Справа №489/7294/14-к 11.12.2017
11 грудня 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув за матеріалами кримінального провадження № 12014150040004168 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року, стосовно
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не маючого судимості в силу ст.89 КК України,
-обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого.
-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України
Учасники судового провадження:
прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_5
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_5 , та його захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 висунули аналогічні вимоги та просять вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить скасувати вирок, закрити кримінальне провадження на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України, за відсутності в діяннях ОСОБА_9 складу інкримінованих злочинів.
На підставі ст. 396 КПК України заявляє клопотання про дослідження доказів, на які посилається в апеляційній скарзі.
Просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015 року та призначити новий розгляд заяви про роз'яснення вироку суду першої інстанції.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_9 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України та призначено покарання:
- за ст. 307 ч. 2 КК України у вигляді 8(восьми) років позбавленням волі з конфіскацією всього майна яке належить йому на праві особистої власності;
- за ст. 317 ч. 1 КК України у вигляді 4(чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, призначено ОСОБА_9 покарання шляхом часткового складання покарань і остаточно призначено покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке належить йому на праві особистої власності.
Цим же вироком ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 7(семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна яке належить йому на праві особистої власності.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 787,92 грн., перерахувавши кошти на користь НДКЦ КБК 24060300 ГУДКСУ у Миколаївської області.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що є наркозалежною особою та періодично проходить курс лікування в наркологічному диспансері. Під час затримання співробітниками міліції він перебував під впливом лікарських препаратів, та на той момент не усвідомлював, що слідчий порушив його право на захист, пред'явивши підозру без участі захисника.
Зазначає, що не мав із ОСОБА_9 попередньої домовленості щодо збуту наркотичних речовин, із закупником не знайомий. Вважає себе невинуватим та викладає свою версію подій, які відбувалися 23.08.2014р.
Вказує, що безпосередньо перед затриманням перебував в квартирі ОСОБА_9 з метою вживання наркотичної речовини «опію», та виявився випадковим учасником оперативної закупки.
Звертає увагу, що в момент затримання оперативний працівник, який представився начальником ОБНОНа завдав йому декілька ударів рукояткою пістолета по голові та погрожував.
Вважає, дії працівників міліції провокативними, вчиненими з метою поліпшення показників розкриття злочинів.
Крім того, вказує на порушення законного порядку проведення процедури закупки наркотичних речових, аргументуючи це тим, що відеозапис закупки змонтований, його достовірність не підтверджена процесуальними документами.
Стверджує, що під час допиту в суді першої інстанції закупник ОСОБА_13 , обидва поняті, а також начальник ОБНОНа Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_14 надали завідомо неправдиві свідчення. Так, ОСОБА_13 повідомив суду, що йому не було відомо про наявність відеокамер на його барсетці, в свою чергу ОСОБА_14 пояснив, що повідомляв закупника про цей факт, а поняті надали суперечливі один одному свідчення, плутались у показаннях.
Звертає увагу на те, що на момент затримання у нього не виявлено будь-яких заборонених речовин або предметів, а на його долонях не було слідів спеціальної фарби, якою помічають грошові купюри.
На думку апелянта, судовий розгляд судом першої інстанції проведено упереджено, із заздалегідь обвинувальним ухилом, оскільки суддя необґрунтовано відмовляв у задоволенні клопотань сторони захисту.
В спільній апеляційній скарзі захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На підтвердження своїх доводів вказують, що, виходячи зі змісту вироку, не зрозуміло яку саме кількість наркотичного засобу придбав закупник ОСОБА_13 , - один чи два шприца з опієм.
Зазначають, що характер дій працівників правоохоронних органів та закупника ОСОБА_13 , численні порушення процедури проведення оперативної закупки свідчать про можливу провокацію та фасильсифікацію доказів.
На думку захисників, оскільки всі слідчі дії носять характер провокації, всі докази є недопустимими, а сумніви необхідно тлумачити на користь обвинуваченого.
