ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/49109.12.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс"
до Приватного підприємства "Техніка кріплення ВКРЕТ-МЕТ"
про стягнення 98 692,30 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Сердюк О.В.
від відповідача - не з'явився
У судовому засіданні 09.12.09 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України
Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Техніка кріплення ВКРЕТ-МЕТ" на користь позивача 98 692,30 грн.(74 043,66 грн. - основного боргу, 14 934,51 грн. - пені, 7 791,00 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 1 923,11 грн.- 3% річних) заборгованості за договором поставки № 3/00 від 10.10.08.
Позовну заяву 16.11.09 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/491.
В судовому засіданні, що відбулося 09.12.09 Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на 09.12.09 основна дебіторська заборгованість між ВДСО "РУФ-Сервіс" та ПП "Техніка кріплення ВКРЕТ-МЕТ" становить 74 043,66 грн.
Відповідач у судове засідання в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс" (далі-Позивач) та Приватне підприємство “Техніка кріплення ВКРЕТ-МЕТ”(далі-Відповідач) уклали Договір поставки від 10.10.08 за №3/00 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язується поставити і передати продукцію (кріплення), а Позивач зобов"язується приймати Товар і вчасно здійснювати проплату на умовах даного Договору.
На виконання умов Договору Позивачем на рахунок Відповідача були перераховані кошти в сумі 395 685,00 грн., згідно банківських виписок від 10.10.08, 20.10.08 та 04.11.08 (копії наявні у матеріалах справи).
Відповідно до Графіка поставки кріплення, який являється додатком Договору, Відповідач зобов'язаний був остаточно відвантажити продукцію до 10.11.08, однак станом на день розгляду справи в суді, на суму 74 043,66 грн. товар недопоставлений.
У зв'язку із порушенням умов Графіку поставки кріплення, 07.07.09 Відповідачу була направлена претензія № 65, на повернення коштів на суму 94 134,19 грн. Однак, відповіді на претензію, як цього вимагає ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, не надійшло.
Станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача складала 74 043,66 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 74 043,66 грн. і підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Cт. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2. ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
У відповідндості до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Згідно п. 8.1 Договору за порушення строку поставки товару Відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день всього строку прострочення зобов'язання.
Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 14 934,51 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи надмірну величину штрафних санкцій та ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до1000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 923,11 грн. та 7 791,02 грн.- інфляційного збільшення суми боргу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, розглянувши матеріали справи, враховуючи, що факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором встановлено судом і Відповідачем не спростовано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% процентів річних у розмірі 1 923,11 грн. 7 791,02 грн.- інфляційного збільшення суми боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 74 043,66 грн. основного боргу, 1000,00 грн. - пені та 1 923,11 грн.- 3% річних та 7 791,02 грн.- інфляційного збільшення суми боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Але, у разі , коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою держаного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 986,92 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230,233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Техніка кріплення ВКРЕТ-МЕТ" (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 9, код ЄДРПОУ 32660355, п/р 26000112528001 в АБ "Київська Русь" м. Києва, МФО 319092), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс" (юридична адреса: 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 31868676, п/р 2600845785 в "Райффайзен Банк Аваль", м. Києва, МФО 380805) 74 043 (сімдесят чотири тисячі сорок три) грн. 66 коп. основного боргу, 1000 (одна тисяча) грн.00 коп. -пені, 1 923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три ) грн. 11 коп.-3% річних, 7 791 (сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 02 коп.- інфляційне збільшення суми боргу, 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 92 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ-Сервіс" відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата підписання рішення: 11.12.2009