Справа № 2-430/09
Іменем України
02 грудня 2009 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Валуєвої В.Г.,
при секретарі Cеванян М.Б.,
за участі: позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Оніщенко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни в місті Кривому Розі, Дніпропетровської області (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві…) (третя особа - Державне підприємство РУ ім. Кірова (далі - ДП РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди. Справа вже розглядалася у судових інстанціях та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.05.2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.07.2007 року скасоване, а справу направлено на новий розгляд в той же суд в іншому складі. Під час розгляду справи в іншому складі суду позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій вказав, що тривалий час працював на підприємстві ДП РУ ім. Кірова, шахта ім. Кірова крепильщиком, підземним ГРОЗ. В результаті тривалої роботи у шкідливих підземних умовах праці отримав професійне захворювання - пиловий бронхіт.
12.09.1995 року вперше висновком МСЕК йому встановлено стійку втрату профпрацездатності у розмірі 25 %. Надалі відсоток втрати профпрацездатності не змінювався. Станом з 31.01.2001 року йому встановлено 25 % втрати профпрацездатності безстроково.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я ДП РУ ім. Кірова у добровільному порядку йому проводило виплати в рахунок відшкодування шкоди, виходячи із середнього заробітку за останні 3 робочі місяці (червень, липень,серпень 1995 року), про що видано наказ № 875 від 20 вересня 1995 року, з розрахунку йог середнього заробітку 25227000 крб.
У період з 01.11.1992 р. по 01.07.2000 р. були застосовані наступні коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів:
(2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 1,5 х 1,33 х 1,25 х 1,97 х 1,27).
До регресних вимог повинні бути застосовані, згідно чинному законодавству, наступні коефіцієнти:
(2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 2,5 х 1,97 х 1,27),
але до розрахунку з ним застосовувались коефіцієнти - 2,25 х 1,935 х 2,0 х 2,9 х 2,1 х 3,0 х 2,0 х 3,0 х 1,5 х 1,33 х 1,5 х 1,178 х 1,27
Згідно довідки, наявної в матеріалах справи для розрахунку середнього заробітку щодо обчислення суми відшкодування шкоди має бути взятим до уваги середній заробіток за червень, липень та серпень 1995 року, який складає:
червень 1995 року - 313,58 грн
липень 1995 року - 284,38 грн.
серпень 1995 року - 264,06 грн.
Таким чином середній заробіток має становити:
313.58 грн + 284,38 грн + 264,06 грн = 862,03 грн. : 3 місяці = 287,34 грн.
Отже розмір відшкодування шкоди має становити:
287,34 грн х 25 % = 71.84грн.
Враховуючи вимоги Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків (далі - Правила відшкодування шкоди …), а саме п. 28, 9 та постанови КМУ № 1100 від від 03.10.1997 року станом на 01.09.2000 року розмір відшкодвання шкоди має бути розрахований наступним чином.
З 01.11.1995 року на підставі сумісної постанови дирекції та профкому від 24.11.1995 року тарифні ставки (оклади) працівникам були збільшені в 1,33 рази. Тому з 01.11.1995 року розмір відшкодування шкоди має становити 71.84 грн х 1,33 = 95,55 грн.
З 01.12.1995р. на підставі постанови дирекції і профкому ДП РУ ім. Кірова від 26.12.1995р. тарифні ставки (оклади) працівникам були збільшені в 2,5 рази, але розмір відшкодування шкоди збільшено лише в 1,25 разів. Тому з 01.12.1995 року розмір відшкодування шкоди має становити 238.88грн.(95.55 грн х 2.5).Застосування цього коефіцієнту передбачено розділом 3 пунктом 3.2 колективного договору ДП РУ ім. Кірова на 1995 рік та Спільною постановою дирекції і профкому від 26.12.1995 року згідно вимог п.28 Правил відшкодування шкоди.
