05 грудня 2017 року Справа № 902/797/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Куровського С.В., Полякова Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалугосподарського суду Вінницької області від 08.02.2017
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017
у справі № 902/797/16 господарського суду Вінницької області
за заявоюВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
доФізичної особи - підприємця Кравчука Василя Івановича
провизнання банкрутом
Представники сторін не з'явились.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 за заявою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області порушено провадження у справі № 902/797/16 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Кравчука Василя Івановича (далі по тексту - ФОП Кравчук В.І., боржник); визнано вимоги ініціюючого кредитора - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ФОП Кравчука В.І. в сумі 586 301,99 грн.
Постановою господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 визнано ФОП Кравчука В.І. банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича.
13.10.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника - ФОП Кравчука Василя Івановича у справі № 902/797/16 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
В даному повідомленні встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме, протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
04.11.2016 до господарського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_4 б/н від 04.11.2016 (вх.№ 06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 9 669 327,19 грн у справі № 902/797/16.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 у справі № 902/797/16 (суддя Тісецький С.С.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 б/н від 04.11.2016 (вх.№06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 9 669 327,19 грн у справі № 902/797/16 повністю.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 902/797/16 (головуючий суддя: Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 у справі № 902/797/16 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 у справі № 902/797/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 08.02.2017 та постановою суду апеляційної інстанції від 03.05.2017, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 902/797/16, прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, визнати грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника - ФОП Кравчука Василя Івановича в сумі 9 669 327,19 грн у справі № 902/797/16, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Частиною 1 статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.
На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, 04.11.2016 до господарського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_4 б/н від 04.11.2016 (вх. № 06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника - ФОП Кравчука Василя Івановича в сумі 9 669 327,19 грн у справі № 902/797/16.
В своїй заяві ОСОБА_4 зазначав, що 21.02.2011 між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком Василем Івановичем було укладено кредитний договір №25/11-КL, відповідно до якого банк надав Кравчуку В.І. кредитні кошти у формі кредитної лінії в сумі 2 500 000 гривень строком до 20 лютого 2012 року.
13.04.2011р., 30.11.2011р., 03.09.2012р., 17.10.2012р., 07.02.2013р., 20.03.2013р., 30.04.2013р., 06.08.2013р., 07.02.2014р. між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком Василем Івановичем було укладено додаткові договори до кредитного договору № 25/11-КL.
21.02.2011р. між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. було укладено договір іпотеки, та зареєстровано 21 лютого 2011 року приватним нотаріусом Дробахою В.О. за реєстровим №133. Зазначеним договором забезпечувалося виконання іпотекодавцем (Кравчуком В.І.) зобов'язань, що випливають з укладеного кредитного договору №25/11-КL.
13.04.2011р. між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 21.02.2011р. за реєстровим №133.
30.11.2011р. між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 21.02.2011р. за реєстровим №133.
21 лютого 2011 року між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. було укладено договір застави, відповідно до якого було забезпечено виконання зобов'язання, що випливає з укладеного 21.02.2011 року кредитного договору № 25/11-КL.
26.05.2011р. між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_8 виступила майновим поручителем Кравчука В.І. за зобов'язаннями, що випливають з укладеного між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. кредитного договору № 25/11-КL.
17.10.2012р. між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого зобов'язання, які випливають з кредитного договору №25/11-КL, забезпечувалися предметом іпотеки, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
27.07.2011р. між ПАТ "Златобанк" та фермерським господарством "Перлина Поділля-2011" було украдено договір застави, який забезпечував виконання Кравчуком В.І. зобов'язань, що випливали з кредитного договору від 21.02.2011 року №25/11-КL.
19.08.2016р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "УМ Факторинг було укладено договір за реєстровим №667 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ПАТ "Златобанк") відступає новому іпотекодержателю (ТОВ "УМ Факторинг") своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та Кравчуком В.І.
19.08.2016р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "УМ Факторинг" було укладено договір за реєстровим №665 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ПАТ "Златобанк") відступає новому іпотекодержателю (ТОВ "УМ Факторинг") своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_9
19.08.2016р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "УМ Факторинг" було укладено договір за реєстровим № 664 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ПАТ "Златобанк") відступає новому іпотекодержателю (ТОВ "УМ Факторинг") своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_8
25.08.2016р. між ТОВ "УМ Факторинг" та ОСОБА_4 було укладено договір за реєстровим №691 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ТОВ "УМ Факторинг") відступає новому іпотекодержателю (ОСОБА_4) своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І.
