91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.12.09 Справа № 17/281
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „СХІД ПЛАСТ”, м. Луганськ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 43861 грн. 35 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Тесля А.В., довіреність № б/н від 20.10.2009;
від відповідача -не прибув.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 32025,86 грн., пені у сумі 3832,57 грн., 3% річних у сумі 1326,66 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5074,96 грн., штрафу у розмірі 1601,29 грн., згідно договору № 30-01/2008 від 02.06.2008.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 23.11.2009, 07.12.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення , про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка , за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „СХІД ПЛАСТ” (позивач у справі), як Постачальником, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 30-01/2008 від 02.06.2008 (далі - Договір).
Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.
Ціна товару, яка узгоджується сторонами у специфікаціях до цього Договору, є звичайною.
Відповідно до п. 1.4 Договору за відсутності специфікації рахунок-фактура виконує функцію специфікації -погодження ціни товару сторонами. Оплата за товар здійснюється згідно виставленого рахунку-фактури, а також отримання товару Покупцем за видатковою накладною є згодою Покупця з ціною товару.
Пунктом 3.1 Договору, встановлено, що Покупець здійснює 100 % передплату товару.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що на виконання умов Договору було поставлено товару на загальну суму 35925,86 грн., що підтверджується відповідною накладною.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 32025,86 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3832,57 грн., 3% річних у сумі 1326,66 грн., інфляційні нарахування у сумі 5074,96 грн. та штраф у сумі 1601,29 грн.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Судом встановлено, що вартість поставленого товару за Договором склала 35925,86 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1-00000206 від 17.06.2008.
З пункту 3.1 Договору вбачається, що оплата за продукцію здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати товару.
Правила щодо попередньої оплати товару встановлені у ст. 693 ЦК України, згідно ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Як вже було зазначено, відповідач заборгував позивачу 21785,60 грн., оскільки не виконав своє зобов'язання щодо попередньої оплати вартості продукції за відповідним договором. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, мають застосовуватися положення ст. 538 ЦК України.
Статтею 538 ЦК України встановлено:
1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.
Отже, при нездійсненні відповідачем попередньої оплати за товар, який позивач передав відповідачу без попередньої оплати, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату одночасно з поставкою товару, оскільки заборгованість у відповідача виникла за видатковою накладною № 1-00000206 від 17.06.2008.
Відповідач частково здійснив оплату та перерахував позивачу 3900 грн. Даний факт підтверджується довідкою банку про надходження грошових коштів на рахунок позивача від відповідача за період з 02.06.2008 по 20.10.2009.
Станом на час розгляду справи заборгованість склала 32025,86 грн.
Так як відповідач не надав доказів оплати основного боргу на суму 32025,86 грн. та не спростував вимогу щодо їх стягнення, а матеріалами справи підтверджена вказана заборгованість, то позов в частині стягнення основного боргу слід задовольнити.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 3832,57 грн. за період з 18.06.2008 по 18.12.2008.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 7.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.
Стосовно стягнення штрафу у сумі 1601,29 грн. представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.
Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення штрафу у сумі 1601,29 грн. слід припинити.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 1326,66 грн. за період з 18.06.2008 по 03.11.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 2897,48 грн. за період з червня 2008 року по вересень 2009 року.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.
З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково у сумі боргу - 32025,86 грн., пені у сумі 3832,57 грн., 3% річних у сумі 1326,66 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5074,96 грн., в решті позовних вимог провадження у справі слід припинити.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ціна позову складає 43861,35 грн., отже державне мито складатиме 438,61 грн., тоді як позивачем сплачено 510 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 71,39 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „СХІД ПЛАСТ”, м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 4, ідентифікаційний код 35240463, борг у сумі 32025,86 грн., пеню у сумі 3832,57 грн., 3% річних у сумі 1326,66 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5074,96 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 422,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227,38 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „СХІД ПЛАСТ”, м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 4, ідентифікаційний код 35240463, зайве сплачене державне мито у сумі 71,39 грн.
Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.12.2009.
Суддя О.С. Фонова