Справа № 492/1787/17
про залишення позовної заяви без руху
12 грудня 2017 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Черевата В.І.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай), -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області 25 жовтня 2017 року, звернуся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на право на земельну частку (пай), яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату серії ОД № 0109838, що виданий за рішенням Арцизької районної державної адміністрації № 353 від 17.07.1996 року, яка залишилася після смерті батька позивача - ОСОБА_3 В поданому до суду позові представник позивача посилається на те, що 14 грудня 2000 року помер батько позивача - ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді згаданого права на земельну частку (пай). Спадкове майно позивач прийняв в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963 року шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, але державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, що зумовило звернення до суду.
Розглянувши подану позовну заяву, та документи, додані до неї, суд вважає, зазначена позовна заява у відповідності до ч. 1 ст. 121 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, оскільки в позові не конкретизовано зміст позовних вимог.
Так, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
З зазначеного слідує, що особа отримавши право на земельну частку (пай) стає власником сертифікату, який посвідчує таке право особи на земельну частку (пай), а не право власності на право на таку земельну частку, а тому спадкодавець може передавати у спадок саме успадковане ним право, а не право власності на право, які за своєю правовою природою і різними поняттями. Однак позивачем заявлено вимогу про визнання за ним в порядку спадкування права власності на право на земельну частку (пай), а тому, з огляду на викладене, позовні вимоги потребують конкретизації з урахуванням зазначеного та вимог діючого законодавства, що регулює відносини щодо спадкування та власності.
Більш того, як зазначає представник позивача у поданому позові, за його переконанням, нотаріус відмовляючи позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину не вірно застосував норми матеріального права, та діяв в порушення положень ЦК УРСР 1963 року, а також роз'яснень, викладених у Листі ВСС з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №024-753/0/4/-13, оскільки спадкодавець помер до набрання чинності чинним ЦК України тобто до 01.01.2004 року, що призвело до порушення прав позивача. З цього слідує, що позивачем фактично оскаржуються дії нотаріуса з невидачі свідоцтва про право на спадщину, що в свою чергу передбачає захист прав позивача у іншій спосіб. Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що з метою дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позивач має викласти саме обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно з урахуванням дійсної неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду.
Суд також вважає за необхідне попередити позивача, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, то позовна заява у відповідності до ч. 2 ст.121 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Веселокутської сільської ради Арцизького району Одеської області про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай), залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії наявної ухвали. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Арцизького районного суду ОСОБА_4
Одеської області