Дата документу Справа № 310/1959/16-к
ЄУ № 310/31/17 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/778/1594/17 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з Вільнянського УВП.
розглянула 29 листопада 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2017 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Встановлені вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року обставини:
07.03.2016 приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні КУ «Бердянський центр первинної медико-санітарної допомоги», розташованого по пр. Праці, 6 в м. Бердянську, з метою розшуку своєї знайомої дівчини, тобто без мети викрадення чужого майна, через відчинені вхідні двері зайшов до кабінету №223, де побачив на столі мобільний телефон, після чого у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно зі столу у кабінеті №223 таємно викрав належний ОСОБА_9 мобільний телефон "LENOVO S 600", вартістю 3000 грн. з сім-картою оператору МТС, вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти у сумі 3 грн., карткою пам'яті об'ємом 16 ГБ вартістю 250 грн., та чохлом «бампер» вартістю 200 грн.
Відразу після цього ОСОБА_8 з викраденим майном покинув місце скоєння злочину, розпорядився ним на свій розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 3473 грн.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року:
ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_8 до покарання за цим вироком частково у виді одного року шести місяців позбавлення волі приєднано невідбуте покарання за вироком апеляційного суду Запорізької області від 19.01.16 року і остаточно визначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з 19 січня 2016 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення з 19 січня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , не погоджується з відмовою в затвердженні угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_9 від 10.03.2017 року. Вказує на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Просить змінити вирок суду, обравши обвинуваченому ОСОБА_8 саме ту міру покарання, яка була узгоджена між ним та потерпілою ОСОБА_9 в їх угоді про примирення від 10.03.2017 р., залишивши при цьому кваліфікацію кримінального правопорушення, яке було скоєне ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_8 не погоджується з призначеним судом покарання через суворість, просить його пом'якшити, вказує про визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілій, зазначає про наявність угоди про примирення в матеріалах справи та просить призначити йому покарання відповідно до вказаної угоди.
На адресу апеляційного суду надійшли заяви обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення з утриманням в СІЗО в строк призначеного судом покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційних скарг, думку прокурора, який висловив заперечення апеляційним скаргам, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України та загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні та кваліфікація дій останнього не оспорюються, отже, з урахуванням ч. 1 ст. 404 КПК України перевірці апеляційним судом не підлягають.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції відповідають кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Стосовно вимог апеляційних скарг щодо пом'якшення призначеного покарання, судова колегія виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, які судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання були дотримані.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов'язковому врахуванню.
Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України.
Місцевий суд при призначенні ОСОБА_8 покарання, прийняв до уваги, що ОСОБА_8 характеризується задовільно, свою вину визнав, відшкодував заподіяну шкоду потерпілій.
Одночасно суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, однак знову вчинив корисливий злочин.
З урахуванням сукупності всіх наведених вище обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_8 лише в умовах ізоляції від суспільства з застосуванням положень ст. 71 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру призначеного ОСОБА_8 покарання.
Наявність обставин щодо попереднього притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності у сукупності із скоєним аналогічним злочином, що на думку судової колегії, засвідчує системний характер протиправної поведінки ОСОБА_8 , а також беручи до уваги вище наведені відомості відносно особистості обвинуваченого, який суспільно-корисною працею не займається, перебуває на обліку з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин - опіатів, давали суду підстави для призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Що стосується аргументів захисника ОСОБА_7 щодо наявності угоди про примирення з потерпілою, то вони до уваги апеляційним судом не беруться, оскільки угода була розглянута судом першої інстанції відповідного до вимог законодавства, суд мотивував прийняте рішення.
Обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, як на підстави для зменшення розміру покарання, вже були належним чином враховані судом під час його призначення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є домірним скоєному та особистості обвинуваченого, а тому, вимоги, викладені в апеляційних скаргах задоволенню не підлягають.
Підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання явно несправедливим через його суворість, що зазначається в апеляційних скаргах, не вбачається.
На думку колегії суддів призначене ОСОБА_8 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, всім обставинам кримінального провадження, принципам індивідуалізації та співмірності скоєному і є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для скасування вироку, передбачених ст.409 КПК України, колегією суддів не встановлено, і за таких обставин апеляційні скарги обвинуваченого його захисника задоволенню не підлягає.
Крім того, стосовно вимог обвинуваченого та захисника щодо зарахування строку попереднього ув'язнення, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за оскаржуваним вироком ОСОБА_8 відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) строк тримання обвинуваченого під вартою з 16.03.2016 року зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили. Отже оскаржуваним вироком поставлене стороною захисту питання вже вирішено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 березня 2017 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення, а засудженим, що утримується під вартою у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4