Справа №487/1679/16-ц 07.12.2017 07.12.2017 07.12.2017
Провадження №22-ц/784/2503/17
Головуючий у першій інстанції-Біцюк А.В.
Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
Категорія 48
7 грудня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Лівінського І.В.,
із секретарем Лівшенком О.С.,
за участю представника позивачки - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
представника ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_4
до ОСОБА_3
про звільнення від сплати заборгованості за аліментами
В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Позивачка зазначала, що з 2002 по 2007 рік перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2008 року з неї стягнуто аліменти у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2008 року до досягнення дитиною повноліття. Проте вона перебуває в іншому шлюбі, має двох малолітніх дітей, в тому числі сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Відсутність доходів та скрутний матеріальний стан позбавляє її можливості сплачувати аліменти на сина від першого шлюбу.
Посилаючись на те, що заборгованість виникла у зв'язку з істотними обставинами та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила звільнити її від сплати заборгованості станом на 6 квітня 2017 року в розмірі 21 991, 60 грн.(а.с. 91).
До участі в справі як третю особу залучено Заводський ВДВС ММУЮ.
Відповідач ОСОБА_3, діючи через свого представника, позов не визнав, посилаючись на відсутність підстав для звільнення матері від обов'язку утримувати свого сина у зв'язку з доглядом за іншими дітьми.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2017 року позов задоволено частково, ОСОБА_4 частково звільнено від сплати заборгованості за аліментами на 5 000 грн. та залишено до сплати заборгованість, що нарахована з 1 вересня 2014 року по 1 квітня 2017 року, в розмірі 16991,60 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на помилковість висновків суду щодо існування підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не з'явились. Справу розглянуто за участю їх представників.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 180 СК встановлено безумовний обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання ними цього обов'язку передбачені статтею 181 СК.
Сімейне законодавство також передбачає судове встановлення порядку сплати заборгованості та умови звільнення від її сплати.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 197 СК суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості, виходячи з матеріального та сімейного стану платника аліментів, а також може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Закон не містить визначень істотності обставин, а тому це поняття є оціночним і такий характер обставин має визначатись судом в кожній конкретній справі.
Способи правового регулювання правовідносин зі сплати заборгованості за частинами 1 та 2 статті 197 СК, а саме відстрочка, розстрочка, часткове та повне звільнення є водночас окремими та взаємопов'язаними заходами сприяння платнику аліментів щодо виходу із важкого матеріального стану, що виник з поважних причин.
Аналіз цих заходів, їх послідовне викладення та ступень об'єктивності дають підстави для висновку, що правила частини 2 статті 197 СК можуть застосовуватись у виняткових випадках, які виходять за межі обставин, зазначених у частині 1 цієї норми (матеріального та сімейного стану). Такими випадками закон визнає тяжку хворобу та чи інші істотні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 17 серпня 2002 року по 8 травня 2007 року (а.с. 7-8). Від шлюбу мають сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2008 року визначено місце проживання дитини з батьком, з ОСОБА_8 стягнуто аліменти у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2008 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10-12).
ОСОБА_4 перебуває у другому шлюбі з ОСОБА_9, має дітей: доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14,17)
ОСОБА_4 перебувала у відпустці без утримання по догляду за донькою до 24 червня 2014 року (а.с.15), а з 12 червня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року перебуває у відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку (а.с.18). За основним місцем роботи доходу не отримує (а.с. 19).
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 27 травня 2015 року ОСОБА_4 частково звільнено (на 5000 грн.) від сплати заборгованості за аліментами, що виникла за період з 1 жовтня 2010 року по 1 вересня 2014 року, та встановлена заборгованість станом на 1 вересня 2015 року - 8643 грн.( а.с.20-21).
За період з 1 вересня 2014 року по 1 квітня 2017 року нарахована заборгованість по аліментах - 13347,90 грн.
Загальна заборгованість станом на 1 квітня 2017 року складає 21991,60грн. (а.с.92). Розмір загальної заборгованості, визначений державним виконавцем, сторони не оспорюють.
Отже, заборгованість, що виникла до 1 вересня 2014 року та залишилась такою, що підлягає сплаті на цей час - 8643 грн. вже була предметом судової оцінки. Тому предметом цього спору є лише підстави виникнення заборгованості за період з 1 вересня 2014 року по 1 квітня 2017 року у розмірі 13347,90 грн.
Підставою звільнення від сплати заборгованості за аліментами ОСОБА_4 зазначає свій сімейний стан ( наявність двох малолітніх дітей від другого шлюбу) та відсутність заробітку з поважних причин (перебування у відпустці по догляду за дітьми).
Обставини, зазначені позивачкою, стосуються її матеріального та сімейного стану, що прямо передбачено частиною 1 статті 197 СК та є підставою відстрочки або розстрочки сплати заборгованості.
Зазначені обставини не виходять за межі диспозиції частини 1 цієї норми та не можуть одночасно бути як підставою для розстрочки, відстрочки, так і істотними обставинами за частиною 2 статті 197 СК, що дають право на звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості.
Крім того, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, з яких вбачається, що заборгованість розраховувалась з мінімального розміру щомісячних платежів (30% від прожиткового мінімуму). З 2010 року ОСОБА_4 взагалі не приймає участі в утриманні сина ОСОБА_5, і за цей період не знайшла можливості здійснити жодний платіж. При цьому судом вживались заходи щодо сприяння позивачці виходу з важкого матеріального стану шляхом звільнення від сплати заборгованості в розмірі 7000 грн.
Неодноразове та навіть часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання одного з дітей, який проживає окремо, у зв'язку з доглядом та утриманням інших дітей, призведе до порушення прав цієї дитини та одержувача аліментів.
Таким чином, колегія суддів не вбачає виключних обставин, як підстав для звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості за частиною 2 статті 197 СК.
Питання про розстрочення або відстрочення сплати заборгованості ОСОБА_4 не порушувала.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги норм матеріального права, рішення в частині позову про звільнення від сплати заборгованості за аліментами підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 88 ЦПК з позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені відповідачем при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 308, 315 309,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 704 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: І.В.Лівінський
В.В.Коломієць