вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.12.09Справа №2а-12235/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складіголовуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю
представника позивача - Хорошунової Т.О.,
представників відповідача - Циркан О.А., Дзекунової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» до Кримського республіканського центру зайнятості, Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Центра зайнятості АР Крим Міністерства праці та соціальної політики України
про визнання протиправними та скасування рішення і акту,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» до Кримського республіканського центру зайнятості, Інспекції з контролю з дотримання законодавства о зайнятості населення Центра зайнятості АР Крим Міністерства праці та соціальної політики України про визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення № 118 від 23.09.2009 року; визнання нечинним (протиправним) та скасування акту № 118/ш від 25.09.2009 року про порушення законодавства про зайнятість населення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.09 року було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.09 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2009 року закрито провадження в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення № 118 від 23.09.2009 року.
У судовому засіданні встановлено, що вірною назвою відповідача є Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, з підстав, зазначених у ньому, зазначила, що 23.09.2009 року згідно з розпорядженням від 31.08.2009 року головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Цирцан А.А. проведена перевірка дотримання ДП «Ялтакурорт» діючого законодавства про зайнятість населення.
Представник позивача зазначила, що за результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення № 118 від 23.09.2009 року; акт № 118/ш від 25.09.2009 року про порушення законодавства про зайнятість населення.
Представник позивача пояснив, що позивач з актами перевірки не згоден, при проведенні перевірки відповідачем допущено низку порушень чинного законодавства України.
Так, представник позивача зазначила, що відповідач при проведенні перевірки не дотримався вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877 - V.
Представник позивача зазначила, що інспектор відповідача Цирцан А.А. на перевірку прибув 23.09.2009 року на підставі припису від 31.08.2009 року, який не містить ні номеру, ні дати наказу, на підставі якого здійснюється захід. Також в ньому відсутні тип заходу, вид заходу, строк проведення заходу та інше.
Представник позивача зазначила, що відповідач також не повідомив позивача про проведення зазначеної перевірки.
Представник позивача також підкреслила, що ДП «Ялтакурорт» своєчасно і в повному обсязі направило форми звітності Ф4-ПН (план) та Ф4-ПН (факт) до центу зайнятості за місцем його реєстрації як платника страхових внесків.
Представник позивача зазначила, що відповідачем порушено строк накладення санкцій, який передбачений ст.250 ГК України.
У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначили, що дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877 - V не поширюється на відповідача у зв'язку з тим, що зазначений закон розповсюджується на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Представники відповідача підкреслили, що органи державної служби зайнятості не втручаються в господарську діяльність підприємств, установ та організацій чи фізичних осіб - підприємців.
Представники відповідача зазначили, що у зв'язку з тим, що Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення є структурним підрозділом Державної служби зайнятості, отже, зазначена Інспекція у своїй діяльності не може керуватися нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Представники відповідача пояснили, що 13.04.2009 року Ялтинським міським центром зайнятості листом за № 03/06-707 було повідомлено Кримський республіканський центр зайнятості про неподачу рядом підприємств звітів про вивільнення працівників за формами (4-ПН план,факт) у тому числі ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Представники відповідача зазначили, що згідно Листа Ялтинського МЦЗ, ДП «Ялтакурорт» в зв'язку з вивільненням працівників не було подано до Ялтинського центру зайнятості звітів 4-ПН (план) та (факт) про майбутнє та фактичне вивільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП Укаїни.
Представники відповідача пояснили, що на підставі зазначеного Листа Ялтинського МЦЗ фахівцем Інспекції була проведена перевірка щодо дотримання відповідачем законодавства про зайнятість населення.
Представники відповідача зазначили, що перевіркою дотримання законодавства про зайнятість населення встановлено, що на Дочірньому Підприємстві «Ялтакурорт» 18.04.2008 року вивільнені працівники по п.1 ст.40 КЗпП:ОСОБА_1 (наказ № 06-К), ОСОБА_2 (наказ № 07-К), ОСОБА_3 (наказ № 08-К), ОСОБА_4 (наказ № 09-К).
Представники відповідача пояснили, що у зв'язку зі звільненням з займаних посад на підставі п.1 ст.40 КЗпП України звіт за формою 4-ПН (план), передбачений п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», було надано тільки на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (не звільнена з підприємства). Звіт про фактичне вивільнення (4-ПН факт) вищезазначених працівників до Ялтинського міського центру зайнятості підприємством ЗАО «Укрпрофздравница» ДП «Ялтакурорт» не надавався.
