грн. 00 коп. 3% річних за період з 25.01.2011р. по 08.09.2017р. та 15 090 грн. 91 коп. інфляційних втрат за період з 25.01.2011р. по 08.09.2017р.
Як вказано вище, відповідно до п. 3.1.1. договору, розрахунок за фактично отриманні у попередньому місяці послуги проводиться споживачем не пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим, або протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку.
З аналізу вказаного вище пункту договору вбачається, що він містить 2 механізми визначення строку оплати, а саме:
1) - не пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим;
2) - протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку.
З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача вбачається, що початкові дати періодів нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат починаються після 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. Вказане свідчить про те, що позивач визначаючи вказані початкові дати періодів нарахування використовував другий механізм визначення строку оплати (протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку).
Господарський суд зазначає, що докази отримання відповідачем спірних рахунків (із зазначенням дати отримання) в матеріалах справи відсутні. Що унеможливлює перевірку судом правильності застосування зазначених позивачем у розрахунку періодів нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Під час судового засідання 05.12.2017 позивач подав до суду розрахунки:
- пені, розрахований за кожний місяць теплопостачання окремо за загальний період нарахування з 21.02.2011 по 21.11.2013, у загальному розмірі 939 грн. 58 коп.;
- 3% річних, розрахований за кожний місяць теплопостачання окремо за загальний період нарахування з 21.02.2011 по 08.09.2017, у загальному розмірі 2 025 грн. 00 коп.;
- інфляційних втрат, розрахований за кожний місяць теплопостачання окремо за загальний період нарахування з 21.02.2011р. по 08.09.2017р.. у загальному розмірі 14 954 грн. 21 коп. Вказане свідчить про те, що позивач визначаючи початкові дати періодів нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат використовує вже перший механізм визначення строку оплати (не пізніше 20 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим).
Також з наданих позивачем розрахунків вбачається, що розраховані позивачем розміри пені, 3% річних та інфляційних втрат є меншими ніж заявлено позивачем до стягнення в прохальній частині позовної заяви, однак позивачем, у встановленому законом порядку, заяву про зменшення позовних вимог подано не було.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд розглядає справу в межах позовних вимог заявлених позивачем у позовній заяві з урахуванням періодів зазначених в розрахунках поданих позивачем під час судового засідання 05.12.2017р.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Таким чином, позивач і відповідач є учасниками правовідносин з приводу надання виконавцем та своєчасної оплати споживачем вартості одержаних житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені та 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок арифметично проведений неправильно.
Згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 938 грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 2 022 грн. 73 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Розрахунок інфляційних втрат позивачем також виконано не правильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат становить 14 796 грн. 14 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої теплової енергії, чим порушив умови укладеної із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 12 322 грн. 44 коп. основного боргу, 938 грн. 35 коп. пені, 2 022 грн. 73 коп. 3% річних, 14 796 грн. 14 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матвєйченко Василя Івановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Молодіжна, 12, код ЄДРПОУ 32598423) 12 322 грн. 44 коп. (дванадцять тисяч триста двадцять дві грн.. 44 коп.) основного боргу, 938 грн. 35 коп. (дев'ятсот тридцять вісім грн.. 35 коп.) пені, 2 022 грн. 73 коп. (дві тисячі двадцять від грн.. 73 коп.) 3% річних, 14 796 грн. 14 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто шість грн.. 14 коп.) інфляційних втрат, 1 582 грн. 70 коп. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дві грн.. 70 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 11.12.2017