"04" грудня 2017 р.Справа № 916/2665/17
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 90874,65 грн., -
В засіданні суду 27.11.2017 р. оголошувалась перерва до 04.12.2017 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 90874,65 грн., посилаючись на наступне.
ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ №295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
В п. 63 вказаних Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Як вказує позивач, ним чітко та неухильно дотримуються вимоги чинного законодавства України, та на виконання покладених на нього зобов'язань позивачем надавались послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян.
Так, за ствердженнями позивача, з 01.02.2016 р. по грудень 2016 року ним надавались телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів. Відповідно до актів розрахунків сума заборгованості (лютий 2016 року - грудень 2016 року) становить 90874,65 грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.
Наразі позивач послався на положення пп. „б” п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, за якими видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р., якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Так, позивач вказує, що на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства позивачем щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння. Відповідач в свою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати, посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 3 Порядку № 256 Головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ананьїв Одеської області є Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації, а отже на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Також позивач вказує, що відповідач не заперечує проти того, що позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в період з 01.02.2016 р. по 01.01.2017 р. Проте, всупереч норм чинного законодавства позивачу невідшкодовані понесені витрати в сумі 90874,65 грн. внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.02.2016 р. по 01.01.2017 р., чим з боку відповідача порушено права позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2017 р. позовну заяву ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3254/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 75-76 т. 1). Зокрема, відповідач вказує, що ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, серед яких відсутня субвенція на надання компенсацію витрат за надання послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій. Також відповідач зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) не була передбачена. Таким чином, відповідач вказує, що компенсація не здійснювалась у зв'язку із відсутністю коштів на зазначені цілі, тому доводи позивача є необґрунтованими. При цьому відповідач вказує, що покладання позивачем на відповідача обов'язків зі сплати відповідних витрат з посиланням на норми Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 є хибним, оскільки даний нормативно-правовий акт є похідним, носить підзаконний характер і має обмежену сферу правового регулювання - механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг за рахунок субвенцій з державного бюджету. Таким чином, відповідач зазначає, що обов'язковою умовою поширення компетенції управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області на здійснення компенсації витрат за надання послуг зв'язку (телекомунікаційних послуг) громадянам пільгових категорій, зокрема, виконання ролі головного розпорядника коштів та юридичним фактом, що є підставою для виникнення відповідних правовідносин, є передбачення в Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік» субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам. Відсутність відповідної норми в Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік» унеможливлює застосування механізму визначеного Порядком та набуття статусу головного розпорядника коштів, визначеного порядком. Також відповідач вказує, що останній неодноразово звертався до Ананьївської РДА з проханням надання пільг окремим категоріям населення на 2016 рік у зв'язку з виробничою необхідністю, проте відповідачу було відмовлено, про що зазначено в протоколі № 6 засідання постійної комісії з питань бюджету, фінансової діяльності та регуляторної політики від 05.02.2016 р., який додано до відзиву. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 р. за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, судом з'ясовано, що на підставі ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та вказаних Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг позивач надавав послуги зв'язку на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, визначених вищевказаними законами.
З матеріалів справи вбачається, що у період з лютого 2016 року по грудень 2016 року позивачем понесені витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії громадян на загальну суму 90874,65 грн., про що свідчать складені позивачем акти розрахунків між Одеською філією ПАТ "Укртелеком", які направлялись Управлінню соціального захисту населення Ананіьївської райдержадміністрації.
Відповідач не заперечує факт надання відповідачем послуг телефонного зв'язку пільговим категоріям громадян протягом лютого-грудня 2016 року на загальну суму 90874,65 грн., проте посилається на відсутність бюджетних призначень на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку, у зв'язку з чим вважає, що акти позивача не підлягають оплаті.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області з позовом за захистом своїх порушених прав.
Так, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Зі змісту підпункту „б” пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України випливає, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 5 Порядку № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Пунктом 6 Порядку № 256 органи районних держадміністрацій, виконкомів міських, рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
За ствердженнями позивача, на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства позивачем щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння. Відповідач в свою чергу відмовлявся їх приймати та підписувати, посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем листами від 19.06.2017 р. надавались акти звірки розрахунків між Одеською філії ПАТ „Укртелеком” та Управлінням соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації за встановлення та користування телефоном, відповідно до яких сума заборгованості відповідача за лютий 2016 р. по грудень 2016 р. становить 90874,65 грн.(а.с. 14-25 т. 1).
Відповідно до п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню, в тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
З положень Постанови № 256 та Порядку вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Таким чином, відповідно до п. 3 Порядку №256 Головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ананьїв Одеської області є Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації, а отже на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватися відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 90874,65 грн. за період з лютого по грудень 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідним актами звірки розрахунків та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Щодо відсутності договірних відносин між сторонами суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Наразі судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування на проведення відшкодування за надані пільги з послуг зв'язку та оплату заборгованості. Адже відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.
Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" повинна застосовуватися судами разом з Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, та зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, доводи відповідача неможливості виконання ним зобов'язання з відшкодування наданих населенню пільг з послуг зв'язку за відсутності відповідних бюджетних призначень, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 90874,65 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Управління соціального захисту населення Ананьївської районної державної адміністрації (66401, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Пушкіна, 49; код ЄДРПОУ 03194832) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39; код 01186691) заборгованість в розмірі 90874/дев'яносто тисяч вісімсот сімдесят чотири/грн. 65 коп., витрати по оплаті судового збору у розмірі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2017 р.
Суддя В.С. Петров