Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №330/1677/17-п Головуючий в 1 інст. Гусарова В.В.
Провадження №33/778/869/17 Доповідач в 2 інст. Руссуждай В.Я.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
11 грудня 2017 року місто Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., розглянувши в залі Апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника - ОСОБА_3, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2017 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір, -
Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він 28 липня 2017 року о 23-20 годині по вул. Шевченко, 70, в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області керував автомобілем AUDI A4 днз. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 ч.1 КУпАП.
За змістом апеляційної скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом розглянуто справу з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.ст. 268, 271 КУпАП, ст. 59 Конституції України, а саме суд розглянув справу без його участі, не відклавши розгляд справи до його видужання.
Вказує, що суд в порушення ст. 245 КУпАП не витребував у органу поліції відеозапис правопорушення, не викликав та не допитав співробітників поліції, які склали протокол та зазначених у протоколі свідків.
Вважає, що суд в порушення вимог ст. 280 КУпАП обмежився дослідженням документів, які містять в матеріалах справи, але не встановив, чи було здійснено правопорушення та за яких обставин.
Зазначає, що протокол складений, коли він підійшов до автомобілю, у якого спрацювала сигналізація, на що суд не звернув уваги. Вважає, навіть якщо він керував би автомобілем, його повинні були направити на огляд в заклад охорони здоров'я відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції.
Вказує на порушення поліцейськими вимог ст. 254 КУпАП, п. 10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду через те, що поліцейські не вручили йому екземпляр протоколу та акту огляду.
Також апелянт посилається на те, що поліцейський не дав йому на підпис протокол про адміністративне правопорушення, не роз'яснив його права і обов'язки та не вручив копію протоколу.
Зазначає, що судом не взято до уваги, що в Переліку технічних засобів, затверджених Наказом МВС України № 33 від 01.03.2010 р. відсутній технічний засіб «Драгер», який використав поліцейський під час огляд на стан сп'яніння.
В письмовому поясненні до апеляційної скарги, яке надійшло до апеляційного суду 8 грудня 2017 року, ОСОБА_2 зазначає, обставини події аналогічні, викладеним в його апеляційні скарзі. Зазначає, що в стані алкогольного сп'яніння не перебував, вживав ліки від сердечного болю та кашлю. Постанову суду вважає незаконною, оскільки транспортним засобом не керував. Суд розглянув справу без його участі при тому, що на час прийняття рішення він перебував на стаціонарному лікуванні.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та показав, що транспортним засобом він не керував, був дома, працівники поліції змусили вийти його з будинку та висловили до нього претензії з приводу того, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Навіщо продув драгер за таких обставин, пояснити не може, в протоколі в поясненнях написав, що винуватий, оскільки працівники поліції погрожували евакуювати автомобіль.
Захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав повністю та пояснив, що поліцейські не мали права вимагати у ОСОБА_2 вийти на вулицю та підійти до автомобіля. Він підійшов до автомобіля, оскільки спрацювала сигналізація. Коли він підійшов до них, стали вимагати надати документи та пройти тест за допомогою приладу «Драгер». Вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на об'єктивно та повно встановлених фактичних обставинах, оскільки суд свідків та працівників поліції не викликав та не допитував.
В судовому засіданні апеляційного суду перед початком розгляду ОСОБА_2 в присутності його захисника були роз'ясненні його права, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі було роз'яснено право заявляти клопотання.
До початку розгляду апеляційної скарги жодних клопотань від ОСОБА_2 та його захисника не надійшло.
Більш того після проведеного в повному обсязі дослідження матеріалів справи, в тому числі дослідження протоколу та пояснень свідків, зауважень щодо їх змісту ОСОБА_2 та його захисник не зазначили.
Єдине зауваження, яке не стосувалось безпосередньо змісту пояснень свідків від ОСОБА_2 та його захисника полягало в тому, що вказаних осіб ОСОБА_2 на місці складання протоколу не бачив.
Судом було повторно роз'яснено право ОСОБА_2 заявляти клопотання, в тому числі було роз'яснено право заявити клопотання про виклик до апеляційного суду та допит свідків, зазначених в протоколі, але після поради ОСОБА_2 та його захисник відмовились заявити таке клопотання, що суд розцінює як фактичну згоду ОСОБА_2 та його захисника зі змістом письмових пояснень вказаних осіб, наявних в матеріалах справи.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_2 та його захисника на підтримання доводів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що остання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 019023 від 28 липня 2017 року (а.с. 5), показаннями алкотестеру «Драгер» (а.с. 6), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відображені показання алкотестеру «Драгер» (а.с. 7), рапортом поліцейського ОСОБА_4 (а.с. 8), поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 9-10).
