Справа №489/6251/16-к 12.12.2017
про залишення апеляційної скарги без руху
12 грудня 2017 року м. Миколаїв
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали кримінального провадження №12016150040005853 за апеляційною скаргою прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_2 , на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2017 року, постановлений відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 187 КК України.
встановив:
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна.
На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.08.2015 р., та остаточно визначено покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Строк покарання засудженому обчислювати з 06.11.2017 р., в який на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувано строк попереднього ув'язнення з 25.10.2016 р. по 06.11.2017 р., з якого на підставі ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, строк попереднього ув'язнення, з 25.10.2016 р. по 20.06.2017 р.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_2 , на вказаний вирок подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.11.2017 року стосовно ОСОБА_3 скасувати з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне судове рішення, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, за висунутим йому обвинуваченням відповідно до обвинувального акту - у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, вважати ОСОБА_3 засудженим до остаточного покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Виключити з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на ОСОБА_4 , як на особу з якою ОСОБА_3 вчинив інкримінований йому злочин. В іншій частині вирок залишити без змін.
Перевіривши апеляційну скаргу прокурора, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 396 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор фактично ставить питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у незастосування судом закону, який підлягав застосуванню в частині кваліфікації дій обвинуваченого та додаткової кваліфікації дій ОСОБА_3 як вчинення розбійного нападу поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбійний напад. Тобто, прокурором в апеляційні скарзі фактично ставиться питання про збільшення об'єму обвинувачення, та застосування додаткової кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 ст. 187 КК України, проте, в апеляційній скарзі прокурор не ставить питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення даного злочину, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону України.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги прокурора суперечать приписам ст.ст. 404, 407, 408, 409 КПК України щодо меж перегляду судом апеляційної інстанції судових рішень суду першої інстанції та повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Тому, апеляційна скарга прокурора не відповідає вимогам ст.396 КПК України і підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.399 КПК України, суддя
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області ОСОБА_2 , на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2017 року, постановлений відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 187 КК України - залишити без руху.
Надати прокурору строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків на протязі 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області ОСОБА_1