Представники відповідача зазначили, що на підставі Акту перевірки № 118 від 23.09.2009 року у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про зайнятість населення, в.о. Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення КРЦЗ 25.09.2009 року було складено Акт № 118/ш щодо порушення законодавства про зайнятість населення.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про зайнятість населення”від 01 березня 1991 року N 803-XII для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Згідно з п.4 ст.18 Закону України “Про зайнятість населення” у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
За змістом ст. 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.
Суд зазначає, що відповідно до п.1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.
Таким чином, судом встановлено, що Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та Кримський республіканський центр зайнятості входять до складу Державної служби зайнятості та підпорядковуються Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, а тому наділені частиною повноважень, що належать Державній службі зайнятості як державному органові, та також є суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинним (протиправним) та скасування акту № 118/ш від 25.09.2009 року про порушення законодавства про зайнятість населення, суд зобов'язаний встановити, чи діяли відповідачи на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання
Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» є юридичною особою, яка зареєстрована 05.04.2000 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується Довідкою про включення до ЄДРПОУ № 23-5-119/1945 від 14.04.2000 року.
Відповідно до Статуту Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», затвердженого Зборами акціонерів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» створюється юридичною особою за законодавством України - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.
Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно з ч.2 ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески; надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.
Пунктом 1.3. Інструкції про порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття і обліку їх надходження у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2001 року № 30/5221, передбачено, що роботодавцями являються власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи та фізичні особи, які використовують найману працю.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року роботодавці юридичні особи набувають статусу платника страхових внесків до Фонду з дня взяття їх на облік.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Ялтинському міському центрі зайнятості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року позивач набув статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації.
Судом встановлено, що 23.09.2009 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проведено перевірку дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». За результатами перевірки складено Акт перевірки за № 118.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”.
В акті перевірки зазначено, що 18.04.2008 року вивільнені працівники: ОСОБА_1 (наказ № 06-К), ОСОБА_2 (наказ № 07-К), ОСОБА_3 (наказ № 08-К), ОСОБА_4 (наказ № 09-К).
У зв'язку з вивільненням працівників - звіт, передбачений п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення” за формою 4-ПН план надавався тільки на ОСОБА_1 Звіт про фактичне вивільнення (4-ПН факт) вищевказаних працівників до Ялтинського міського центру зайнятості підприємством ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не надавався.
В акті перевірки зазначено, що під час перевірки позивачеві надано роз'яснення норм Законів України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” та наказано вивчити та дотримуватися вказані нормативні акти, в т.ч. п.п.4,5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”.
Судом встановлено, що Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення на підставі Акту перевірки дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення № 118 від 23.09.2009 року, керуючись п. 5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення” та п.8 «г» Положення «Про інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого постановою КМУ від 24.06.1991 року № 47 Актом про порушення законодавства про зайнятість населення № 118/ш від 25.09.2009 року запропоновано в місячний строк внести штраф в розмірі річної зарплати за кожного вивільненого з порушенням законодавства вищевказаних працівників в сумі 149427,19 гривень. Зазначено, що у випадку відмови добровільно перерахувати суму штрафу, його буде утримано у встановленому порядку.
Перевіряючи дотримання відповідачем порядку проведення перевірки судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що під час проведення перевірок Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення керується Законом України “Про зайнятість населення”, Положенням про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47.
При цьому, представники Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення наголошували, що Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007року N 877-V на Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення не розповсюджується.
Суд вважає зазначені доводи представників відповідача щодо нерозповсюдження Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007року N 877-V на Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення необґрунтованими, з приводу чого зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення”№ 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Суд зауважує, що вищевказані нормативні акти є загальними актами законодавства, що визначають орган та наділяють його повноваженнями здійснювати нагляд і контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Спеціальним законом, який передбачає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007року N 877-V (надалі -Закон N 877-V).
Суд зазначає, що саме Законом України N 877-V встановлений порядок реалізації владних повноважень, наданих центру зайнятості та Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення загальними нормативними актами, а саме: Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Законом України “Про зайнятість населення”, Положенням про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, тощо.
Суд зауважує, що ст.2 Закону N 877-V визначає правовідносини, на які дія цього Закону не поширюється: на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.
Суд зауважує, що відносини, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю) Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення не відносяться до відносин, на які дія Закону N 877-V не розповсюджується.
Отже, дія Закону N 877-V розповсюджується на відносини, що виникають під час здійснення державного нагляду (контролю) Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Суд звертає увагу представників відповідача - Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, що право безперешкодного відвідування підприємства, установи й організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, на яке посилаються представники відповідача в обґрунтування дотриманнями ними порядку проведення перевірки, яке передбачено п.8 Положення про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47, не виключає необхідності дотримання суб'єктами владних повноважень підстав проведення перевірки та оформлення повноважень представників Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення на проведення такої перевірки відповідно до Закону N 877-V.
