iменем України
3/330/671/2017
Справа № 330/2361/17
"12" грудня 2017 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В. при секретарі - Корнієнко М.М., за участю потерпілої ОСОБА_1, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, працює сільський голова Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області 11.11.2015 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, за ст. ст. 188-40, 212-3 ч.2КУпАП,
13.11.2017 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст. 188-40 КУпАП. Крім того 13.11.2017 року на адресу суду надійшов матеріал про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.2 ст. 212-3 КУпАП. Постановою суду від 22.11.2017 року зазначені матеріали були об'єднані в одне провадження в порядку ст. 36 КУпАП.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою звернулася ОСОБА_3, за результатами її звернення було встановлено наступне: На підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» заявниця звернулася до ради із двома запитами від 05.07.2017 р. (вх. ради №109 та №108 від 06.07.2017 р.), в яких просила надати копії документів щодо робочого часу сільського голови ради ОСОБА_4 за липень-грудень та січень-червень 2016 р. (табелі обліку робочого часу). Листом ради від 10.07.2017 р. №345 за підписом сільського голови ради ОСОБА_4 заявниці було відмовлено в наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що остання належить до інформації для службового користування. У зв'язку з цим зазначається наступне. Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Відповідно до частини першої статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Під публічною інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях. Як зазначено в пункті 1 частини першої статті 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Стаття 5 Закону гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом (частина четверта статті 13). Законом визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації. Так, частиною першою статті 9 Закону передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону до службової інформації може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. При цьому варто зауважити, що відповідність одному із зазначених пунктів не створює обов'язку автоматичного віднесення інформації до службової та обмеження до неї доступу. Закон передбачає, що така інформація може бути віднесена до службової при дотриманні сукупності вимог, передбачених статтею 6 Закону. Так, вказаним положенням Закону передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест): 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. З огляду на вищевказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою, у разі якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необгрунтованою та такою, що суперечить Закону. При цьому лист ради від 10.07.2017 р. №345 не містить висновків відповідно до частини другої статті 6 Закону, що свідчить про необгрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Доступ до цієї інформації може бути обмежено у випадку, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Відповідно до Розділу третього Засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки, затверджених Законом України від 14.10.2014 р. № 1699-VII, ефективний доступ до інформації, якою володіють органи публічної влади, інші суб'єкти, є важливою передумовою для запобігання корупції, виявлення та припинення корупційних діянь. Особливе значення має інформація, яка становить суспільний інтерес, а саме - відомості про використання публічних коштів, розпорядження державним або комунальним майном, особисті доходи, майно, видатки та зобов'язання фінансового характеру публічних службовців. Доступ до інформації є необхідним інструментом для проведення журналістських розслідувань, стимулювання громадянської активності в антикорупційній сфері. При цьому, табель обліку робочого часу відображає фактично відпрацьований час та є документом, на підставі якого нараховується заробітна плата, яка виплачується за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, відповіддю від 10.07.2017 р. № 345 за підписом сільського голови ради ОСОБА_2 було необгрунтоване віднесено запитувану інформацію щодо робочого часу сільського голови до інформації з обмеженим доступом. З урахуванням вищевказаного до ради було надіслано запит Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 (далі - представник) від 29.08.2017 р. № 11/15-М295674.17/08-56, у якому містилися вимоги щодо поновлення порушеного права заявниці, надання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини пояснень, персональних даних ОСОБА_2, а також явки сільського голови ради з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідь на вказаний запит було надано листом ради від 11.09.2017 р. №472/100 за підписом сільського голови ради ОСОБА_2. З аналізу вказаного листа вбачається, що вимоги Представника Уповноваженого виконані не були. Так, ОСОБА_2 не прибула 12.09.2017 р. до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для реалізації прав, передбачених статтями 254, 268 КУпАП. Також не було надано інформації або документів, що підтверджують обґрунтованість причин її неприбуття. Крім цього, не було забезпечено надання персональних даних ОСОБА_2Ю та її обґрунтованих письмових пояснень щодо вказаного правопорушення. Також не було виконано вимоги щодо поновлення порушеного права заявниці шляхом надання інформації у відповідь на її два запити від 05.07.2017 р. (вх. ради №108 та №109 від 06.07.2017р.). З урахуванням вищевказаного зазначається наступне. Стаття 101 Конституції України гарантує, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Мета парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина визначається статтею 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню. Як вже вказувалось вище, з метою здійснення парламентського контролю, зокрема, для поновлення порушеного права заявниці до ради була направлена обґрунтована вимога Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 від 29.08.2017 р. № 11/15-М295674.17/08-56, яка виконана не була. Обов'язок співпраці з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та О його представниками випливає зі статей 11 та 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Так, органи державної влади, їхні посадові особи, до яких звернувся Уповноважений або представник Уповноваженого, зобов'язані співпрацювати та надавати інформацію і пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень. Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Згідно з пунктом 1 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2012 р. №7/8-12, Представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є посадовими особами, яким з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина делегуються визначені повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та на яких розповсюджуються гарантії забезпечення діяльності Уповноваженого. Крім цього, відповідно до пункту 1.1. Посадової інструкції представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 01.06.2016 р. Представник Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України забезпечує здійснення парламентського контролю за дотриманням права на інформацію. Вищевказаним підтверджується законність вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо необхідності співпраці з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та його Представниками, в тому числі поновлення порушеного права. Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 255 КУпАП уповноважені особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 188-40 (невиконання законних вимог). З огляду на вказане в діях сільського голови Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_4 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме невиконання законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Місце вчинення правопорушення: вчинене за місцем роботи: вул. Центральна, буд. 137, с. Радивонівка, Якимівський р-н., Запорізька обл., 72532, Радивонівська сільська рада, Якимівського району Запорізької області. Дата вчинення правопорушення: 11.09.2017 року. Крім цього, зазначають, що наявність в документі інформації, з обмеженим доступом, не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Частиною сьомою статті 6 Закону наголошується на тому, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Це означає, що у разі, якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, дається його копія, з якої вилучено таку інформацію. У паперових документах видалення тексту можна зробити на копії документа шляхом вилучення або ретушування частини, доступ до якої обмежено. Отже, з огляду на вказане, в діях сільського голови ради ОСОБА_4 також вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другої статті 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме необгрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом. Правопорушення вчинено 10.07.2017 року за місцем роботи: вул. Центральна, буд. 137, с. Радивонівка Якимівський район, Запорізька область, 72532, Радивонівська сільська рада, Якимівського району Запорізької області. Потерпіла: ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнала та надала письмові пояснення по справі, в яких зазначила що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває об'єднаний адміністративний матеріал щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ст. ст. 188-40, 212-3 ч.2 КУпАП. Відповідно до змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 26 вересня 2017 року їй інкримінується склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 ч.2 КУпАП, а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до змісту протоколу про вчинення вказаного адміністративного правопорушення, вбачається, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення потерпілої ОСОБА_1 щодо порушення Радивонівською сільською радою Якимівського району вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». ОСОБА_1 05.07.2017 року та 06.07.2017 року зверталася до вказаної сільської ради з запитом про надання інформації щодо документів про робочий час ОСОБА_2 за період часу з січня по червень 2016 року та липень-грудень 2016 року. Листом ради від 10.07.2017 року № 345 за підписом сільського голови ради ОСОБА_2 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що остання належить до інформації для службового користування. Таким чином вона скоїла вищевказане правопорушення. Повністю не згодна з викладеними в протоколі обставинами на підставі наступного: Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дійсно ОСОБА_1 05.07.2017 року та 06.07.2017 року зверталася до Голови Радивонівської сільської ради Якимівського району з запитом про доступ до публічної інформації, в якому, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», просила надати наступну інформацію та належним чином завірені копії документів, а саме про робочий час ОСОБА_2 за період часу з січня по червень 2016 року та липень-грудень 2016 року. Листом від 10.07.2017 року № 345 ОСОБА_1 повідомлена про те, що інформація щодо документів про робочий час ОСОБА_2 є документом для внутрішнього службового користування. Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. З аналізу цієї статті вбачається, що публічна інформація повинна володіти наступними ознаками: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;- 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. Пунктом 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, тобто прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 14 Закону встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Статтею 13 цього Закону визначено розпорядників публічної інформації, зокрема, згідно п. 1 ч. 1 цієї статті, такими є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Пунктом 7 частини першої ст. 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під владними управлінськими функціями слід розуміти діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільські, селищні, міські ради, сільського, селищного, міського голову. У відповідності до ч. І ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що голова районної, обласної, районної у місті ради: Сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6), визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) та втратили чинність, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008). 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11і) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; II2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень. Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах - сільський голова; Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Надання копії документів щодо робочого часу - а це копії табелю обліку робочого часу за період часу з січня по червень 2016 року та липень-грудень 2016 року ОСОБА_2 не є таким готовим продуктом, створеним при виконанні ОСОБА_2 своїх повноважень, не має ознак публічної інформації, не була отримана чи створена в процесі виконання ні Радивонівським сільським головою, ні Радивонівською сільською радою повноважень, визначених законодавством. Запитувані відомості є предметом, що виник у зв'язку зі здійсненням трудових відносин сільським головою і має внутрішньовідомчий характер, потребує систематизації і підготовки окремих документів, зокрема, щодо табелю обліку робочого часу, що, в свою чергу, унеможливлює надання інформації на запит на підставі та в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таким чином запитувана запитувані копії документів ОСОБА_1 не є інформацією в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-3 ч.2 КУпАП. Відповідно до змісту протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 26 вересня 2017 року мені також інкримінується склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, а саме невиконання законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з