Згідно наданої довідки ДП РУ ім. Кірова від 11.02.2009 року №40-23-/73 зарплата за листопад 1995 року становила 284.03 грн., за грудень 1995 року вона становила 332.57 грн., тобто виросла в 1.61 раз. Але підвищення на коефіцінт заробітку не передбачено Правилами та Колективним договором.
З 01.01.1998р. згідно спільній постанові адміністрації й профкому ДП РУ ім. Кірова № 1615 від 30.12.1997 р. тарифні ставки й посадові оклади були збільшені в 1,97 рази. ДП РУ ім. Кірова з 01.01.1998р. на підставі спільної постанови адміністрації й профкому ДП РУ ім. Кірова №22/321 від 27.03.2001р. розмір відшкодування шкоди збільшило в 1,178 рази. Середньомісячна заробітна плата відповідного працівника після підвищення тарифних ставок у січні 1998 року становила 455.39 грн., що підтверджує довідка підприємства №40-23/56 від 30.01.2009 року.
Розмір відшкодування шкоди 238.88 грн., збільшений на 1,97 становитиме 470,00 грн., в перерахунку на 100 % складатиме 1898,29 грн, що перевищує середню заробітну плату, тому розмір відшкодування шкоди має бути залишеним без змін до наступного підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Згідно наданої довідки зарплата по його професії в порівнянні з груднем 1997 року виросла в 1.61 раз.( 455.37 грн : 282.88 грн.)
З 01.07.2000 р. згідно постанови дирекції й профкому ДП РУ ім. Кірова №583а/160 від 15.06.2000 р. тарифні ставки (оклади) були збільшені в 1,27 рази. Середньомісячна заробітна плата відповідного працівника після підвищення тарифних ставок у липні 2000 року становила 600.70грн. Розмір втраченого заробітку до 01.07.2000 р. - 238,88 гр., збільшений в 1,27 рази буде становити 303,38 гр., у перерахунку на 100% - 1213,52 грн, що перевершує середньомісячний заробіток відповідного працівника, тому розмір відшкодування шкоди має бути залишеним без змін . Зарплата по його професії згідно наданої довідки зросла в 1.41 раз (600.70 грн :425.63 грн), що підтверджено довідками ДП РУ ім. Кірова №40-23-74 від 11.02.2009 року та №40-23/73 від 11.02.2009 року, а також зарплата підтверджена виписками із особових рахунків 3 осіб.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. набув чинності з 01.04.2001 р.
Фактично ДП РУ ім. Кірова передало до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві … його особову справу з розміром щомісячної виплати на рівні 150,18 грн, в той час, як згідно вище викладених розрахунків йому розмір страхових виплат щомісяця має складати 238.88 грн.
Подальші розрахунки ним проведені з урахуванням граничних сум, із яких сплачуються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві …
З 01.04.2001р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві … продовжив йому відшкодовувати шкоду у заниженому розмірі -150,18 грн., у той час як повинно було відшкодовувати у розмірі 238.88 грн. Щомісяця йому недоплачували по 88.70 грн., усього не доплачено за період з 01.04.2001р. по 01.03.2002 р. - 975.70 грн.
З 01.03.2002 р. щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази , і йому стали платити по 179,16 грн.. В той час як повинні були платити по 284,98 грн. Таким чином йому щомісяця недоплачували по 105,82 грн. Усього за період з 01.03.2002 року по 01.03.2003 року йому не доплачено 1269,84 грн.
З 01.03.2003р. сума щомісячних страхових виплат була збільшена в 1,І82 рази, і сума страхових виплат склала 211,77 грн., йому повинні були щомісяця платити по 336,85 грн., таким чином щомісяця не доплачено по 125,08 грн. Таким чином за період з 01.03.2003р. по 01.03.2004р. йому не доплачено 1500.96 грн. (з 17.03.2003року -1318 )
З 01.03.2004 р. щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази , тому йому стали відшкодовувати шкоду у розмірі 243,96 грн., В той час як повинні були платити по 388.05 грн., щомісяця не доплачено по 144,09 грн. Усього за період з 01.03.2004 року по 01.03.2005 року йому не доплатили 1729.08 грн.