Суд зауважує, що необхідність дотримання суб'єктами владних повноважень норм Закону N 877-V є гарантією прав суб'єкта господарювання від проведення стосовно нього перевірок неповноважними особами. Тому відповідач при проведенні перевірок зобов'язаний керуватися Законом N 877-V.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що посадові особи Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення мали право здійснювати дії, передбачені п.8 Положення про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47, при наявності відповідних документів, що засвідчують їхні повноваження.
Щодо посилання представників відповідача на Положення про Інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 року № 47, як на нормативний акт, що визначає порядок проведення перевірок представниками відповідача, їх повноваження, права та обовязки при проведенні таких перевірок, суд зазначає наступне.
Суд підкреслює, що за юридичними властивостями законом є акт, що має вищу юридичну силу над підзаконними нормативними актами. Відповідно до принципу верховенства закону всі інші правові акти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм. Отже, вищевказане Положення має відповідати нормам Закону N 877-V.
Суд зауважує, що Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007року N 877-V визначає саме порядок проведення перевірок державними інспекторами праці, їх повноваження, права та обовязки при проведенні таких перевірок. Зазначений закон є спеціальним у питаннях визначення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноважень органів державного нагляду (контролю).
Більш того, суд зазначає, що Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року N 877-V набрав чинності пізніше, ніж зазначене Положення та Закон України “Про зайнятість населення”, на який також посилаються представники відповідача, отже, відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, саме Закон України N 877-V підлягає застосуванню при визначенні порядку проведення перевірок представниками відповідача, їх повноважень, прав та обовязків при проведенні таких перевірок.
Отже, зазначений Закон N 877-V, як нормативний акт, що має вищу юридичну силу над Положенням, є спеціальним та тим, що набрав чинності пізніше, отже, в даному випадку є тим нормативним актом, яким державні інспектори Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення мають керуватися при здійсненні державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, Положення та Закон України “Про зайнятість населення” в частині визначення порядку проведення перевірок представниками відповідача, їх повноваження, права та обовязки при проведенні таких перевірок можуть застосовуватися відповідачем лише в частині, яка не суперечить Закону N 877-V.
З пояснень представників відповідача судом встановлено, що 13.04.2009 року Ялтинським міським центром зайнятості листом за № 03/06-707 було повідомлено Кримський республіканський центр зайнятості про неподачу рядом підприємств звітів про вивільнення працівників за формами (4-ПН план, факт), у т.ч. ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Згідно листа Ялтинського міського центра зайнятості Дочірнім Підприємством «Ялтакурорт» в зв'язку з вивільненням працівників не було подано до Ялтинського центру зайнятості звітів 4-ПН (план) та (факт) про майбутнє та фактичне вивільнення працівників на підставі п1 ст.40 КЗпП України.
На підставі вказаного листа, фахівцем Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення була проведена перевірка щодо дотримання Підприємством законодавства України про зайнятість населення.
Таким чином, судом встановлено, що фахівці Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення провели перевірку позивача на підставі листа Ялтинського міського центра зайнятості та припису на проведення перевірки додержання позивачем діючого законодавства про зайнятість населення.
Суд зауважує, що відповідно до Закону N 877-V посадові особи органу державного нагляду (контролю) мають право проводити заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Отже, саме планові та позапланові заходи є заходами державного нагляду, які передбачені Законом N 877-V.
Проведення посадовими особами Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення перевірки лише на підставі Листа вищестоящого органу та припису не передбачено Законом N 877-V.
Суд зауважує, що планові заходи відповідно до вимог Закону N 877-V здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
У зв'язку з відсутністю у посадових осіб Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення зазначених річних або квартальних планів, які є підставою для проведення планових перевірок, суд приходить до висновку, що перевірка, яку мали намір провести відповідачі, є позаплановою.
Суд зауважує, що підстави для здійснення позапланових заходів передбачені статтею 6 Закону України №877-V, ними є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;
- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Суд підкреслює, що відповідно до ст.6 Закону України №877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Судом встановлено, що посадові особи Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення провели перевірку додержання законодавства про зайнятість взагалі, без зазначення конкретних питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.
Отже, в порушення ст.6 Закону України №877-V відповідачем - Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланової перевірки, не встановлені.
Проведення загальної перевірки дотримання законодавства про зайнятість суперечить вимогам Закону України №877-V.
Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Згідно з ч.2 ст.7 Закону України №877-V на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України №877-V у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;
номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;
перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;
дата початку та дата закінчення заходу;
тип заходу (плановий або позаплановий);
вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);
підстави для здійснення заходу;
предмет здійснення заходу;
інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Згідно з ч.5 ст.7 Закону України №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Отже, суд підкреслює, що Закон України №877-V вимагає належне оформлення повноважень посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення позапланової перевірки.
