Дата документу Справа №
Єдиний унікальний №319/354/17 Головуючий у 1 інстанції: Валігурський Г.Ю.
Провадження № 22-ц/778/2958/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«05» грудня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Подліянової Г.С.,
секретар: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про відшкодування моральної шкоди,
В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період 14.10.1987 року по 15.11.1987 року в ході виконання службового обов'язку у складі органів внутрішніх справ приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскої АЕС, де отримав дозу радіоактивного опромінення 0,1416 рентген.
Внаслідок отриманого радіоактивного опромінення отримав тяжкі хвороби, а саме: бронхіальна астма, пресистуюче течіння, середня ступінь тяжкості ЛН 1-ІІ ст., гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, повільно прогресуюче безкризове течіння, дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ступнею, астенічний синдром, дегенеративно-дистрофічний процес хребта на поясничному рівні, вторинна люмбалгія, вазомоторний ринит в алергічній формі, що підтверджено Окружною військово-лікарською комісією УМВС України в Запорізькій області у свідоцтві про хворобу №139 від 31.12.2006 року, виписками з історії хвороби та медичної карти.
За результатами оглядів МСЕК йому безстроково встановлено третю групу інвалідності зі стійкою 30% втратою працездатності з причин захворювань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Внаслідок перелічених захворювань під час проходження служби він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.
Від отриманих хвороб у нього погіршився стан здоров'я. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.
Вважає, що у зв'язку із радіоактивним опроміненням під час проходження служби та отриманням інвалідності внаслідок захворювань, які пов'язані з проходженням служби, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 100000 грн. Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків, фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.
На підставі зазначеного просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22 травня 2017 року до участі у розгляді справи залучено в якості третьої особи Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.
Судом встановлено, що позивач будучи курсантом Калінінградської спеціальної середньої школи МВС СРСР в період з 14.10.1987 року по 15.11.1987 року виконував службові обов'язки на Чорнобильській АЕС, що підтверджується послужним списком ОСОБА_3
Свідоцтвом про хворобу №139 від 31 січня 2006 року військово-лікарської комісії УМВС України в Запорізькій області встановлено, що хвороби: бронхіальна астма, персистуюча течія, середня ступінь тяжкості, ЛН 1-П ст. - пов'язані з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Доза отриманої радіації 0,1416 Р, категорії П. Хвороби: Гіпертонічна хвороба П ст., повільно прогресуюча, безкризова течія, ХНК 0 ст., дисциркуляторна энцефалопатія 1-П ст, астенічний синдром, легкого ступеня вираження; дегенеративно-дистрофічний процес хребта на поперековому рівні (остеохондроз, нестабільність Л2, Л3), вторинна люмбалгія, стадія ремісії; вазомоторний риніт, алергічна форма, стадія нестійкої ремісії; викривлення носової перегородки зліва з помірним утрудненням носового дихання через лівий носовий хід; папиллома верхньої повіки невеликих розмірів; хронічний безкамінний холецистит, стадія ремісії, ХПН 0 ст. - пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У відповідності до Акту огляду МСЕК АВ №003382 від 29.05.2009 позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково, у зв'язку із захворюваннями пов'язаними з виконанням службових обов'язків на ЧАЕС.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АВ №003382 від 29.05.2009 року позивачу визначено 30% ступінь втрати професійної працездатності.
Позивачем вимоги заявлені на підставі ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до ч. ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди, завданої працівникові міліції при виконання службових обов'язків, передбачений спеціальними законами і положення ст.440-1 ЦК УРСР на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Зміст, коло суб'єктів і розмір відшкодування страхування у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби у зв'язку з особливістю об'єкта посягання були врегульовані ст. 23 Закону України «Про міліцію», Положенням про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 р. N 59 з подальшими змінами, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум».
Цими спеціальними нормами відшкодування моральної шкоди страхувальникам не передбачалось.
Таким чином, покладення на відповідача відповідальності з підстав, передбачених загальною нормою ст. 440-1 ЦК УРСР або ж ст. 1167 ЦК України, суперечить зазначеним спеціальним правилам відшкодування шкоди страхувальникам, яким врегульовані правовідносини, що склалися між сторонами, і перевищує передбачений розмір відшкодування.
Крім того, у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В порушення вказаних норм процесуального законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.
Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються ст.1189 ЦК України, спеціальним законами, в тому числі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.
Розділом ІV вказаного Закону передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам передбачених Законом компенсацій та пільг.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
З урахуванням вказаного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 08 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: