04 грудня 2017 року Справа № 15/6/5022-256/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Корнілової Ж.О.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргикомунального підприємства "Тернопільводоканал"
наухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.17
у справігосподарського суду Тернопільської області №15/6/5022-256/2011
за позовомфізичної особи-підприємця Юркевич Лариси Іванівни
доТернопільської міської ради,
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Об'єднання парків і культури відпочинку міста Тернополя",
провизнання права власності,
представники сторін - не з'явилися.
20.04.2011 рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Бучинська Г.Б.) позов фізичної особи-підприємця Юркевич Лариси Іванівни до Тернопільської міської ради задоволено та визнано за підприємцем право власності на самочинно збудоване нежитлове приміщення площею 74,2 кв. м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Шептицького, 28.
У липні 2017 року комунальне підприємство "Тернопільводоканал" (особа, яка не була учасником судового процесу при розгляді справи №15/6/5022-256/2011) звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення. Вмотивовуючи доводи скарги, заявник посилався на те, що позивач самочинно збудував нежитлове приміщення, яке є предметом позову у цій справі, безпосередньо на каналізаційних мережах у межах охоронної зони інженерних мереж міста Тернополя.
31.07.2017 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) у прийнятті апеляційної скарги КП "Тернопільводоканал" відмовлено, скаргу з додатками повернуто заявнику на підставі ст.91, ч.1 ст.98 ГПК України. Вмотивовуючи прийняту ухвалу, апеляційний суд зазначив, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається правового зв'язку скаржника із позивачем, відповідачем чи третьою особою у справі №15/6/5022-256/2011.
У касаційній скарзі комунальне підприємство "Тернопільводоканал" посилалися на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просили ухвалу від 31.07.2017 скасувати, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття до провадження апеляційної скарги заявника.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення скарги виходячи з наступного.
За приписами ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Вирішуючи питання про прийняття до провадження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між заявником і сторонами у справі. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення господарським судом першої інстанції є апелянт, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що ухвалене про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Як убачається із матеріалів справи, 23.09.2004 рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №958 було надано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Юркевич Л.І. в оренду нежитлове приміщення площею 20 кв. м. за адресою: вул. Шептицького, м. Тернопіль, яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" для використання під заклад громадського харчування та земельна ділянка площею 125 кв. м., що прилегла до приміщення.
07.10.2004 між СПД Юркевич Л.І. та Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а саме КП "Об'єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" як уповноваженим органом було укладено договір оренди №142 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. Шептицького, площею 20,0 кв. м., який неодноразово продовжувався.
01.11.2005 підприємець звернувся до КП "Об"єднання парків культури та відпочинку м. Тернополя" із заявою для отримання дозволу на проведення реконструкції, у зв'язку з тим, що орендоване приміщення не відповідало вимогам санітарної служби. Заперечень на вказану заяву висловлено не було.
Внаслідок проведеної реконструкції шляхом перепланування приміщення площа нежитлового приміщення збільшилась до 97,6 кв.м.
28.10.2010 між Тернопільською міською радою та СПД Юркевич було укладено договір на встановлення земельного сервітуту, об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,0142 га за адресою вул.. Шептицького, м. Тернопіль. Згідно плану (додаток до договору) площа земельної ділянки включає і ту її частину, що знаходиться під приміщенням (в т.ч. реконструйованим).
06.12.2010 СПД Юркевич Л.І. звернулася із заявою до міського голови Тернопільської міської ради про визнання за нею права власності на самочинне збудоване нежитлове приміщення площею 74,2 кв.м., що знаходиться по вул. Шептицького в м. Тернополі, заклад громадського харчування "Каріна".
20.12.2010 начальником управління квартирного обліку та нерухомого майна надано негативну відповідь, зі змісту якої убачається, що: власником вказаного приміщення являється територіальна громада м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради; унаслідок самовільно проведеної реконструкції загальна площа об'єкта збільшилася на 77,6 кв. м. і становить 97.6 кв. м.; міська рада не приймала рішення про надання дозволу на проведення реконструкції та добудови.
Приймаючи ухвалу від 31.07.2017, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час розгляду справи та ухвалення рішення, КП "Тернопільводоканал" не були учасником правовідносин, які склалися між ФОП Юркевич Л.І., Тернопільською міською радою та комунальним підприємством "Об'єднання парків і культури відпочинку міста Тернополя". Рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права та обов'язки ФОП Юркевич Л.І., що не спростовано належними доказами останньою, зважаючи на що апеляційним господарським судом відмовлено заявнику у прийнятті відповідної апеляційної скарги.
Разом із тим, апеляційний суд не надав у повному обсязі оцінки твердженням заявника, викладеним у апеляційній скарзі, що позивач самочинно збудував нежитлове приміщення площею 74,2 кв. м. (яке є предметом спору у цій справі) усупереч законодавству про режим використання охоронних зон об'єктів трубопровідного транспорту (з порушенням правил користування каналізаційними мережами), чим порушуються права та інтереси КП "Тернопільводоканал", як підприємства трубопровідного транспорту і виробника послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки вчинені порушення загрожують нормальній безперебійній роботі водопровідних мереж, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких предметів, будівель, споруд ускладнює доступ до мереж, створює додаткове навантаження на мережу та загрожує виникненням аварійних ситуацій.
Не спростовано доводів заявника про те, що оскільки вищезгаданими обставинами обумовлюється тривалий перебій у наданні послуг з водопостачання та водовідведення, що може призвести до екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи у м. Тернополі та навколишніх селах, вказаний об'єкт підлягає демонтажу як самочинне будівництво на підставі ст.376 ЦК України.
Обмежившись твердженням про те, що мотивувальна та резолютивна частина рішення не містить жодних суджень чи висновків суду про права та обов'язки КП "Тернопільводоканал", судом апеляційної інстанції не враховано зазначеного, яким достовірно не досліджувалось питання щодо наявності правового зв'язку між апелянтом і сторонами у справі, чи вирішувалось та яким чином судом першої інстанції питання про права та обов'язки комунального підприємства, з урахуванням того, що оскаржуване рішення напряму зачіпає права та інтереси заявника, який дізнався про його існування лише 17.07.2017.
За таких обставин, ухвала апеляційного господарського суду від 31.07.2017 підлягає скасування з направленням справи до Львівського апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу ХІІ ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" задоволити.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 скасувати, а справу №15/6/5022-256/2011 господарського суду Тернопільської області направити до апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу ХІІ ГПК України.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЛ.В. Ковтонюк
СуддяЖ.О. Корнілова