07 грудня 2017 року Справа № 904/1570/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Владимиренко С.В., Гольцової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року за скаргою ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ТОВ "УКРХОРС", ТОВ "Мрія Поділля", ТОВ "Новагріс", ТОВ "Торговий дім "АСКО", ТОВ "Мрія центр", ТОВ "Мрія-Лізинг", ТОВ "АГРІ СІДС", ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", ТОВ "Торговий дім "М-Трейд", ТОВ "Укрселко", ТОВ "Агро-Шлях" про стягнення боргу,
У лютому 2015 року ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "УКРХОРС" (далі - відповідач-1), ТОВ "Мрія Поділля" (далі - відповідач-2), ТОВ "Новагріс"(далі - відповідач-3), ТОВ "Торговий дім "АСКО"(далі - відповідач-4), ТОВ "Мрія центр" (далі - відповідач-5), ТОВ "Мрія-Лізинг" (далі - відповідач-6), ТОВ "АГРІ СІДС" (далі - відповідач-7), ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд",(далі - відповідач-8) ТОВ "Торговий дім "М-Трейд" (далі - відповідач-9), ТОВ "Укрселко" (далі - відповідач-10), ТОВ "Агро-Шлях" (далі - відповідач-11) з позовом про:
- стягнення солідарно з відповідачів 1 - 10 суми боргу за генеральним договором №Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів, що складає 34846636 гривень 30 коп., з яких: 30266777 гривень 45 коп. борг за сумою платежу за акредитивом, 2706596 гривень 21 коп. борг за процентами за сумою платежу за акредитивом, 1791129 гривень 84 коп. борг за сумами пені за порушення строків сплати процентів за сумою платежу за акредитивом, 82132 гривні 80 коп. борг за сумами пені за порушення строків сплати процентів за сумою платежу за акредитивом;
- стягнення з відповідача-11 боргу за генеральним договором №Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у розмірі 100000 гривень 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами 1-11 умов генерального договору № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів з додатковими угодами до нього та договорів поруки в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів, процентів та пені.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року скаргу ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на дії Державної виконавчої служби задоволено частково.
Визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 листопада 2016 року № 49222539 з примусового виконання наказу № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року.
Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 листопада 2016 року № 49222539.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року залишено без змін.
У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року.
Вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, висновки судів не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" закріплює право державного виконавця та не покладає обов'язку звернення до суду.
Представники сторін та органу державної виконавчої служби у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та орган державної виконавчої служби повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року позов задоволено.
З відповідачів 1-10 на користь позивача стягнуто солідарно борг за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у загальній сумі 34846636 гривень 30 коп., який складається з: боргу за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 30266777 гривень 45 коп.; боргу за процентами за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 2706596 гривень 21 коп.; боргу за сумами пені за порушення строків сплати суми платежу за Акредитивом у розмірі 1791129 гривень 84 коп.; боргу за сумами пені за порушення строків сплати процентів за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 82132 гривень 80 коп.; стягнуто з відповідача-11 на користь позивача борг за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у розмірі 100000 гривень 00 коп. та 6643 гривень 63 коп. судового збору; а також стягнуто з відповідачів 1 - 10 судовий збір.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2015 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року змінено. Позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідача 1 та окремо з кожного з відповідачів-2 - 10 борг за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у загальній сумі 34846636 гривень 30 коп., який складається з: боргу за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 30266777 гривень 45 коп.; боргу за процентами за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 2706596 гривень 21 коп.; боргу за сумами пені за порушення строків сплати суми платежу за Акредитивом у розмірі 1791129 гривень 84 коп.; боргу за сумами пені за порушення строків сплати процентів за сумою платежу за Акредитивом у розмірі 82132 гривні 80 коп., а також 6643 гривні 63 коп. судового збору; стягнуто з відповідача-11 борг за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у розмірі 100000 гривень 00 коп. та 6643 гривні 63 коп. судового збору.
30 липня 2015 року на виконання вказаної постанови видано накази за № 904/1570/15, зокрема, про солідарне стягнення з ТОВ "УКРХОРС" та ТОВ "АГРІ СІДС" на користь ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" боргу за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у загальній сумі 34846636 гривень 30 коп.
28 жовтня 2015 року стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду у справі № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року про солідарне стягнення з ТОВ "УКРХОРС" та ТОВ "АГРІ СІДС" на користь ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" боргу за Генеральним договором № Акр/1.14-07 від 17 січня 2014 року про відкриття акредитивів у загальній сумі 34846636 гривень 30 коп.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 3 листопада 2015 року ТОВ "АГРІ СІДС" запропоновано самостійно виконати виконавчий документ у строк до 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до постанови від 4 листопада 2015 року головним державним виконавцем накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (ТОВ "АГРІ СІДС") у межах суми звернення стягнення, а саме, 34846636 гривень 30 коп.
11 листопада 2016 року старшим державним виконавцем винесено постанову, якою виконавчий документ у справі № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У грудні 2016 року ПАТ "Перший Український міжнародний банк" звернулось до господарського суду із скаргою на дії Державної виконавчої служби, просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 листопада 2016 року № 49222539 з примусового виконання наказу №904/1570/15 від 30 липня 2015 року; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 листопада 2016 року № 49222539; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. поновити виконавче провадження за № 49222539 з примусового виконання наказу № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року.
Обгрунтовуючи вимоги скарги, позивач зазначив, що постанова від 11 листопада 2016 року винесена передчасно, оскільки державний виконавець, в порушення ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив усіх передбачених Законом заходів, а саме: не здійснив повторні запити до фінансових установ для виявлення відкритих рахунків боржника та залишків грошових коштів на них, а також не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду та не перевірив майновий стан боржника відповідно до Закону.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження", відповідно до ст. 2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями тощо.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Крім цього, виконавець також має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від посадових осіб боржників-юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням. Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений розшук боржника, його майна, а саме: розшук боржника-юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Встановлено, що згідно додаткових пояснень ПАТ "ПУМБ", виконавче провадження № 49222539 з примусового виконання наказу господарського суду у даній справі відкрито постановою від 3 листопада 2015 року, згодом зазначене виконавче провадження, разом із виконавчим провадженням № 47584366 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21296 від 17 березня 2015 року про стягнення з боржника боргу на користь ПАТ "Укрсиббанк", яке відкрито 20 травня 2015 року, об'єднано у зведене виконавче провадження № 52293872.
Матеріали виконавчого провадження містять відповіді контролюючих органів, датовані груднем 2014 року - квітнем 2015 року, тобто, отримані державним виконавцем ще до відкриття виконавчих проваджень №№ 49222539, 47584366.
У відзиві на скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначив, що 20 вересня 2016 року директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Поліщуком Д.В. винесено постанову про утворення виконавчої групи по зведеному виконавчому провадженню № 52293872 з виконання виконавчих документів про стягнення коштів з ТОВ "Агрі Сідс" та затверджено склад групи.
Керівнику групи Кошкеру М.О. надано доручення щодо перевірки майнового стану боржника.
Згідно акту державного виконавця від 13 жовтня 2016 року, який міститься в матеріалах виконавчого провадження № 47584366, майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
Однак, встановлено, що ніяких доказів щодо перевірки майнового стану боржника (не надано доказів подання відповідних запитів до відповідних органів, установ, отримання письмових відповідей або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника та перевірки майнового стану боржника за місцем знаходження) органом державної виконавчої служби надано не було.
11 листопада 2016 року старшим державним виконавцем винесено постанову, якою виконавчий документ у справі № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Місцевий та апеляційний господарські суди постановили юридично правильний висновок, що звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, як і вчинення інших заходів, направлених на примусове виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 18 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень. Державний виконавець, для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду зобов'язаний вживати всі можливі заходи, визначені законом.
З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не доведено неможливості, неефективності вчинення ним інших заходів, крім тих, що були вчинені останнім.
Крім того, судами мотивовано відмовлено у задоволенні скарги в частині зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.О. поновити виконавче провадження за № 49222539 з примусового виконання наказу № 904/1570/15 від 30 липня 2015 року, оскільки поновленню підлягає лише зупинене виконавче провадження після усунення обставин, що стали підставою для його зупинення. В даному випадку виконавче провадження №49222539 не зупинялось.
Суд касаційної інстанції погоджується з мотивами, за якими судами попередніх інстанцій відхилено доводи органу державної виконавчої служби про те, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у справі виїзду за межі України керівника боржника виникає лише у разу ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки державною виконавчою службою не було надано ніяких доказів щодо перевірки майнового стану боржника (не надано доказів подання відповідних запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника та перевірки майнового стану боржника за місцем знаходження).
З огляду на викладене, доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин ухвала та постанова місцевого та апеляційного господарських судів законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року - без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
Л. Гольцова