25.08.2016р. між ТОВ "УМ Факторинг" та ОСОБА_4 було укладено договір за реєстровим №693 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ТОВ "УМ Факторинг") відступає новому іпотекодержателю (ОСОБА_4) своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_9
25.08.2016 року між ТОВ "УМ Факторинг" та ОСОБА_4 було укладено договір за реєстровим №692 про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ТОВ "УМ Факторинг") відступає новому іпотекодержателю (ОСОБА_4) своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_8
25.08.2016 року між ТОВ "УМ Факторинг" та ОСОБА_4 було укладено договір за реєстровим № 694 про відступлення права вимоги за договором застави. Відповідно до умов зазначеного договору, первісний іпотекодержатель (ТОВ "УМ Факторинг") відступає новому іпотекодержателю (ОСОБА_4) своє право вимоги за договором застави, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ФОП Кравчуком В.І.
У зв'язку з укладенням наведених вище договорів, ОСОБА_4 вважає, що у Кравчука В.І. станом на сьогоднішній день існує перед ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 9 669 327,19 грн.
Сплата заборгованості Кравчука В.І. забезпечена іпотекою нерухомості, що належить на праві приватної власності Кравчуку В.І., ОСОБА_9 та ОСОБА_8
З огляду на викладене, заявник просив господарський суд Вінницької області визнати його грошові вимоги до боржника в загальному розмірі 9 669 327,19 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі від 08.02.2017 та постанові від 03.05.2017 встановлено, що заяви б/н від 04.11.2016 заявником додано такі документи: копію іпотечного договору від 21.02.2011, укладеного між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І.; копію договору про відступлення права вимоги від 19.08.2016, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "УМ Факторинг за реєстровим №667; копію договору відступлення права вимоги, укладеного 25.08.2016 між ТОВ "УМ Факторинг" та гр. ОСОБА_4 за реєстровим №691;
копію договору іпотеки від 17.10.2012, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_9; копію договору відступлення права вимоги, укладеного 25.08.2016 між ТОВ "УМ Факторинг" та гр. ОСОБА_4 за реєстровим №693; копію договору іпотеки від 26.05.2011, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_8; копію договору відступлення права вимоги, укладеного 25.08.2016 між ТОВ "УМ Факторинг" та гр. ОСОБА_4 за реєстровим №692; копію договору застави від 21.02.2011, укладеного між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І.; копію договору відступлення права вимоги, укладеного 25.08.2016 між ТОВ "УМ Факторинг" та гр. ОСОБА_4 за реєстровим № 694; копію договору застави від 27.07.2011, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ФГ "Перлина Поділля-2011"; копію листа - вимоги від 20.08.2016; копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2016 у справі №127/14107/14-ц; копію кредитного договору №25/11-КL від 21.02.2011, укладеного між ПАТ "Златобанк" та Кравчуком В.І. із додатком №1; копію додаткового договору від 07.02.2014 до кредитного договору №25/11-КL від 21.02.2011; копії банківських виписок від 19.08.2016; копію договору відступлення права вимоги №УМ-25/11-KL від 25.08.2016, укладеного між ТОВ "УМ Факторинг" та гр.ОСОБА_4
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій зауважено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.12.2016 господарський суд зобов'язував заявника - ОСОБА_4 надати суду докази щодо переходу права вимоги до заявника, починаючи від першого кредитора.
Проте, як встановлено судом першої інстанції із матеріалів справи, заявником не було надано господарському суду доказів в підтвердження обставин, зазначених у його заяві, зокрема, договорів про відступлення права вимоги, які укладені між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "УМ Факторинг", в зв'язку з чим, місцевий господарський суд був позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи щодо набуття ТОВ "УМ Факторинг" права на відступлення права вимоги новому кредитору - ОСОБА_4
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 03.05.2017 встановлено, що не були ці докази надані і до суду апеляційної інстанції.
З огляду на зазначене, керуючись вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України, суд першої інстанції дійшов в оскаржуваній ухвалі від 08.02.2017 правомірного висновку, з яким в оскаржуваній постанові від 03.05.2017 погодився суд апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні у повному обсязі заяви ОСОБА_4 б/н від 04.11.2016 (вх.№06-54/193/16 від 04.11.2016) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 9 669 327,19 грн у справі № 902/797/16.
У відповідності до ст.1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 902/797/16 відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 902/797/16 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді С.В. Куровський
Б.М. Поляков