Суд зауважує, що законодавець в Законі України №877-V передбачив захист прав суб'єктів господарювання під час проведення перевірок посадовими особами органу державного нагляду (контролю) та визначив принципи здійснення державного нагляду.
Відповідно до ст.3 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:
пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;
підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;
рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
гарантування прав суб'єкту господарювання;
об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);
наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю);
відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);
неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);
невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;
відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;
дотримання умов міжнародних договорів України;
незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян.
Крім того, статтею 10 Закону України №877-V визначені права суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) відносно них, які полягають в наступному:
вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;
перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;
не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
- він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;
- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);
вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;
одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю);
надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);
оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.
Таким чином, суд зауважує, що право суб'єктів господарювання вимагати належним чином оформлених повноважень посадових осіб органу державного нагляду (контролю) під час здійснення відносно суб'єктів господарювання державного нагляду (контролю) кореспондує обов'язку посадових осіб органу державного нагляду (контролю) щодо підтвердження наявності в них належним чином оформлених повноважень.
Більш того, у випадку порушень з боку посадових осіб органу державного нагляду (контролю) - не пред'явлення документів, підтверджуючих їх повноваження на проведення перевірки, Закон України №877-V передбачає право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу.
Судом встановлено, що у представників відповідача - Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення був відсутній Наказ для здійснення позапланового заходу Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» з зазначенням питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення такої перевірки; , направлення на проведення перевірки (припис) було виписано на іншу юридичну особу - ЗАТ Лікувально-оздоровчий комплекс, отже, відповідачем не оформлено належні посвідчення (направлення) на проведення позапланової перевірки Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» посадовими особами Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Отже, суд зауважує, що у представників відповідача - посадових Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення взагалі були відсутні відповідні документи, що засвідчують їхні повноваження для проведення позапланової перевірки позивача, що свідчить про те, що представники відповідача взагалі не мали права проводити перевірку позивача.
Таким чином, позивач мав законне право не допускати посадових осіб Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення для проведення перевірки.
Однак, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач допустив представників Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення для проведення позапланової перевірки позивача суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та прийнятому на їх підставі рішенню.
Судом встановлено, що Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення на підставі Акту перевірки дотримання підприємствами, установами та організаціями законодавства України про зайнятість населення № 118 від 23.09.2009 року складено Акт про порушення законодавства про зайнятість населення № 118/ш від 25.09.2009 року, яким визначено штраф в розмірі річної зарплати за кожного вивільненого з порушенням законодавства вищевказаних працівників в сумі 149427,19 гривень.
Судом встановлено, що штраф до позивача застосовано на підставі п.5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”, відповідно до якого при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Перевіряючи законність Акту про порушення законодавства про зайнятість населення № 118/ш від 25.09.2009 року судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що в зазначеному Акті про порушення законодавства про зайнятість населення № 118/ш від 25.09.2009 року вказано, що при фактичному вивільненні 18.04.2008 року працівників: ОСОБА_1 (наказ № 06-К), ОСОБА_2 (наказ № 07-К), ОСОБА_3 (наказ № 08-К), ОСОБА_4 (наказ № 09-К), інформація до Ялтинського міського центру зайнятості про фактичне вивільнення за формою 4-ПН (план) була надана тільки на ОСОБА_1 Про фактичне вивільнення працівників звіт за формою 4-ПН (факт) підприємством ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не надавався.
Щодо факту надання до Ялтинського міського центру зайнятості звіту про фактичне вивільнення за формою 4-ПН (план) тільки на ОСОБА_1 та ненадання звіту за формою 4-ПН (факт) про фактичне вивільнення працівників підприємством ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу № 16 від 14.02.2008 року «Про зміни в штатному розкладі працівників ДП «Ялтакурорт» Наказом № 02-К від 15.02.2008 року Головному спеціалісту з кадрової та організаційної роботи відповідно до ст.49-2 КЗпП України «Порядок вивільнення працівників» наказано попередити про майбутнє вивільнення за 2 місяці працівників.
Суд зазначає, що відповідно до зазначеного наказу № 02-К від 15.02.2008 року про майбутнє вивільнення були повідомлені в т.ч. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Судом встановлено, що ДП «Ялтакурорт» складено Звіт про заплановане вивільнення працівників Форма № 4 -ПН (план) станом на 18.02.2008 року.