Вказують, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_9 являються наркозалежними особами, а тому наркотичні речовини, виявлені за місцем проживання ОСОБА_9 , були для власного вживання, а не збуту іншим особам.
Вважають, що дії їх підзахисного ОСОБА_5 помилково кваліфіковані з ч.2 ст. 307 КК України, враховуючи всі обставини справи, ОСОБА_5 повинен нести відповідальність лише за ст. 309 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 зазначає, що оскаржуваний вирок ухвалено незаконним складом суду.
При цьому вказує, що суддя відмовив в реалізації законного права сторони захисту на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, допускав некоректні висловлювання, обмежив у часі написання заяви про відвід, що на думку захисника, свідчить про упередженість суду. На підставі п.2 ч.1 ст. 415 КПК України захисник просить апеляційний суд переглянути заяву про відвід судді ОСОБА_15 .
Зауважує, що суд в порушення вимог п.3 ч.3 ст.315 КПК України, не повернув обвинувальний акт прокурору через відсутність на документі печатки.
Також, зазначає, що судом не винесена ухвала про об'єм та порядок дослідження доказів, не постановлена ухвала про проведення допиту свідка ОСОБА_13 в режимі відеоконференції. Крім того, суд не надав захиснику достатньо часу для підготовки до судових дебатів, чим порушив одну з основних засад кримінального провадження - справедливості та змагальності.
Захисник наголошує на тому, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про витребування документів щодо законності проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки, здійснення відеозапису та допиту в якості свідків оперативних працівників ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Вказує, що в основу вироку покладені такі недопустимі та неналежні докази як протокол обшуку від 23.08.2014р., виписки з медичної картки амбулаторного хворого, протокол позначення ідентифікаційних засобів від 23.08.2014р., протокол про результати контролю за здійсненням злочину в формі оперативної закупки від 23.08.2014р. При цьому зазначає, що вищевказані документи складені з порушенням форми, не містять обов'язкових записів, мають розбіжності щодо часу складання та інші недоліки, які усунути неможливо.
Наголошує на тому, що свідок ОСОБА_13 , який виступав у ролі закупника, надав суду неправдиві свідчення, а всі дії правоохоронних органів носили характер провокації на вчинення злочину.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_9 , а також при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_9 раніше не судимий, проходить курс лікування від наркозалежності.
Вважає, що дії його підзахисного ОСОБА_9 , так само як і ОСОБА_5 , невірно кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України, оскільки їх необхідно кваліфікувати за ст. 309 КК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_5 в невстановленому в ході слідства місці та час, у невстановленої особи, незаконно придбали з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій загальною вагою не менше 2,019 ( у сухому стані становить 0,082 г.), точна кількість слідством не встановлена. Незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій ОСОБА_9 та ОСОБА_5 незаконно зберігали за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
23.08.2014 року приблизно в 14:10 годин, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збули ОСОБА_13 раніше придбаний ними особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій вагою 2,019 г ( у сухому стані становить 0,082г), за який отримали грошову винагороду у сумі 260 грн.
Згідно висновку експерта №1652 від 27.08.2014 надана на експертизу рідина в одноразовому медичному шприці ємністю 2,0 мл, добровільно видана, згідно постанови слідчого, ОСОБА_13 , містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.
Крім того, 23.08.2014 року, в період часу з 17:10 годин по 19:30 годин за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками міліції було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено 2 медичних шприца з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, загальною масою в перерахунку на суху речовину) 0,0455 гр., який ОСОБА_9 зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Згідно висновку експерта № 1651 від 29.08.2014, надані на експертизу рідини вилучені у шприцах за місцем проживання ОСОБА_9 відносяться до особливо небезпечного наркотичного засобу опію ацетильованого. Маса опію ацетильованого у вказаних шприцах складає відповідно (в перерахунку на суху речовину) 0,0169 г. та 0,0286 г.