якого, вбачається, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення потерпілої ОСОБА_1 щодо порушення Радивонівською сільською радою Якимівського району вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». ОСОБА_1 05.07.2017 року та 06.07.2017 року зверталася до вказаної сільської ради з запитом про надання інформації щодо документів про робочий час ОСОБА_2 за період часу з січня по червень 2016 року та липень-грудень 2016 року. Листом ради від 10.07.2017 року № 345 за підписом сільського голови ради ОСОБА_2 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що остання належить до інформації для службового користування. Оскільки я таким чином скоїла правопорушення передбачене ст. 212-3 ч.2 КУпАП мене було викликано на 12 вересня 2017 року до Секретаріату Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини для складання відносно мене протоколу. Однак вважаю, що вимоги Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не ґрунтуються на законі, з підстав викладених вище. Крім того, табель обліку робочого часу, хоч і відображає фактично відпрацьований час та є документом, на підставі якого нараховується заробітна плата, але не є документом про розпорядження бюджетними коштами та їх отримання, розміром, видами оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету особам, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому є лише є предметом, що виник у зв'язку зі здійсненням трудових відносин сільським головою і має внутрішньовідомчий характер та не є інформацією в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно правової кваліфікації ст. 188-40 КУпАП правопорушення настає лише в невиконанні законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які в вказаному випадку самі не відповідають діючому законодавству. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Визначене поняття «суб'єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону). Відповідно до частини першої статті 5 та частини першої статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова (далі - міський голова) входить до системи місцевого самоврядування і є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 6 липня 1999 року N 7-рп/990роз'яснив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства (частина третя статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Виконання цих функцій та повноважень має місце тому, що виборці обрали його і наділили мандатом (тобто дорученням). З наведеного випливає, що міський голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак не є органом місцевого самоврядування - сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону не може бути її розпорядником. У зв'язку з цим міський голова не може бути належним відповідачем у спорі щодо надання доступу до публічної інформації за інформаційним запитом. Не є розпорядниками публічної інформації у розумінні Закону N 2939-УІ народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо. З огляду на вищевказане, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачений ст. 188-40, ст. 212-3 ч.2 КУпАП, а тому у відповідності до вимог п.1 ч. І ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 підлягають закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 вважала, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушень, передбачених ч.2 ст. 212-3 КУпАП та ст.188-40 КУпАП та просила притягнути її до адміністративної відповідальності.
З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_2 є сільською головою Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.09.2017 року, що потерпіла ОСОБА_1 подала до Радивонівської сільської ради запити від 05.07.2017 року зареєстрований за вх. №108 та №109 від 06.07.2017 року про надання інформації щодо робочого часу сільського голови ради ОСОБА_2 за січень-червень 2016 року (табель робочого часу).
У відповідь на запит, листом від 10.07.2017 року вих. № 345 за підписом сільського голови ради ОСОБА_2 потерпілій було відмовлено в наданні запитуваної інформації, у зв'язку з тим, що остання належить до інформації для службового користування.
Виходячи з вищезазначеного, дії сільського голови Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_2 було кваліфіковано за ч.2 ст. 212-3 КУпАП, а саме як необгрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. З аналізу цієї статті вбачається, що публічна інформація повинна володіти наступними ознаками: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;- 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. Пунктом 2 ст. 5 цього Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, тобто прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Тобто, надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 14 Закону встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Статтею 13 цього Закону визначено розпорядників публічної інформації, зокрема, згідно п. 1 ч. 1 цієї статті, такими є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Пунктом 7 частини першої ст. 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під владними управлінськими функціями слід розуміти діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає, зокрема, сільські, селищні, міські ради, сільського, селищного, міського голову. У відповідності до ч. І ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що голова районної, обласної, районної у місті ради: Сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6), визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) та втратили чинність, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008). 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11і) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; II2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах - сільський голова; Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Надання копії документів щодо робочого часу - а це копії табелю обліку робочого часу за період часу з січня по червень 2016 року та липень-грудень 2016 року ОСОБА_2 не є таким готовим продуктом, створеним при виконанні ОСОБА_2 своїх повноважень, не має ознак публічної інформації, не була отримана чи створена в процесі виконання ні Радивонівським сільським головою, ні Радивонівською сільською радою повноважень, визначених законодавством. Запитувані відомості є предметом, що виник у зв'язку зі здійсненням трудових відносин сільським головою і має внутрішньовідомчий характер, потребує систематизації і підготовки окремих документів, зокрема, щодо табелю обліку робочого часу, що, в свою чергу, унеможливлює надання інформації на запит на підставі та в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таким чином запитувана запитувані копії документів ОСОБА_1 не є інформацією в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ст.247 КоАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.212-3 КоАП України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, тому провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю.
Як вбачається з адміністративного протоколу за ст.188-40 КУпАП, до Радивонівської сільської ради було надіслано запит Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 від 29.08.2017 року № 11/15-М295674.17/08-56 з вимогою зокрема, щодо поновлення порушеного права заявниці, надання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини пояснень, надання завіреної належним чином копії запиту заявника, копії відповіді ради, пояснень та персональних даних сільської голови Радивонівської сільської ради: дату та місце народження, місце проживання та номер телефону, дату призначення на посаду, серію та номер паспорту громадянина України, ким та коли виданий, реєстраційний номер картки платника податків, довідка кадрової служби, чи витяг з особової справи, а також належним чином завірену копію документа, що підтверджує повноваження.
У відповідь листом від 11.09.2017 року вих. № 472/100 за підписом сільського голови Радивонівської сільської ради ОСОБА_2 було надано копію запиту заявника, копію відповіді ради від 10.07.2017 року вих. № 345, завірені витяги з журналів вхідної та вихідної кореспонденції, а також повідомлено повне прізвище, імя та по батькові ОСОБА_2, наданий номер службового телефону, вказана дата призначення на посаду. У вказаної відповіді зазначено, що запитувані персональні дані сільської голови Радивонівської сільської ради, ОСОБА_2: дата та місце народження, місце проживання, вид, серія, номер, орган та дата видачі паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, є конфіденційною інформацією.
Так, Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 6 цього Закону до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року визначено, що відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди субєкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами: ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року.
Таким чином, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоровя, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сімї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, повязану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сімї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У своєму Рішенні Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України прийшов до висновку, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, повязані з особою та членами її сімї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, повязану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 року зі змінами та доповненнями - розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону № 2939-VI).
Вказані положення узгоджуються з положеннями частини другої статті 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України "Про інформацію" , відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Вбачається, що з урахуванням положень частини другої статті 7 Закону № 2939-VI та частини другої статті 32 Конституції України суспільними інтересами (інтерес громадськості), у яких конфіденційна інформація може бути поширена, є лише інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Вимога частини першої статті 29 Закону України "Про інформацію" щодо встановлення переваги потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її відображає принцип пропорційності обмеження права, який є аспектом принципу верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України і через призму якого досліджується правомірність будь-якого обмеження права, в тому числі права на отримання інформації.
Суд приймає до уваги, що при складанні адміністративного протоколу Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен керуватись вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до якого уповноважена особа, яка складає адміністративний протокол повинна встановити особу правопорушника і зясувати обставини правопорушення.
Відповідно доп.2.11 Інструкції «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення «, затвердженої Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 3/02-15 від 16.02.2015 року - уповноважена особа або регіональний координатор має право запрошувати особу, що притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання пояснень та ознайомлення її з протоколом про адміністративне правопорушення, а також інших осіб для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, що перевіряються у справі.
Згідно п. 2.13 вищевказаної Інструкції другий примірник складеного протоколу та копії інших матеріалів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення та з описом вкладення протягом 10 календарних днів разом із супровідним листом в конверті з позначкою "особисто" направляються особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, у разі якщо вказана особа: відмовляється від отримання другого примірника протоколу, не з'являється для ознайомлення з протоколом.
Таким чином, суд вважає, що неявка особи для складання відносно неї адміністративного протоколу не є невиконанням законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" законами України до конфіденційної інформації віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу проживання, дату і місце народження (частина друга статті 11 Закону України "Про інформацію")
Відповідно до ст. 256 КпАП України - упротоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення, протоколи про адміністративні правопорушення не відповідають вимогам ст..256 КпАП України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права».
В своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає наявними виключність обставин, які позбавляють можливості для здійснення переконливих висновків щодо наявності чи відсутності винуватості, і повинні тлумачитись на користь особи, у відношенні якої було складено протокол про адміністративне правопорушення,а саме на користь ОСОБА_2, як того наголошує п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.247 КоАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.188-40 КоАП України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-40 КУпАП, тому провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 188-40, 212-3, 247,280,283-287,294 КУпАП, -
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП та 188-40 КУпАПзакрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути винесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області.
Суддя: Т.В. Нестеренко