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку, та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, при цьому останнім не заявлялося клопотання про допит свідків чи дослідження інших доказів, які не містяться в матеріалах справи.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення, проти якого не заперечував порушник, викладаючи свої пояснення в ньому, а також рапортом інспектора поліції ОСОБА_4
Судом апеляційної інстанції перевірені і доводи апелянта про те, що технічний засіб Драгер не міститься у Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Так, пунктом 2 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015р. передбачено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
У даній Інструкції відсутнє посилання на те, що газоаналізатор Драгер Алкотест 6820, за допомогою якого проводиться огляд особи на стан сп'яніння, окрім іншого повинен бути зазначений у вищенаведеному Переліку.
Є безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що огляд повинний був проводитися в закладі охорони здоров'я.
Згідно зі змістом ст. 266 КУпАП та відповідних положень Інструкції від 09.11.2015 року №1452/735 огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Лише у разі незгоди водія на проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до акту огляду (а.с. 7), огляд проведений за допомогою технічного засобу у зв'язку з виявленими у ОСОБА_2 ознаками саме алкогольного сп'яніння, з результатами огляду, які вказували, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, порушник погодився, а тому відсутні визначені нормативними актами підстави для проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Нічим не підтверджені і доводи ОСОБА_2 про те, що йому не надано копію протоколу про адміністративне правопорушення, а також про те, що йому не роз'ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Навпаки, відповідні графи протоколу про адміністративне правопорушення містять підписи ОСОБА_2 та його пояснення по суті правопорушення, після складення протоколу ОСОБА_2 подав клопотання про направлення справи про адміністративне правопорушення на розгляд Якимівського районного суду Запорізької області, що свідчить про його обізнаність з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Апеляційним судом перевірені доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 своїм особистим підписом засвідчив факт обізнаності щодо складання відносно нього протоколу, ознайомлення з його змістом та повідомлення про місце розгляду справи, та підтвердив правильність зазначеної в протоколі адреси його проживання. За його ж клопотанням справу про адміністративне правопорушення направлено на розгляд Якимівського районного суду Запорізької області.
На зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення адресу, яка збігається із адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_2 (а.с. 18) судом першої інстанції неодноразово надсилалися судові повістки, які поверталися до суду за закінченням терміну зберігання ( а.с.16, 22, 40).
18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 з'явився в судове засідання, пояснив, що не знав про дату та час розгляду справи по суті, про те, що судове засідання призначено на 18.10.2017 року дізнався випадково, надав заяви, в яких просив відкласти судове засідання на іншу дату для отримання юридичної допомоги та просив направити справу про адміністративне правопорушення до суду м. Запоріжжя, за місцем його мешкання. Клопотання щодо направлення справи до розгляду до м. Запоріжжя було судом відхилено, так як це затягло б розгляд справи.
Враховуючи клопотання ОСОБА_2, судове засідання відкладено на 24.10.2017 р.
23 жовтня 2017 року представник правопорушника за довіреністю - ОСОБА_7 надала до суду заяви правопорушника, в яких він просив перенести судове засідання на іншу дату в зв'язку з тим, що він 23 жовтня 2017 року перебуває на стаціонарному лікування в м. Запоріжжя. Також просив надати йому матеріали справи про адміністративне правопорушення для ознайомлення.
24 жовтня 2017 року Якимівським районним судом ОСОБА_2 було виготовлено та направлено копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та направлено повістки до лікарні за місцем його лікування та за адресою його реєстрації (а.с. 37, 38). Суд також роз'яснив ОСОБА_2, що строк його притягнення до адміністративної відповідальності спливає 28 жовтня 2017 року та він може направити заперечення на електронну пошту суду, або забезпечити явку свого представника в судове засідання, яке відкладено на 27 жовтня 2017 року. ОСОБА_2 отримав вказані документи особисто 25 жовтня 2017 року, що вбачається з витягу з інтернет-сайту Novaposhta.ua (а.с. 41).
27 жовтня 2017 року ОСОБА_2 до суду не з'явився, не забезпечив участі захисника, не надав письмових заперечень, проте надав клопотання про перенести судовий розгляд на іншу дату в зв'язку з тим, що він перебуває у лікарні.
Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції в повній мірі забезпечив можливість ОСОБА_2 реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Крім того, посилання ОСОБА_2 на розгляд судом першої інстанції справи у його відсутності, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки таке право ОСОБА_2 було поновлено при апеляційному перегляді, в апеляційному суді під час якого приймав участь обраний ним захисник, він сам не був обмежений у правах, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і в правах заявляти клопотання та подавати докази, жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду надано не було а тому права особи, передбачені ст. 268 КПК України не порушені.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника, що містяться в матеріалах справи, і врахувавши, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 27 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Запорізької області В.Я. Рассуждай