Дії ОСОБА_9 судом за даним епізодом кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України, а саме як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 23.08.2014 р. в період часу з 14:10 годин до 15:20 годин, ОСОБА_9 надав ОСОБА_13 приміщення своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опія, шляхом внутрішньовенної ін'єкції. В той же час, ОСОБА_13 , з дозволу та згоди ОСОБА_9 , вжив особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій, кількість якого у ході слідства не встановлено.
Дії ОСОБА_9 за даним епізодом судом кваліфіковані за ч.1 ст. 317 КК України, як умисне надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_9 в невстановленому в ході слідства місці та час, у невстановленої особи, незаконно придбали з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій загальною вагою не менше 2,019 ( у сухому стані становить 0,082 г.), точна кількість слідством не встановлена. Незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій ОСОБА_5 та ОСОБА_9 незаконно зберігали за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
23.08.2014р. приблизно в 14:10 годин, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збули ОСОБА_13 , раніше придбаний ними особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій вагою 2,019 г ( у сухому стані становить 0,082г), за який отримали грошову винагороду у сумі 260 грн.
Згідно висновку експерта № 1652 від 27.08.2014 надана на експертизу рідина в одноразовому медичному шприці ємністю 2,0 мл, добровільно видана, згідно постанови слідчого, ОСОБА_13 , містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.
Маса опію ацетильованого (в перерахунку на суху речовину) наданого на експертизу становить 0,082 г.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України, а саме як незаконне придбання і зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд врахував, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості особу обвинуваченого який раніше не судимий, який не працює, характеризується посередньо, також при призначені покарання суд враховував обставини при яких обвинувачений скоїв злочин, відсутність обставин що пом'якшують та відсутність обставин що обтяжують покарання та враховуючи суспільну небезпечність даного виду злочинів, що ним скоєно декілька злочинів фактично в один день з цих підстав, суд вважав за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Суд зазначив, що обрана стороною захисту ОСОБА_9 позиція, оспорювання об'єктивних даних які дослідили учасники судового розгляду позбавили суд можливості встановити ступінь відношення ОСОБА_9 до скоєного.
Вважав, що саме така міра покарання як позбавлення волі майже в максимальних межах буде достатня для запобігання скоєння нових злочинів його виправлення та переховування.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд врахував, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин особу обвинуваченого який раніше судимий скоїв новий умисний злочин, який не працює, характеризується посередньо, також при призначені покарання суд враховував обставини при яких обвинувачений скоїв злочин, відсутність обставин що пом'якшують та відсутність обставин що обтяжують покарання та враховуючи суспільну небезпечність даного виду злочинів, суд вважав за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Вважав, що саме така міра покарання на думку суду буде достатня для запобігання скоєння нових злочинів його виправлення та переховування.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених та їх захисників на підтримку апеляційних скарг, заперечення прокурорів, які вважали вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження,передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, та заслухавши технічні засоби фіксування, апеляційний суд зазначає, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.1 ст. 317 КК України та ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, було проведено судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку із чим він підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції за наступних обставин.
З аналізу оскаржуваного вироку випливає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не узгоджуються з фактичними обставинами кримінального провадження та наведеними у вироку доказами. Суд першої інстанції висунуте обвинувачення в повному обсязі не перевірив, не дав належної оцінки доказам по справі та не навів у вироку належні та достатні мотиви ухваленого ним вироку.
За змістом ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Проте, з вироку суду першої інстанції вбачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду України судом не дотримані. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд в порушення вимог ст. 94 КПК України оцінив докази без належного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкинув одні докази та прийняв до уваги інші докази, а тому висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним даним, дослідженим судом в ході розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 в невстановленому в ході слідства місці та час, у невстановленої особи, незаконно придбали з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій загальною вагою не менше 2,019 ( у сухому стані становить 0,082 г.), точна кількість слідством не встановлена. Незаконно придбаний особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій ОСОБА_9 та ОСОБА_5 незаконно зберігали за місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
23.08.2014 року приблизно в 14:10 годин, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збули ОСОБА_13 раніше придбаний ними особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій вагою 2,019 г ( у сухому стані становить 0,082г), за який отримали грошову винагороду у сумі 260 грн.
