91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.12.09 Справа № 10/220пд.
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський агропостач", смт. Білокуракине Луганської області
до Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт. Білокуракине Луганської області
про визнання договору оренди недійсним та визнання права власності
Суддя Мінська Т.М.
в присутності представників сторін:
від позивача -Кузьменко М.П., довіреність № б/н від 15.09.09.;
від відповідача - Бєльченко К.Ю. - головний спеціаліст юрисконсульт, довіреність № 424 від 14.10.09., Колотович Д.О. - адвокат, довіреність № б/н від 15.10.09.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги:
- визнати недійсним договір № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008р., укладений між позивачем та відповідачем;
- визнати право власності за ВАТ "Білокуракинський агропостач" на наступні об'єкти нерухомості: адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95;
- повернути у власність ВАТ "Білокуракинський агропостач" наступні об'єкти нерухомості: адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд
22.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Білокуракинський агропостач" в особі члена правління Чорнухи Миколи Івановича - Орендодавцем, і Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство" в особі директора Рожко Сергія Івановича -Орендарем, підписано договір оренди цілісного майнового комплексу з правом подальшого викупу (надалі -Договір).
Предметом Договору сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс ВАТ "Білокуракинський агропостач" за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 85.
Згідно п. 2 Договору об'єктом оренди є адміністративна будівля вартістю 92150 грн. загальною площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспзапчастин вартістю 78055 грн. загальною площею 923,3 кв.м.
Орендна плата визначена п. 3.1. Договору, а саме: за користування об'єктом оренди Орендар зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості ВАТ "Білокуракинський агропостач" по платежам в Державний бюджет, Пенсійний фонд, та заробітної плати працівникам ВАТ "Білокуракинський агропостач".
24.12.2008р. підписано акт приймання -передачі між сторонами, в якому мається посилання на п. п. 5.1. і 5.2. Договору № 3 від 22.01.2008р. Згідно даного акту позивачем передано у власність відповідача майно:
адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; залишковою вартістю 71300 грн. і склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., залишковою вартістю 25000 грн.
03.03.2004р. позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95, (а.с. 17), право власності зареєстровано в Білокуракінськму РБТІ 03.03.2004р. (а.с. 18). Підставою видачі вищевказаного свідоцтва про право власності було розпорядження голови Білокуракінської районної державної адміністрації № 53 від 02.03.2004р. (а.с. 130), яким оформлено право власності на виробничу базу, розташовану за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 85 на ім'я ВАТ "Білокуракинський агропостач".
23.03.2009р. відповідачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - адміністративна будівля, склад за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 -а, (а.с. 107), право власності зареєстровано в Білокуракінськму РБТІ 23.03.2009р. (а.с. 108). Підставою видачі вищевказаного свідоцтва про право власності було розпорядження голови Білокуракінської районної державної адміністрації № 69 від 13.02.2009р. (а.с. 106), яким визнано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 за Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство".
Рішенням виконавчого комітету Білокуракінської селищної ради № 36 від 06.03.2009р. виділено частину майнового комплексу ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" яка складається з адмінбудівлі та складу сільгоспмашин в окремий об'єкт нерухомості та надати йому адресу: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 -а.
На обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008р., позивач посилається на те, що 22.01.2008р. між ВАТ "Білокуракинський агропостач" (позивачем) і Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство" (відповідачем) був укладений договір № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу.
Позивач стверджує, що даний договір не містить істотної умови договору оренди - розміру орендної плати, яка має бути встановлена в грошовій формі. Також позивач зазначає, що в акті приймання -передачі майна вказано, що майно передається позивачем у власність відповідача, тому а думку позивача договір № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, а саме договору купівлі -продажу майнового комплексу. А договір купівлі -продажу майнового комплексу за доводами позивача є нікчемним, оскільки в порушення ст. 657 ЦК України укладений без дотримання форми укладення, а саме нотаріального посвідчення і державної реєстрації цього договору. Також позивач зазначає, що з боку позивача цей Договір був підписаний неповноважною особою - членом правління Чорнухою Миколою Івановичем, а Статутом товариства не надано повноважень на вчинення право чинів членам правління товариства.
На обґрунтування вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомості та повернення їх у власність позивача в заяві про зміну підстав позову позивач посилається на те, що розпорядження № 69 від 13.02.2009р. Білокуракінської районної державної адміністрації «Про оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі "Білокуракинське ЛМГ", не відповідає вимогам законодавства, а відтак в силу ст. 4 ГПК України не повинно застосовуватись судом при розгляді справи. Отже, позивач вважає, що спірне майно належить йому на праві власності і вимагає його повернення від особи, яка заволоділа ним незаконно без відповідної правової підстави з посиланням на ч. 1 ст. 387 ЦК України.