Суд зазначає, що форма звітності (план) на вказаних вище працівників 18.02.2008 року було надіслано позивачем до Ялтинського міського центру зайнятості поштою, що підтверджується копією журналу реєстрації відправлених документів ДП «Ялтакурорт» за 18.02.2008 року та копією відправлення кореспонденції по ДП «Ялтакурорт» 18.02.2008 року.
Судом встановлено, що відповідно до Наказу ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 09-К від 18 квітня 2008 року ОСОБА_4 - головного спеціаліста з цивільної оборони звільнено 18 квітня 2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України- скорочення чисельності працівників.
Згідно з Наказом ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 08-К від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 - головного спеціаліста з охорони праці капітального будівництва та техніки безпеки звільнено 18 квітня 2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення чисельності працівників.
Згідно з Наказом ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 07-К від 18 квітня 2008 року ОСОБА_2 - головного спеціаліста кадрової оргроботи звільнено 18 квітня 2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення чисельності працівників.
Згідно з Наказом ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 06-К від 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 - провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу звільнено 18 квітня 2008 року за п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення чисельності працівників.
Судом встановлено, що ДП «Ялтакурорт» складено Звіт про фактичне вивільнення працівників Форма № 4 -ПН (факт) станом на 23.04.2008 року.
Суд зазначає, що форма звітності (факт) на вказаних вище працівників 23.04.2008 року була надіслано позивачем до Ялтинського міського центру зайнятості поштою, що підтверджується копією журналу реєстрації відправлених документів ДП «Ялтакурорт» за 23.04.2008 року та копією відправлення кореспонденції по ДП «Ялтакурорт» 23.04.2008 року.
Таким чином, судом встановлено, що форма звітності (план) на вказаних вище працівників 18.02.2008 року та звіт за формою 4-ПН (факт) від 23.04.2008 року були надіслані позивачем до Ялтинського міського центру зайнятості поштою, що підтверджується копією журналу реєстрації відправлених документів ДП «Ялтакурорт» та копією виписки з реєстру відправлених документів.
Суд зауважує, що той факт, що відповідачем не отримано звітів за формою 4-ПН (план) та (факт) на вищевказаних звільнених працівників від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», який надіслано позивачем поштою, не дає підстави для накладення на позивача штрафних санкцій, з приводу чого суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за N 1535/11815, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи, у тому числі підприємці, повинні не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за N 1536/11816 відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк після вивільнення інформувати про це центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
З аналізу зазначених Інструкцій щодо заповнення форм звітностей, суд приходить до висновку, що Закон пов'язує виконання платником страхових внесків обов'язків саме з інформуванням центру зайнятості про вивільнення працівників за два місяці до їх вивільнення та у десятиденний строк після вивільнення, а не з врученням чи надсиланням з повідомленням про вручення зазначених форм звітності N 4-ПН план та факт.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано обов'язок щодо інформування центру зайнятості не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників та у десятиденний строк після вивільнення, що підтверджується належними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові та у судовому засіданні посилається на пропуск відповідачем строку, передбаченого ст.250 ГК України, для застосування адміністративного - господарських санкцій. При цьому, представники Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення у судовому засіданні заперечували проти можливості застосування ст.250 ГК України, зазначили, що застосовані до ДП «Ялтакурорт» штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст.250 ГК України.
Перевіряючи розповсюдження строку, передбаченого ст.250 ГК України, для застосування відповідачем адміністративного - господарських санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ст.7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Суд зауважує, що Законом України «Про зайнятість населення» визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Суд зазначає, що види адміністративно-господарських санкцій, у мови та порядок їх застосування визначаються ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Суд зауважує, що адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст.239 ГК України.
Таким чином, встановлений ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.
Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Приймаючи до уваги, що штраф, встановлений ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією, враховуючи, що за неподання форми звітності N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" за 2 місяці до майбутнього вивільнення працівників, яке відбулося 18 квітня 2008 року, та форми звітності N 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників" у десятиденний строк після вивільнення Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення застосовано до позивача штраф лише 25.09.2009 року, що відображено в Акті про порушення законодавства про зайнятість населення № 118/ш від 25.09.2009 року, суд приходить до висновку, що Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення пропущено строк, передбачений ст.250 ГК України, для застосування до позивача штрафу на підставі п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», який, як встановлено вище, є адміністративно-господарською санкцією.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, оформлене Актом № 118/ш від 25.09.2009 року в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 149427,19 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 10.12.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 15 грудня 2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 -163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, оформлене Актом № 118/ш від 25.09.2009 року, в частині визначення штрафних санкцій ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в розмірі 149427,19 гривень.
3. Стягнути на користь позивача ДП «Ялтакурорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Трещова О.Р.