З 01.03.2005р. страхові суми були збільшені в 1,238 разів, тому йому стали відшкодовувати шкоду у розмірі 302,02 грн., В той час як повинні були відшкодовувати шкоду у розмірі 480.41 грн. Таким чином йому щомісяця не доплачували по 178.39 грн. Усього за період з 01.03.05р. по 01.03.06р. недоплата йому складає 2140.68 грн.
Оскільки з 01.03.06р. розмір страхових виплат було збільшено у 1,203 рази, то йому стали платити по 363,33 грн., в той час як повинні були платити по577.93 грн. Таким чином, йому щомісяця не доплачували по 214,60 грн. і за період з 01.03.06 по 01.03.2007 р. йому не доплачено 2575.20 грн.
З 01.03.2007р. страхові суми були збільшені в 1,183 разів, тому йому стали відшкодовувати шкоду у розмірі 429,82 грн., В той час як повинні були виплачувати по 683,69 грн. Таким чином, йому щомісяця не доплачували по 253,87 грн. Усього за період з 01.03.07р. по 01.03.08 р. йому не доплатили 3046.44 грн.
З 01.03.2008 року страхові суми були збільшені в 1.125 раз і йому стали платити по 483.55 грн., а необхідно було виплачувати по 769.15 грн. (683.69 грн. х1.125). Таким чином йому щомісяця не доплачували по 285.60 грн. За період з 01.03.2008 року по 01.02.2009 року йому не доплатили 3141.60 грн.
Таким чином, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… за період з 01.04.2001 року по 01.02.2009 р. йому було не доплачено страхових виплат на суму 16379.50 грн. за 3 роки з 17.04.2003 року по 01.02.2009 року 13951 грн. З 01.02.2009 року йому повинні щомісяця виплачувати страхові виплати в розмірі 769.15 грн.
Згідно ст. 268 Ц К України у справах про відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю термін позовної давності не застосовується. Згідно п.п. 4,6 перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України в редакції від 2004 року вказано, що у разі виникнення правовідносин до набрання даним кодексом чинності, врахуванню підлягають положення ЦК України в редакції 1963 року.
Ст. 71 ЦК України в ред. 1963 року строк позовної давності до справ, що виникають з приводу відшкодування шкоди встановлено у 3 (три) роки. В даному випадку діє загальне положення, з якого, як правило, існують виключення, що регулюються іншими законодавчими актами. Зокрема, п.22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. зі змінами і доповненнями визначено порядок задоволення вимог про продовження платежів або стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди в зв'язку з помилковим заниженням його розмірів з вини власника. В цих випадках виплата проводиться за весь час, протягом якого слід було відшкодовувати шкоду, без обмеження яким-небудь терміном. В інших випадках вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або власником, підлягають задоволенню за час, який не перевищує трьох років, це може стосуватись відсотку втрати працездатності.
Разом з тим, початок спливу строку позовної давності починається с моменту виникнення права на позов. Право на позов виникає з часу, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав.
Законодавчо його права захищено, оскільки всі посилання свідчать про відсутність строку позовної давності до справ про відшкодування шкоди, запоіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я при виконанні трудових обов?язків. Водночас, якщо відповідач наполягає на тому, що строк позовної давності пропущено, він просить суд відновити йому строк позовної давності.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що суду надані матеріали, аналізуючи які, суд встановив, що на підприємстві відбувалося підвищення заробітної плати, а тому уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволеню.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що роботодавець проводив застосування коефіцієнтів підвищення правильно, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… позивач претензій не має, а переглядати базову зарплату позивач права не має. Спір виник щодо застосування коефіцієнту підвищення 2.5, бо роботодавець його застосував згідно своїх фінансових можливостей, тому розрахунки з позивачем підприємство проводило правильно. У задоволенні позовних вимог просила суд позивачу відмовити.
Представник третьої особи також заперечувала проти задоволення позову, суду надала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності.