Відповідач відзивом на позов заперечує проти позову повністю.
Щодо наявності у спірному договорі всіх істотних умов, в т ому числі орендної плати, відповідач зазначає, що спеціальним законодавством, що регулює відносини оренди, є Цивільний кодекс України. Зокрема відповідач посилається на положення ст. 762 ЦК України, згідно якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Отже, відповідач вважає, що сторони мають право самостійно встановлювати розмір та порядок оплати, і положення п. 3.1. Договору не суперечать приписам законодавства України, зокрема ст. ст. 284, 286 Господарського кодексу України.
Відповідач вважає безпідставними твердження щодо приховування сторонами під договором оренди іншого договору купівлі -продажу. Щодо наявності повноважень особи, що підписала спфірний договір відповідач послався на той факт, що в керівником товариства був Солошенко П.Ф. згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Білокуракинський агропостач" від 25.06.2003р., а членами правління обрані 4 особи, але на час укладення спірної угоди голова правління Солошенко П.Ф. звільнився, що підтверджується записом в трудовій книжці, а член правління Босенко М.В. помер, тому правління ВАТ "Білокуракинський агропостач" залишилось у складі двох членів правління, в тому числі Чорнухи М.І.
Щодо вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно, відповідач зазначає, що майно знаходиться у державній власності на підставі відповідних правовстановлюючих документів, його право власності зареєстровано в установленому порядку.
Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони визначили спірний Договір як договір оренди. Поняття договору оренди визначено ст.. 283 ГК України, при цьому п. 6 цієї статті визначено, що дол. відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ст. 284 ГК України визначені істотні умови договору оренди, зокрема істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
Таким чином, дійсно розмір орендної плати, строки і порядок її внесення встановлюються сторонами, але в будь-якому разі такий розмір має бути встановлений у будь-якій формі. У спірному договорі такий розмір не встановлений - не визначено в якому розмірі відповідач повинен здійснювати погашення заборгованості ВАТ "Білокуракинський агропостач" по платежам в Державний бюджет, Пенсійний фонд, та заробітної плати працівникам ВАТ "Білокуракинський агропостач".
Отже, в спірному договорі відсутня істотна умова договору оренди - орендна плата (її розмір, порядок і строки внесення), відтак спірний договір оренди не можна вважати укладеним. Позивач просить визнати його недійсним, але в силу ст. 215 ЦК України питання про визнання недійсним може бути розглянуто по суті лише стосовно вчиненого (укладеного) правочину. Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення, встановивши ці обставини, що договір суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
З огляду на викладене суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008р., укладений між позивачем та відповідачем.
Щодо вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомості: адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 і повернення їх позивачу, то дана вимога не обґрунтована позивачем з огляду на таке:
Право власності відповідача на спірне майно підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2009р. - адміністративна будівля, склад за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 -а, (а.с. 107), право власності зареєстровано в Білокуракінськму РБТІ 23.03.2009р. (а.с. 108). Підставою видачі вищевказаного свідоцтва про право власності було розпорядження голови Білокуракінської районної державної адміністрації № 69 від 13.02.2009р. (а.с. 106), яким визнано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 за Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство". У вказаному розпорядженні не мається посилання на спірний договір, як на підставу виникнення права власності. Отже, підстава виникнення права власності відповідача на спірне майно можлива інша ніж спірний договір. Вищевказані документи є діючими, у суду відсутні підстави не застосовувати їх. Правовстановлюючі документи на спірне майно, які були видані позивачу в 2004 році, також не мали будь -якого посилання на підстави виникнення права власності позивача. Позивач також не навів будь-яких підстав, передбачених законодавством, щодо виникнення у нього права власності на спірне майно в 2004 році. Отже, у суду немає ніяких підстав надавати перевагу аналогічним правовстановлюючим документам позивача, і не застосовувати при розгляді даної справи правовстановлюючі документи відповідача на спірне майно.
Згідно ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем не доведено належними доказами право власності на спірне майно, а також незаконність заволодіння відповідачем спірним майном. Матеріалами справи підтверджено право власності відповідача на спірне майно на час розгляду справи.
З огляду на вказане вимоги позивача про визнання права власності на об'єкти нерухомості: адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 і повернення їх позивачу, не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою учасників процесу у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Рішення підписано 14.12.2009 р.
Суддя Т.М.Мінська