Крім того, 23.08.2014 року, в період часу з 17:10 годин по 19:30 годин за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками міліції було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено 2 медичних шприца, з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, загальною масою в перерахунку на суху речовину) 0,0455 гр. які ОСОБА_9 зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Суд першої інстанції визнав винними ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а саме в незаконному придбанні і зберігання з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, 23.08.2014, в період часу з 14:10 години до 15:20 години, ОСОБА_9 надав ОСОБА_13 приміщення своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - ацетильованого опія, шляхом внутрішньовенної ін'єкції. В той же час, ОСОБА_13 , з дозволу та згоди ОСОБА_9 , вжив особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій, кількість якого у ході слідства не встановлено.
Суд за даним епізодом обвинувачення визнав винним ОСОБА_9 в умисному наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 317 КК України.
Визнаючи ОСОБА_9 та ОСОБА_5 винними у пред'явлених обвинуваченнях, суд першої інстанції послався на покази свідків, протокол проведення негласної слідчої дії, перегляд оптичного диску як додатку до протоколу, та зазначив, що покази свідків (понятих) узгоджуються з письмовими доказами які досліджені в судовому засіданні, а тому визнані судом належними і допустимими.
Крім того, на думку суду, прокурором доведений умисел між ОСОБА_9 і ОСОБА_5 на придбання, зберігання з метою збуту та збуті наркотичних засобів в групі осіб , приймаючи до уваги злагодженість в їх діях.
Проте, суд першої інстанції не перевірив та не спростував доводів обвинувачених та їх захисників, які заперечували попередню змову обвинувачених на збут наркотичних засобів, та пояснили, що діяли виключно з метою їх спільного вживання, в тому числі й з ОСОБА_13 . Не перевірені та не спростовані доводи сторони захисту про відсутність встановленого законом дозволу на проведення негласних слідчих дій.
Також судом не перевірені та не спростовані доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про не встановлення джерела походження грошових коштів, вилучених у нього при затриманні та визнаних речовими доказами.
Крім того, із технічного запису та журналу судового засідання вбачається, що фактично всі клопотання сторони захисту судом відхиленні без наведення переконливих мотивів прийняття такого рішення, що позбавило можливості сторони захисту належним чином надати правову допомогу обвинуваченим, забезпечити їх ефективний захист та свідчить про односторонність та необ'єктивність судового розгляду.
Таким чином, судом, при розгляді даного кримінального провадження, не дотримано загальних засад кримінального провадження, визначених в п.п.10,13,15 ст.7 КПК України, а саме: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оскільки особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку передбаченому кримінальним процесуальним законом; забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними судових доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань.
Вказані порушення кримінального процесуального закону України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в зв'язку з чим, вирок суду відповідно до п. 2,3,4,5,6,7 ч.1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України.
За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 підлягають задоволенню частково, а вирок - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження суд має ретельно перевірити зібрані докази в їх сукупності, дати їм належну оцінку, та з урахуванням усіх обставин провадження, доводів апеляційних скарг, прийняти обґрунтоване і законне рішення.
Що стосується клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 то вони є слушними. Враховуючи, що обвинувачені досить тривалий час утримуються під вартою - ОСОБА_9 з 24.12.2015 року, а ОСОБА_5 з 13.10.2014 року, та відсутні підстави вважати, що на даний час наявні ризики які виправдовують подальше їх тримання під вартою. Тому запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 підлягає зміні з тримання паід вартою на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків передбачених п.1, 2, 3 ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 416, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_5 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання строком на два місяці з покладенням на ОСОБА_9 та ОСОБА_5 наступних обов'язків: прибувати за викликом до суду; не відлучатись із м. Миколаєва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання.
ОСОБА_9 та ОСОБА_5 звільнити з під варти із зали суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді