ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/46614.12.09
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по
Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Україна"
про стягнення 4872,73 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Прасол О.С. -по довіреності № 62 від 23.03.2009р.
Від відповідача не з'явився
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос Україна" 4872 грн. 73 коп., із яких: 4377 грн. 44 коп. заборгованості по орендній платі, 495 грн. 29 коп. пеня за прострочку платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2009р. порушено провадження у справі № 36/466 та призначено справу до розгляду на 14.12.2009р.
В судовому засіданні 14.12.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 14.12.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 18.11.2009р., не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача що зазначена в позовній заяві та договорі оренди.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АОО, № 052441, наданій представником позивача.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альбатрос Україна” (далі відповідач, орендар) було укладено договір № 12/02-2624-ОД від 01.09.2006р.(далі договір).
Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно приміщення, вбудоване в північному корпусі, площею 62,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Карла Маркса, 40 на пятому поверсі 5-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі ДП «ДПІ «Кривбаспроект». Майно передано в оренду з метою розміщення офісу без права торгівлі за даною адресою.
На виконання умов договору позивач за Актом приймання-передачі від 01.09.2006р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлене договором приміщення.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк дії даного договору сторони визначили з 01.09.2009р. до 01.08.2007р. (п. 10.1 договору).
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.1 договору орендна плата у розмірі 559,03 гривень /базова за липень місяць 2006року, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з серпня місяця, розрахована за “Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна”, яка затверджена Кабінетом Міністрів України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).
Пунктом 3.3. сторони встановили, що орендна плата перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства -у розмірі 391,32 грн. 30% - балансоутримувачу -167,71 грн.(п.3.3. Договору).
26.06.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно якої орендна плата у розмірі 901,40 гривень /базова за грудень місяць 2006р./, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007р., орендна плата перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства -у розмірі 630 грн. 98 коп.
Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 12 числа наступного місяця на відкриті рахунки державного казначейства.
Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3,7 договору).
Згідно п. 5.5. договору орендар зобов'язався щомісячно звітувати не пізніше 12 числа орендарю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету та на розрахунковий рахунок балансоутримувача з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.
Відповідно до п. 5.12 договору відповідач зобов'язаний по закінченню основного строку Договору оренди здійснити перерахування орендної плати за останній місяць оренди, з урахуванням індексу інфляції і внесеного завдатку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати належним чином не виконував, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за період з 12.01.2007 року по квітень 12.05.2008 року перед позивачем за Договором становить 4377 грн. 44 коп. -орендних платежів.
Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.
Листом від 08.04.2009 року за № 11-21-02854 позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість.
Даний лист позивача відповідач залишив без задоволення та відповіді.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на день порушення провадження у справі та розгляду справи становить 4 377,44 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором № 12/02-2624-ОД від 01.09.2006р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4377, 44 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В п. 3.7 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати з відповідача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.7 договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підлягає стягненню пеня в сумі 495,29 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Україна» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, корпус 3, блок 7/1 код ЄДРПОУ 33225942) в доход Державного бюджету України 4377 (чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 44 коп. основного боргу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. пені за прострочку платежу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Україна» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, корпус 3, блок 7/1 код ЄДРПОУ 33225942) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Україна» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, корпус 3, блок 7/1 код ЄДРПОУ 33225942) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Трофименко Т.Ю.