11.12.2017 Справа № 904/9130/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації, м. П'ятихатки
про стягнення 1 383,96 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26 жовтня 2017 року, юрисконсульт 2 категорії структурного підрозділу
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 25 вересня 2017 року, представник
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації дебіторську заборгованість у розмірі 1 383,96 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29.01.2015 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управлінням соціального захисту населення П'ятихатської районної держадміністрації укладено договір №ПР-Ш-158126/Нюдч, відповідно до п.1.1 якого предметом нього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних із наданням телекомунікаційних послуг. Вказаний договір припинив свою дію 31.12.2015. В 2016 році договір між Управлінням та позивачем не укладався у зв'язку з відсутністю джерела фінансування, який передбачав би фінансові зобов'язання відповідача, однак позивачем послуги зв'язку пільговій категорії населення надавались. За період з січня 2016 року по березень 2017 року пільговій категорії населення позивачем надані послуги зв'язку на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про телекомунікації" на суму 1 383,96грн., яка станом на день звернення з позовом до суду не сплачена.
Відповідач, Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації, проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не містять вини Управління, оскільки відшкодування наданих споживачам послуг протягом 2016 року на суму 1 383,96 грн. за рахунок коштів державних субвенцій суперечить діючому законодавству України. Крім того, відповідач наголошує, що договір про відшкодування витрат за надані послуги на 2016 рік сторонами не укладено.
28.11.2017 позивачем подані заперечення на відзив відповідача, згідно яких зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Заперечення відповідача про те, що Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено субвенцій на погашення послуг зв'язку, які надавалися пільговим категоріям населення, що відповідач не є головним розпорядником коштів державного бюджету і не виконує функцій управління цими коштами, а діє як організація, що здійснює контроль за наданням установлених законодавством пільг, позивач вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами та поясненнями сторін.
11.12.2017 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг по структурному підрозділу "П'ятихатська дистанція сигналізації та зв'язку" за 2016-2017 роки (форма №2-пільга) та довідку щодо кількості абонентів пільгової категорії громадян за 2016-2017 роки.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 порушено провадження у справі №904/9130/17, справу призначено до розгляду в засіданні на 08.11.2017. З 08.11.2017 розгляд справи відкладений на 28.11.2017, з 28.11.2017 на 11.12.2017.
У судовому засіданні 11.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
29.01.2015 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (постачальник), та Управлінням соціального захисту населення П'ятихатської районної держадміністрації (платник) укладено договір №ПР-Ш-158126/Нюдч, відповідно до п.1.1 якого предметом нього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних із наданням телекомунікаційних послуг.
У пункті 1.2 договору передбачено, що згідно з умовами договору постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг населенню, а платник здійснює фінансування пільг, пов'язаних із наданням телекомунікаційних послуг відповідно до переліку громадян, які користуються пільгами, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Декрету Кабінету Міністрів України "Про пільги ОСОБА_3 Союзу і повним Кавалерам ордера Слави", та згідно Законів України "Про пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про пільги згідно законодавства України про здоров'я, про культуру, про освіту", "Про пільги ветеранам звільнених із служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, та пільг за професійною ознакою" та пенсіонери за віком згідно з постановою КМУ від 17.05.1993 №354.
Обсяги коштів, передбачених в бюджеті на фінансування пільг, можуть змінюватися на протязі року при уточнені бюджету (п.1.3 договору).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується:
- надавати списки громадян для відшкодування пільг на паперових та електронних носіях і розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці в межах норм споживання та фактичного використання, згідно і формою "2-пільга" (електронний формат форми "2-пільга" затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535) та облікові форми відповідно до постанови КМУ від 16.12.2009 №1359, до 25 числа кожного місяця скріплені швидкозшивачем, завірені печаткою та підписом уповноважених осіб;
- надавати акти звірки до 3 числа, якщо перші числа місяця припадають на вихідні чи святкові дні до 5 числа кожною місяця в 4 примірниках;
- надавати всі необхідні для проплати документи згідно з Постановою КМУ від 11.01.2005 №20.
Платник зобов'язується:
- передбачити в своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг громадянам, які користуються послугами постачальника;
- при надходженні фінансування ні рахунок коштів субвенції з Державною бюджету України платник здійснює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам, які користуються послугами постачальника, згідно розрахунків фактичного постачання за відповідний місяць (п.2.2 договору).
Відповідно до п.7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині реалізації наданих телекомунікаційних послуг до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків щодо фінансування пільг - до їх повного виконання. Сторони домовилися що відповідно до ст. 631 ЦК України. Умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення і діють з 01.01.2015.
Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 сторонами внесено зміни до преамбули договору, відповідно до якої постачальником зазначено регіональну філію "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
04.01.2016 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п.1 якої сума додаткової угоди №1 до договору від 29.01.2015 №ПР/ш-15126/НЮ про надання телекомунікаційних послуг передбачає погашення зобов'язань, що виникли у платника та підтверджуються підписами постачальника на підставі актів звіряння взаємних розрахунків за період 2015 року на загальну суму 422,10 грн.
20.10.2016 позивач звертався до відповідача із пропозицією укласти новий договір на 2016 рік.
Відповідач, 27.10.2016, направив відповідь про відмову в укладенні договору у зв'язку із відсутністю джерела фінансування.
01.03.2017 позивач звертався до відповідача із претензією щодо відшкодування заборгованості із наданих пільг населенню у 2016 році у сумі 1 318,99 грн. та укласти договір про відшкодування наданих пільг населенню.
Позивач зазначає, що відповідач має непогашену заборгованість із відшкодування наданих пільг населенню у 2016 році у сумі 1 318,99 грн. та у 2017 році у розмірі 64,97 грн., що разом складає 1 383,96, що підтверджується довідкою щодо дебіторської заборгованості Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації перед структурним підрозділом "П'ятихатська дистанція сигналізації і зв'язку" за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення станом на 01.09.2017.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав того, що надання пільг здійснюється в разі прийняття відповідного рішення органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевих бюджетів.
На території П'ятихатського району розташовані 14 сільських рад, 1 міська рада та 2 об'єднані територіальні громади (Лихівська та Вишнівська), які самостійно розпоряджаються своїми бюджетами, що передбачено п.п.3 п.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, де визначено принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначити напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Позивач жодного разу не звернувся з відповідними листами до місцевих рад з проханням передбачити у своєму бюджеті кошти за надання мешканцям громад телекомунікаційних послуг, які мають право на користування послугами зв'язку на пільгових умовах.
Протягом 2016 року місцеві ради не планували в своїх бюджетах кошти для відшкодування Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" компенсації за надання послуг зв'язку пільговій категорії населення.
Управління, як орган виконавчої влади не впливає на рішення органів місцевого самоврядування на підставі відсутності таких владних повноважень. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не містять доказів вини Управління, оскільки виходячи з позовних вимог, позивач наполягає на відшкодуванні наданих споживачам послуг протягом 2016 року на загальну суму 1383,96 гри за рахунок коштів державних субвенцій, що суперечить діючому законодавству України.
В 2016 році договір між Управлінням та Позивачем не укладався за відсутності джерела фінансування, який передбачав би фінансові зобов'язання, тому Управління не має перед Позивачем несплаченої по договірним зобов'язанням заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
За приписами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Статтею 89 та статтею 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок).
Як було вказано вище, пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, головним розпорядником коштів в П'ятихатському районі Дніпропетровської області є Управління праці та соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.
Заперечення відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, а також відсутність договору на фінансування пільг населенню є підставою для відмови в позові, не приймається судом, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, а також відсутність договору не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.
Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (пункт 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).
Із матеріалів справи вбачається що позивач надсилав відповідачу акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2017 на суму 1 383,96 грн. та довідку про оплату оплату за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про телекомунікації" від 31.08.2017 із переліком осіб, яким надавалися послуги, розміром пільг, нарахувань та сум, що підлягають оплаті. Також направлялася довідка щодо дебіторської заборгованості Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації перед структурним підрозділом "П'ятихатська дистанція сигналізації і зв'язку" за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення станом на 01.09.2017 на суму 1 383,96 грн.
Однак відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених пунктом 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.
Крім того слід відзначити, що у випадку наявності заперечень щодо вірності розрахунку позивача, відповідач мав право надати контррозрахунок, однак вказаним правом відповідач не скористався.
Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання щодо оплати наданих позивачем у 2016-2017 році пільг відповідачем не були виконані.
Враховуючи вказані обставини, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1 383,96 грн. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів повної оплати наданих у 2016-2017 році послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 1 383,96 грн., шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 1383,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 600,00 грн.
Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації (52100, Дніпропетровська область, м. П'ятихатки, вул. Мамона, 122, ідентифікаційний код 23361054) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) 1 383,96 грн. заборгованості за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення та 1 600,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.12.2017
Суддя Н.М. Євстигнеєва