Вислухавши позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на шахті ім.. Кірова ДП РУ ім. Кірова крепільщиком, підземним ГРОЗ. Під час роботи отримав професійне захворювання - пиловий бронхіт першої стадії, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 25.07.1995 року (а.с. 5-6, т.1) та довідками МСЕК (а.с. 7-8, т. 1). На час встановлення професійного захворювання працював ГРОЗ, що відображено в Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 25.07.1995 року. Висновком МСЕК від 12.09.1995 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.8, т.1). В подальшому при оглядах у МСЕК відсоток втрати професійної працездатності не змінювався, а з 18.09.2001 р. висновком МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с.7, т. 1). Згідно довідки розрахунку-перерахунку (а.с.12, т. 1) до розрахунку з позивачем не застосовувались коефіцієнти 2,5 та 1,97 та станом на 01.04.2001 року розмір його втраченого заробітку складав 150,18 грн. Саме з цієї суми відповідач продовжив позивачу виплати страхових сум, застосовуючи подальші коефіцієнти підвищення. Але 01.12.1995 року відповідно постанові дирекції та профкому ДП РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року (а.с.14-15 т.1) в дію введено коефіцієнт збільшення тарифних ставок та посадових окладів 2,5, а ДП РУ ім. Кірова був застосований коефіцієнт 1,25, хоча згідно вимог абз. 5 п. 28 Правил відшкодування шкоди… передбачено, що перерахунок відшкодування шкоди проводиться у випадках підвищення окладів (ставок) робітників госпрозрахункових підприємств, або заробітної плати відповідно до колективного договору. В розділі Ш пункту 3.2 Колективного договору на 1995 рік (а.с. 220, т.1) вказано, що перерахунок відшкодування шкоди слід проводити одночасно з підвищенням окладів (ставок) на один і той же коефіцієнт, тобто у даному разі на 2,5.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я ДП РУ ім. Кірова у добровільному порядку проводило позивачу виплати в рахунок відшкодування шкоди, виходячи із середнього заробітку за останні 3 робочі місяці (червень, липень,серпень 1995 року), про що видано наказ № 875 від 20 вересня 1995 року (а.с. 11, т.1)з розрахунку середнього заробітку 25227000 крб.
Згідно довідки (а.с. 9, т.1) для розрахунку середнього заробітку щодо обчислення суми відшкодування шкоди має бути взятим до уваги середній заробіток за червень, липень та серпень 1995 року, який складає:
червень 1995 року - 313,58 грн
липень 1995 року - 284,38 грн.
серпень 1995 року - 264,06 грн.
Таким чином середній заробіток позивача має становити:
313.58 грн + 284,38 грн + 264,06 грн = 862,03 грн. : 3 місяці = 287,34 грн., а розмір відшкодування шкоди буде складати:
287,34 грн х 25 % = 71.84грн.
З 01.11.1995 року на підставі сумісної постанови дирекції та профкому від 24.11.1995 року тарифні ставки (оклади) працівникам були збільшені в 1,33 рази. Тому з 01.11.1995 року розмір відшкодування шкоди має становити 71.84 грн х 1,33 = 95,55 грн.
З 01.12.1995р. на підставі постанови дирекції і профкому ДП РУ ім. Кірова від 26.12.1995р. тарифні ставки (оклади) працівникам були збільшені в 2,5 рази, але розмір відшкодування шкоди було збільшено лише в 1,25 разів. Тому з 01.12.1995 року розмір відшкодування шкоди позивачу має становити 238.88грн.(95.55 грн х 2.5).Застосування цього коефіцієнту передбачено розділом 3 пунктом 3.2 колективного договору ДП РУ ім. Кірова на 1995 рік та Спільною постановою дирекції і профкому від 26.12.1995 року згідно вимог п.28 Правил відшкодування шкоди та є обов'язковим.
Згідно наданої довідки ДП РУ ім. Кірова від 11.02.2009 року №40-23-/73 (а.с. 239, т. 1) зарплата за листопад 1995 року становила 284.03 грн., за грудень 1995 року вона становила 332.57 грн., тобто зросла в 1.61 раз. Але підвищення на коефіцінт заробітку не передбачено Правилами та Колективним договором.
З 01.01.1998р. згідно спільній постанові адміністрації і профкому ДП РУ ім. Кірова № 1615 від 30.12.1997 р. тарифні ставки й посадові оклади були збільшені в 1,97 рази. ДП РУ ім. Кірова з 01.01.1998р. на підставі спільної постанови адміністрації й профкому ДП РУ ім. Кірова №22/321 від 27.03.2001р. розмір відшкодування шкоди збільшено в 1,178 рази. Середньомісячна заробітна плата відповідного працівника після підвищення тарифних ставок у січні 1998 року становила 455.39 грн., що підтверджується довідкою підприємства №40-23/56 від 30.01.2009 року( а.с. 229,т.1).
Розмір відшкодування шкоди 238.88 грн., збільшений на 1,97 становитиме 470,00 грн., в перерахунку на 100 % складатиме 1898,29 грн, що перевищує середню заробітну плату, тому розмір відшкодування шкоди має бути залишеним без змін до наступного підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Згідно наданої довідки зарплата по професії позивача в порівнянні з груднем 1997 року виросла в 1.61 рази.( 455.37 грн. : 282.88 грн.)
З 01.07.2000 р. згідно постанові дирекції й профкому ДП РУ ім. Кірова №583а/160 від 15.06.2000 р. тарифні ставки (оклади) були збільшені в 1,27 рази. Середньомісячна заробітна плата відповідного працівника після підвищення тарифних ставок у липні 2000 року становила 600.70грн. Розмір втраченого заробітку до 01.07.2000 р. - 238,88 гр., збільшений в 1,27 рази буде становити 303,38 гр., у перерахунку на 100% - 1213,52 грн, що перевищує середньомісячний заробіток відповідного працівника, тому розмір відшкодування шкоди має бути залишеним без змін . Зарплата по професії позивача згідно наданої довідки зросла в 1.41 рази (600.70 грн :425.63 грн), що підтверджено довідками ДП РУ ім. Кірова №40-23-74 від 11.02.2009 року та №40-23/73 від 11.02.2009 року, а також зарплата підтверджена виписками із особових рахунків 3 осіб.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. набув чинності з 01.04.2001 р.
ДП РУ ім. Кірова передало до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві … особову справу позивача з розміром щомісячної виплати на рівні 150,18 грн, в той час, як згідно вище викладених розрахунків йому розмір страхових виплат щомісяця мав складати 238.88 грн.
З 01.04.2001р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві … продовжив позивачу відшкодовувати шкоду у заниженому розмірі -150,18 грн., у той час як необхідно було відшкодовувати у розмірі 238.88 грн. Щомісяця йому недоплачували по 88.70 грн., усього не доплачено за період з 01.04.2001р. по 01.03.2002 р. - 975.70 грн.
З 01.03.2002 р. щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,193 рази , і позивачу виплачували по 179,16 грн.. В той час як повинні були платити по 284,98 грн. Таким чином йому щомісяця недоплачували по 105,82 грн. Усього за період з 01.03.2002 року по 01.03.2003 року позивачу не доплачено 1269,84 грн.
З 01.03.2003р. сума щомісячних страхових виплат була збільшена в 1,І82 рази, і сума страхових виплат склала 211,77 грн., позивачу повинні були щомісяця платити по 336,85 грн., таким чином щомісяця не доплачено по 125,08 грн. Таким чином за період з 01.03.2003р. по 01.03.2004р. позивачу не доплачено 1500.96 грн.
З 01.03.2004 р. щомісячні страхові виплати були збільшені в 1,152 рази , тому позивачу шкода відшкодовувалась у розмірі 243,96 грн., В той час як йому повинні були платити по 388.05 грн., тобто щомісяця не доплачено по 144,09 грн. Усього за період з 01.03.2004 року по 01.03.2005 року позивачу не доплачено 1729.08 грн.
