Дата документу Справа № 310/3886/17
Єдиний унікальний № 310/3886/17 -к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/778/1505/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України
6 грудня 2017 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами Першого заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Донецьк, громадянка України, яка має вищу освіту, не заміжня, яка має на утриманні малолітню дитину, не працююча, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судима:
1) 10 квітня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік,
2) 12 червня 2017 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК
України, та засуджена до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутої частині покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 червня 2017 року, остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона 11 червня 2017 року о 18 годині 8 хвилин, знаходячись в приміщенні торгівельного залу «Велика аптека», розташованого за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, пр. Східний, буд. 13/73, таємно, повторно викрала з торгівельного прилавку майно, яке належить ТОВ «Маркет-Сервіс», чим спричинила майнову шкоду на загальну суму 447,10 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченої, вказує, що при призначенні остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд безпідставно застосував принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, за яким обвинувачена була звільнена від відбування покарання з випробуванням, і тому кожний вирок слід виконувати самостійно.
Просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 червня 2017 року, яким ОСОБА_7 засуджена до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців - виконувати самостійно.
Обвинувачена ОСОБА_7 в апеляційній скарзі також, не оспорюючи доведеність її вини та кваліфікації її дії за ч. 2 ст. 185 КК України вирок суду просить змінити, призначивши їй покарання, не пов'язане із позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Запорізької області та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, заслухавши обвинувачену, яка при вирішенні апеляційної скарги прокурора покладалась на розсуд суду, але просила задовольнити її апеляційну скаргу та пом'якшити призначене їй покарання, заслухавши захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_8 , яки просив задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченої ат пом'якшити призначене їй покарання, апеляційну скаргу прокурора просив задовольнити частково, застосувавши принцип самостійного виконання вироків і звільнити обвинувачену від відбування покарання за останнім вироком на підставі ст. 75 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати і надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з огляду на наступне.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину за викладених у вироку обставин, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченої ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Переглядаючи вирок відповідно до ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
Згідно зі ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання, зокрема відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 Постанови Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення (з випробуванням), вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочин, за якій суд першої інстанції призначив покарання, що належить відбувати реально, обвинувачена ОСОБА_7 вчинила до постановлення вироку Бердянським міськрайонним судом Запорізької області вироку від 12 червня 2017 року, за яким на підставі ст. 75 КК України вона була звільнений від відбування призначеного покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців (а.с. 57-59).
Ухвалюючи рішення про визначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд першої інстанції без врахування роз'яснень судової практики, що містяться в наведеній вище Постанові Пленуму Верховного Суду України застосував принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, від відбування якого обвинувачена була звільнена з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покаранням за даним вироком, яке належить відбувати реально, що є недопустимим.
За вищенаведених умов кожний вирок підлягає виконанню самостійно.
Разом з тим колегія суддів приходить до висновку, що підлягає частковому задоволенню і апеляційна скарга обвинуваченої та вважає, що призначене їй покарання за вчинений злочин у вигляді 2 років позбавлення волі не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок його суворості.
Так судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинила крадіжку 8 упаковок зубної пасти на загальну суму 447,10 грн., вину у пред'явленому обвинуваченні визнала в повному обсязі та розкаялась у вчиненому, школу завдану злочином відшкодувала в повному обсязі до постановлення вироку, про що свідчить розписка представника потерпілого, наявна в матеріалах провадження (а.с. 60-61), на обліку в спеціалізованих медичних закладах не перебуває, офіційно не працевлаштована, має на утриманні малолітню дитину, є внутрішньо переміщеною особою.
З огляду на дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого нею злочину, а також враховуючи що цей злочин вона вчинила, будучи раніше засудженою за вчинення аналогічних злочинів за вирком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року до покарання у вигляді позбавлення волі, від відбування якого була звільнена з випробуванням, але належних висновків, будучи звільненою від відбування покарання з випробуванням, для себе не зробила, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуванням, але в мінімальних межах для даного виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що покарання у вигляді 1 року позбавлення волі буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 та попередження вчинення нею нових злочинів.
У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що
засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а
інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім
за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і
ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за
сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку;
після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю
злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і
остаточно - за сукупністю вироків.
З матеріалів провадження вбачається, що злочин 11 червня 2017 року ОСОБА_7 вчинила після постановлення у відношенні нею вироку 10 квітня 2017 року та до постановлення вироку 12 червня 2017 року, разом з тим оскільки покарання, призначене за вироком від 10 квітня 2017 року вже було враховано у відповідності до положень ст. 70 ч. 4 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання вироком від 12 червня 2017 року, а також враховуючи, що в апеляційній сказі заступника прокурора не ставиться питання про призначення остаточного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, розглядаючи провадження в межах апеляційних скарг прокурора та обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування запропонованого прокурором в апеляційній скарзі способу призначення остаточного покарання з дотриманням лише вимог ч. 4 ст. 70 КК України та визначення самостійного порядку виконання вироків суду.
Оскільки внаслідок розгляду апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції не приходить до прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч. 1 ст. 420 КПК України з підстав, передбачених ст. 421 КПК України, і приходить до висновку про необхідність пом'якшення покарання, призначеного за вироком суду, строк якого є меншим ніж строк на який ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком суду, колегія суддів вважає необхідним усунути порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, допущені судом першої інстанції, шляхом зміни вироку в частині призначеного покарання у порядку, передбаченому ст.ст. 409 КПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 413, 414, 418, 419 КПК України,колегія суддів, -
Апеляційні скаргу Першого заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року у відношенні ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 червня 2017 року виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженою ОСОБА_7 , яка перебуває під вартою, - в той же строку з дня вручення їй копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4