12.12.2017 Справа № 904/9571/17
За позовом ОСОБА_1, м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 49068, м.Дніпро, вул.Маяковського,31, код ЄДРПОУ 05393122
про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку
Суддя Камша Н.М.
секретар судового засідання: Полевичек Д.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2 виданий 31.10.1996р. Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області
від відповідача: Коваль Г.М. - довіреність №66-53/юр від 30.12.16р., представник ПАТ "Дніпропетровський трубний завод"
Громадянка ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122 (далі - ПАТ Дніпропетровський трубний завод", відповідач) заборгованості із заробітної плати у розмірі 3962 грн. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 08.12.2015р. по 13.11.2017р. у розмірі 69017,64 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.17р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.12.17р., зобов'язано позивача подати оригінали документів доданих до заяви (для огляду у судовому засіданні); відповідача - відзив на позов, докази в обгрунтування заперечень, контррозрахунок стягуваної суми.
Відповідач відзив на позов не подав, для долучення до матеріалів справи 12.12.17р. надав довідку № 49-р/410 від 08.12.2017р., з якої вбачається, що позовні вимоги із заробітної плати у розмірі 3962 грн. визнано повністю та частково суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 08.12.2015р. по 13.11.2017р. у розмірі 68 592,48 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засідання 12.12.17р. пояснення позивача та представника відповідача, господарський суд, -
Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.06.15р. порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач з 15.03.1980р. по 07.12.2015р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", - на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки, поданою позивачем.
07.12.2015р. позивача звільнено із займаної посади наказом № 358 на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як зазначила позивач, при звільненні з роботи з нею не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено 3962 грн. заборгованості по заробітній платі. Вказана сума підтверджується довідками відповідача від 19.09.17р. № 49-р/326, від 08.12.2017р. № 49-р/410 та не оспорюється відповідачем, тому підлягає стягненню.
Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.
Нормами ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
До матеріалів справи долучено довідки відповідача № 49-р/326 від 19.09.17р. та № 49-р/410 від 08.12.2017р. за підписом в.о. головного бухгалтера, начальника бюро та бухгалтера, з яких вбачається, що середній одноденний заробіток позивача становить - 141,72 грн.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Проводячи розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем допущена помилка при розрахунку робочих днів, так за цей період не 487 робочих дні, як зазначено позивачем, а 484. Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню повинен складати 68 592,48 грн. (141,72 грн. х 484 дн.).
Тому в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені без достатніх правових підстав.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 600 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.
Враховуючи вищеозначене, керуючись ст.ст.47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 4-1, 12, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 (49019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 3962 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні суму за період з 08 грудня 2015 року по 13 листопада 2017 року в розмірі 68 592,48 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн. сорок вісім коп.).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"
(49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.12.2017р.
Суддя Н.М. Камша