З 01.03.2005р. страхові суми були збільшені в 1,238 разів, тому позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 302,02 грн., В той час мали відшкодовувати шкоду у розмірі 480.41 грн. Таким чином йому щомісяця не доплачували по 178.39 грн. Усього за період з 01.03.05р. по 01.03.06р. недоплата позивачу страхових виплат складає 2140.68 грн.
Оскільки з 01.03.06р. розмір страхових виплат було збільшено у 1,203 рази, то позивачу стали платити по 363,34 грн (а.с. 91,т. 1.), в той час як повинні були платити по577.93 грн. Таким чином, йому щомісяця не доплачували по 214,60 грн. і за період з 01.03.06 по 01.03.2007 р. позивачу не доплачено 2575.08 грн.
З 01.03.2007р. страхові суми були збільшені в 1,183 разів, тому позивачу стали відшкодовувати шкоду у розмірі 429,83 грн., В той час як повинні були виплачувати по 683,69 грн. Таким чином, йому щомісяця не доплачували по 253,87 грн. Усього за період з 01.03.07р. по 01.03.08 р. позивачу не доплатили 3046.32 грн.
З 01.03.2008 року страхові суми були збільшені в 1.125 раз і позивачу стали платити по 483.55 грн., а необхідно було виплачувати по 769.15 грн. (683.69 грн. х1.125). Таким чином йому щомісяця не доплачували по 285.60 грн. За період з 01.03.2008 року по 01.02.2009 року позивачу не доплатили 3141.60 грн.
Таким чином, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… за період з 01.04.2001 року по 01.02.2009 р. позивачу не доплачено страхових виплат на суму 16379.26 грн. за 3 роки з 17.04.2003 року по 01.02.2009 року 13951 грн. З 01.02.2009 року йому повинні щомісяця виплачувати страхові виплати в розмірі 769.15 грн.
Як вбачається із вищевикладеного, станом на 01 лютого 2009 року, правильна сума відшкодування шкоди позивачу складає 769 гривень 15 копійок.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, то суд вважає, що цей строк ним не пропущений з тієї причини, що відповідно до вимог ст. 173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникові інвалідністю або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України визначено: «У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Згідно ст. 238 Кодексу законів про працю України «При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком».
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про перерахунок сум відшкодування шкоди 17.04.2006 року.
На час звернення позивача до суду з позовною заявою діє новий Цивільний Кодекс України з 01.01.2004 року, відповідно до пунктів 3 та 5 ч.1 ст. 268 якого позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я, а також позовна давність не поширюється на вимоги постраждалого-страхувальника (застрахованої особи) до страховика (Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві…) про здійснення страхової виплати у відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві.
В абзаці першому пункту 43 Правил відшкодування шкоди…, які діяли до 1 липня 2001 року, тобто в період виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, вказано «Якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну».
Крім того, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами), передбачено, що, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми такого відшкодування, то ці суми, обчислені відповідно до пунктів 14, 19, 22 Правил відшкодування шкоди…, виплачуються без обмеження будь-яким строком.
Відповідно абзацу 3 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вся заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної шкоди виплачується потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей (утриманцям) роботодавцями… Спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.
Тобто, законом встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги про перерахунок сум відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Суд, який розглядає даний спір, має право ухвалити рішення про виплату постраждалому заборгованих йому сум недоплати відшкодування шкоди без обмеження будь-яким строком.
На підставі наведеного суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров'я на виробництві.
Крім того, при перегляді тарифних ставок і посадових окладів державні і засновані на державній власності та орендні підприємства, які перебувають на госпрозрахунку, зобов'язані одночасно з цим провести перерахунки розмірів відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, збільшивши їх на коефіцієнт (величину) фактичного зростання тарифних ставок та посадових окладів по професії відповідного розряду, посади по виробничому підрозділу (дільниці, цеху), де постраждалий працював до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я.
