21 листопада 2017 року Справа № 922/1542/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року
у справі господарського суду Харківської області
за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
доГоловного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків
простягнення коштів
за участю представників
позивача: Квіцінська А.І.,
відповідача: не з'явився
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі за текстом - АК "Харківобленерго") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі за текстом - Головне ТУЮ у Харківській області) про стягнення 2 402, 68 грн. пені та 499, 94 грн. 3 % річних за неналежне виконання зобов'язань по Договору про постачання електричної енергії № 2-0979С від 29.04.2011 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2017 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Головного ТУЮ у Харківській області на користь АК "Харківобленерго" 21, 75 грн. 3 % річних та 11, 99 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оплату виставлених рахунків за поставлену електричну енергію здійснено відповідачем з дотриманням умов Договору та Порядку проведення розрахунків, а тому відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення строків оплати поставленої електроенергії; при цьому, нарахування 3 % річних визнано правомірним за несвоєчасну оплату боргу за березень 2015 року у розмірі 17,64 грн. та за січень 2016 року у розмірі 4,11 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено частково у розмірі 21, 75 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2017 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Головного ТУЮ у Харківській області на користь АК "Харківобленерго" 2 402, 68 грн. пені, 478, 19 грн. 3 % річних, 1 588 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1 760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виставлені рахунки за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію оплачено відповідачем з перевищенням 5-ти операційних днів, що є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності, встановленої Договором або законом, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне ТУЮ у Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року, а рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2017 року залишити без змін.
АК "Харківобленерго" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.04.2011 року АК "Харківобленерго" (постачальник) та Головним ТУЮ в Харківській області (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 2-0979С (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у Додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього Договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та умовами цього Договору.
В п. п. 1 - 2 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (Додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії"). Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підстанції постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника в останній день розрахункового періоду; ці показання фіксуються в Додатку № 5 А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до Договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками.
Звіт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
В п. 4.2 Договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п. п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених Додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з 1-го дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в Додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. ч. 8, 9 п. 8.1 ПКЕЕ).
Крім того, в п. 6 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3 % річних з простроченої суми.
Згідно з п. 4.5 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
В п. 5 вказаного Додатку № 2 передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється Додатком № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.
Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Рахунки на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються постачальником електричної енергії одночасно. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Відповідно до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
АТ "Харківобленерго" на виконання умов цього Договору здійснено постачання електроенергії у повному обсязі, однак відповідачем оплату виставлених рахунків за спожиту електричну енергію у період з жовтня 2014 року по березень 2017 року здійснено з порушенням 5-ти денного строку з дня їх отримання, встановленого Договором, у зв'язку з чим позивачем за порушення строків оплати за кожен день прострочення належного до сплати платежу нараховано за грудень 2016 року, лютий 2017 року і березень 2017 року пеню у розмірі 2 402, 68 грн. та за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року 3 % річних у розмірі 499, 94 грн., які заявлено до стягнення у судовому порядку.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені та 3 % річних за неналежне виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 2-0979С від 29.04.2011 року, що нараховані на суму несвоєчасно здійсненої оплати за поставлену електричну енергію, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
В силу приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі за текстом - ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (далі за текстом - ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, сторони зобов'язуються до внесення до Договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.
Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за умовами п. 2.3.3 Договору, п. 5 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування; остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5-ти операційних днів з дня його отримання.
Разом з тим, в п. 1.2 ПКЕЕ визначено, що розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору (п. 6.1 ПКЕЕ).
При цьому, в п. 6.11 ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційним господарським судом вірно зауважено, що розрахунковий період не визначає строк оплати отриманих споживачем рахунків. Строк оплати визначається відповідно до п. 5 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків", тобто протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що порушення строків оплати платежів по виставленим та отриманим споживачем рахункам підтверджується: рахунком за використану електричну енергію за листопад 2016 року на суму 75 140, 65 грн., який отримано 30.11.2016 року головним спеціалістом ГТУЮ в ХО Овсянніковою Т.М., про що свідчить копія з книги реєстрації видачі рахунків та сплачено 08.12.2016 року за платіжним дорученням № 2050; рахунком за січень 2017 року на суму 64 029, 53 грн., який отримано 27.01.2017 головним спеціалістом ГТУЮ в ХО Огієнко В.С., про що свідчить копія з книги реєстрації видачі рахунків та сплачено 15.03.2017 року за платіжним дорученням № 242; рахунком за лютий 2017 року на суму 61 988, 11 грн., який отримано відповідачем 28.02.2017 року, про що свідчить копія з книги реєстрації видачі рахунків та сплачено 15.03.2017 року за платіжним дорученням № 244.
Таким чином, рахунки за спожиту енергію за період з жовтня 2016 року по березень 2017 сплачені відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, а саме, з перевищенням 5-ти операційних днів з дня отримання рахунка, що є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності, встановленої Договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведені правові положення, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про те, що порушення відповідачем строків оплати отриманих рахунків є підставою покладення на останнього господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення пені, нарахованої відповідно до п. 4.2 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що становить 2 402, 68 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що факт порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування 3 % річних за весь час прострочення, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 499, 94 грн.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірних висновків про порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виставлених рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання, у зв'язку з чим встановивши відповідність здійсненого позивачем розрахунку пені та 3 % річних вимогам чинного законодавства судом правомірно задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що доводи Головного ТУЮ у Харківській області, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року у справі № 922/1542/17 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіМ.М. Малетич
І.А. Плюшко