Справа №490/7035/17 07.12.2017 07.12.2017 07.12.2017
Провадження №22-ц/784/2506/17
Головуючий у першій інстанції-Черенкова Н.П.
Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
7 грудня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.,
із секретарем Лівшенком О.С.,
розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до Чорноморського державного університету ім. П.Могили
про скасування рішення приймальної комісії та зобов'язання вчинити певні дії
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ЧДУ ім.П.Могили про скасування рішення приймальної комісії університету та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 серпня 2017 року позовну заяву залишено без руху, а ухвалою цього ж судді від 17 жовтня 2017 року - повернуто позивачеві за частиною 2 статті 121 ЦПК.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати, посилаючись на відповідність його заяви всім вимогам процесуального законодавства та відсутність підстав для її наступного повернення.
В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 16). Справу розглянуто у відсутності позивача.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 22 серпня 2017 року за пунктом 1 статті 121 ЦПК, суддя виходив з того, що позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, вказавши спосіб захисту порушеного права у спосіб, передбачений законом; в тексті позовної заяви викласти обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, та надати докази на їх підтвердження; навести правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства, а також надати копію оскаржуваного рішення.
Повертаючи позовну заяву ухвалою від 17 жовтня 2017 року, суддя виходив з того, що позивач не усунув зазначені недоліки, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Проте не з усіма висновками судді та застосуванням норм процесуального права можна погодитись.
Так, відповідно до частини 1 статті 121 ЦПК України підставою залишення позовної заяви без руху є невідповідність позовної заяви вимогам, визначеним статтями 119,120 ЦПК, або не сплата судового збору.
Пунктами 3, 5, 6 частини 2 статті 199 ЦПК передбачено, що позовна заява має містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Діюче процесуальне законодавство не містить визначень змісту позовних вимог. Проте в теорії цивільного процесу змістом позову вважається вказівка позивача на спосіб судового захисту. Обраний позивачем спосіб захисту має відповідати положенням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 4 жовтня 2017 року у справі № 3-568гс17).
Отже позивач має право обрати такий спосіб захисту, який не заборонено законом і який, на його думку, забезпечить поновлення його прав. Уточнення змісту позовних вимог (способу захисту) можливо й на інших стадіях розгляду справи.
Вимоги пункту 5 частини 2 статті 119 ЦПК щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, покладають на позивача обов'язок зазначити факти, з яких випливає право вимоги. Такі факти (хоча і в дуже стислому вигляді) в позовній заяві зазначені.
Ненадання доказів на підтвердження позовних вимог, як то зазначено в ухвалі від 22 серпня 2017 року, також не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її наступного повернення (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України" від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування судом цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"). Цей недолік може бути усунутий на наступних стадіях цивільного процесу, а в іншому випадку - вплинути на результат розгляду справи по суті.
Отже, вищезазначені недоліки не перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі та не можуть бути підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Разом з тим, тезисне викладення ОСОБА_1 позовних вимог («подав документи, пройшов конкурс, не був зарахований на навчання»), а також відомості про те, що позивач є учасником бойових дій, потребує чіткого визначення позивачем того права, яке він вважає порушеним (загальне право на отримання освіти, пільгове право окремої категорії осіб тощо).
Таке визначення сприятиме встановленню характеру спірних правовідносин, формуванню предмета доказування, буде відповідати принципу диспозитивності та забезпечить змагальність сторін при розгляді справи.
При цьому правове обґрунтування (правові підстави позову), насамперед, полягає не в зазначенні норми матеріального права, а у викладенні обставин спору у такий спосіб, який би дозволив суду визначити те право, яке дійсно було порушене та обрати відповідний йому спосіб захисту.
Вказівка на право, яке позивач вважає порушеним, має суттєвий вплив також і на вирішення питання про сплату ним судового збору або підстав звільнення від вчинення цієї дії, що також є вимогою статті 119 ЦПК.
Але на зазначені недоліки увага позивача не зверталась.
Крім того, позовну заяву з доданими до неї документами було повернуто позивачеві разом з ухвалою від 17 жовтня 2017 року того ж дня (а.с.7), тобто до набрання ухвалою законної сили.
Завчасне повернення позивачу всіх документів, доданих до позовної заяви, позбавило апеляційний суд можливості перевірити їх достатність для вирішення питання про відкриття провадження у справі, а також необхідність витребування окремих документів ухвалою від 22 серпня 2017 року.
Від виконання вимог апеляційного суду надати документи, які були додані до позовної заяви, а згодом повернуті судом першої інстанції, апелянт ухилився.
Вищевикладене свідчить про передчасність застосування суддею правил статті 121 ЦПК та повернення позовної заяви позивачеві, що є підставою для скасування ухвали від 17 жовтня 2017 року з передачею матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2017 року скасувати, а позовну заяву направити до того ж суду для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до статей 119-122 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
І.В.Лівінський