Судом досліджено й встановлено, що на підприємстві застосовувались неправильні коефіцієнти для перерахування та підвищення розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку) всупереч ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно якої умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод, а також всупереч ст. 16 Кодексу законів про працю України, відповідно якій умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. Крім того, відповідно ст. 9 Кодексу законів про працю України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Таким чином, фактичний зріст заробітної плати, зріст фонду споживання разом з фондом оплати праці, а також і зріст рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника не можуть бути підставою для обмежень у бік зменшення розміру виплати підприємством сум відшкодування шкоди постраждалим на виробництві.
Суд встановив що, у період з 01.11.1995 року по 01.04.2001 рік підприємство ДП РУ ім. Кірова повинно проводити перерахунок розміру відшкодування шкоди постраждалому на виробництві у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників підприємства, на якому постраждалий працював й отримав ушкодження здоров'я. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві… призначив позивачу виплачувати щомісячно страхову виплату у неправильному розмірі із неправильно розрахованого підприємством середнього заробітку і до теперішнього часу виплачує позивачу неправильні грошові суми щомісячних страхових виплат, хоча зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, та виплачувати щомісяця грошову суму, що компенсує відповідний відсоток втраченого заробітку позивача починаючи з 01.04.2001 року по теперішній час.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» виплати призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок суми щомісячних платежів раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує три роки, тому вимоги позивача про стягнення недоплати по страховим виплатам за період з 17.04.2003р. по 01.02.2009 року підлягають задоволенню, оскільки не перевищують трирічний строк.
Як вбачається з розрахунку, станом на 01.02.2009 року, правильний розмір суми страхової виплати позивачу складає 769,15 грн. А недоплата по щомісячним виплатам за період з 17.04.2003 року по 01.02.2009 року складає -13941 гривню 94 розрахунку: за період з 17.04.2003 року по 01.03.2004 року = 125,08 грн. х 10 місяців = 1250,80 грн. + 58,38 грн. (125,08 грн. : 30 днів = 4.17 грн. х 14 днів квітня 2003 р.) = 1309,18 грн.; з 01. 03.2004 року по 01. 03.2005 року = 144,09 грн. х 12 місяців = 1729,08 грн.; з 01.03.2005 року по 01.03.2006 року = 178,39 грн. х 12 місяців = 2140,68 грн.; 01. 03.2006 року по 01. 03.2007 року = 214,59 грн. х 12 місяців = 2575,08 грн.; з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року = 253,87 грн. х 12 місяців = 3046,32 грн.; з 01.03.2008 року по 01.02.2009 року = 285,60 грн. х 11 місяців = 3141,60 грн. Тобто: 1309,18 грн. + 1729,08 грн. + 2140,68 грн. + 2575,08 грн. + 3046,32 грн. + 3141,60 грн.
Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнені від сплати державного мита, тому витрати, пов'язані зі сплатою держмита, суд відносить за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись п.п. 9, 23, 28, 43, 48 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93г. № 472 з подальшими змінами та доповненнями, постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 року за N 1100; ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди»; ст.ст. 9, 16, 173, 233, 238 Кодексу законів про працю України; ст. 21, ч. 7 ст. 40, абз. 1 та 6 п.3 розділу XI Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; ст.ст. 15, 60, 88, ч.2, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області (третя особа яка не заявляє самостійних вимог Державне підприємство РУ ім. Кірова) про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_2 у відшкодування заподіяної йому шкоди недоплату по щомісячним страховим виплатам відшкодування шкоди за період з 17.04.2003 року по 01.02.2009 у сумі 13941 гривня 94 копійки.
Стягувати з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_2 щомісяця, починаючи з 01.02.2009 року страхові виплати у сумі 769 гривень 15 копійок до зміни обставин, що тягнуть перерахунок розміру страхових виплат, або їх припинення згідно діючому законодавству України.
В іншій частині позову у задоволені відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави, а на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 25913606) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання протягом 10 днів з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано.
Головуючий: