07.12.2017 року Справа № 904/8419/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Іванова О.Г., Антонік С.Г.
При секретарі Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.05.2017 р., ;
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства « ДНІПРОВОДОКАНАЛ» Дніпропетровської міської ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 904/8419/17
за позовом комунального підприємства «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю « АГРО-ОВЕН», смт. Магдалинівка Магдалинівський район, Дніпропетровська область
про стягнення 59 352,89 грн. заборгованості за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 904/8419/17 (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позовних вимог комунального підприємства “Дніпроводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ОВЕН” - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Комунальне підприємство “Дніпроводоканал” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд зробив неправильні висновки щодо недотримання позивачем порядку відбору проб стічних вод, оскільки всі вимоги Правил приймання та скиду стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затверджених рішенням виконкому міської ради 19.02.2015 року за № 129 були дотриманні.
Зокрема, апелянт вважає, що оскільки відповідач не вимагав відібрання проби для арбітражного аналізу, у суду першої інстанції були наявні підстави для прийняття у якості належного доказу перевищення відповідачем допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, висновок лабораторії по контролю якості стічних вод підприємств комунального підприємства «ДНІПРОВОДОКАНАЛ», яким встановлено перевищення допустимих концентрацій хлоридів та азоту амонійного.
На думку апелянта, відібрання проби як для паралельного так і арбітражного аналізу здійснюється Водоканалом в обов'язковому порядку, але за умови виявлення бажання Абонента на проведення такого аналізу. Оскільки такого бажання відповідач під час відбору проб не виявив, висновки суду про недоведеність позовних вимог є безпідставними.
Окрім того, апелянт посилається на те, що аналогічна позиція висловлена у постанові ВГСУ від 16 листопада 2016 року у справі 904/4599/16.
Всі ці обставини, на думку позивача, свідчать про неправильну правову оцінку наданим доказам, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 7 грудня 2017 року у складі колегії суддів : Березкіна О.В., Іванов О.Г., Антонік С.Г.
В судове засідання апелянт не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі та підтримавши доводи своєї апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2013року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (позивач - водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен” (відповідач - абонент) укладено договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання і водовідведення від №12714 (далі - Договір), за умовами якого Водоканал зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а Абонент в свою чергу взяв на себе зобов'язання оплачувати надані послуги в порядку і на умовах визначених договором та діючим законодавством (а.с.18-25).
Відповідно до п. 2.5. договору встановлено, що якість послуг повинна відповідати чинному законодавству та Державним стандартам України.
Об'єм послуг, наданих абоненту, визначається за належним чином оформленими звітами абонента про показники приладів і засобів обліку (додатки №6 і №7 до договору), які є повіреними і опломбованими та працювали в діапазоні вимірів з нормованою погрішністю (п.3.5. договору).
Пунктом п.3.15 договору встановлено, що абонент, на балансі якого знаходяться мережі водовідведення, несе відповідальність за порушення норм, щодо кількості і концентрації шкідливих речовин в стічних водах, які скидають до вказаних мереж субабоненти, орендарі, суборендарі. Допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах встановлені Правилами №1939 наводяться в додатку №4 до договору.
Пунктом п.3.17 договору визначено, що абонент зобов'язаний подати водоканалу звіт про якісний склад стічних вод, що він скидає до каналізації, за формою наведеною в додатку №5 договору, не пізніше одного місяця після закінчення кварталу року, в якому надавались послуги за договором.
Відповідно до п.3.19 договору, плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь об'єм стічних вод скинутих абонентом протягом календарного місяця, коли було зафіксоване перевищення допустимої концентрації.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-ОВЕН” із позовом про стягнення 59 352,89 грн. заборгованості за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, позивач - Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" посилався на те, що при відборі разових проб в каналізаційних мережах Відповідача було виявлено перевищення допустимих концентрацій по показникам хлоридів та азот-амоній, що відповідно породжує обов'язок Відповідача сплатити підвищену плату за скид стічних вод з понаднормовим забрудненням на підставі рахунку № 19368 від 29 лютого 2016 року, виставленого позивачем відповідачу за скид понаднормових забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності і норматива плати за очищення (перевищення ДК) згідно договору №12714 від 01 жовтня 2013року та п.п. 2.1.3, 6.8, 7.11, 7.13, 8.6 Правил приймання стічних вод підприємств №129 від 19 лютого 2015року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що недотримання позивачем визначеної процедури фіксації обставин, що виступають підставою для нарахування стягуваних грошових коштів, зумовлює відсутність відповідного грошового зобов'язання через відсутність доказів, а відтак - дає підстави для тверджень і про недоведеність порушення відповідачем такого зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Згідно з п. 1.2 Правил прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691 (далі Правила №37), Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Згідно з п. 1.5 Правил №37, на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів (далі - Інструкція) Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.
Місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради (п. 1.6 Правил №37).
Водоканал має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств; пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання; здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Порядок та періодичність відбору проб визначаються в місцевих Правилах приймання (п. 2.1 Правил №37).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 лютого 2015року №129, на виконання п.п.1.5, 1.6 Правил прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та п. 2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19 лютого 2002року (далі - Правила №37 та Інструкція №37), затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (далі - Правила №129).
Зазначені вище Правила регламентують взаємні права та обов'язки Комунального підприємства „Дніпроводоканал” Дніпропетровської міської ради та суб'єктів господарювання, загальні вимоги до складу і властивостей їх стічних вод, порядок нарахування плати за скид понаднормативних забруднень у міську каналізацію, порядок контролю за виконання цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Згідно з п.7.11 “Правил приймання та скиду стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська”, затверджених рішенням виконкому міської ради 19 лютого 2015року за № 129, з метою контролю якості стічних вод підприємств Водоканал здійснює відбір разових ( контрольних) проб. Разові проби характеризують склад та властивості стічних вод і відповідність фактичних концентрацій забруднюючих речовин допустимим. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2016року співробітниками позивача було проведено відбір разових проб в каналізаційних мережах відповідача за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 32, про що було складено акт відбору проб стічних вод від 29 січня 2016року (а.с.26).
Відповідно до додатку №1 до акту відбору проб стічних вод від 29 січня 2016року, паралельно було відібрано пробу стічних вод з лабораторією ТОВ "Агро-Овен" для виконання аналізу в двох незалежних лабораторіях міста та для виконання аналізу в лабораторії ТОВ "Агро-Овен". Пробу відібрано ручним способом, методом перемішування у загальній ємності. Температура відібраної стічної води на момент розливу - 80С.
Вказаний акт було підписано відповідачем із зауваженням, а саме: відбір проб представниками позивача проведено з порушенням вимог нормативної документації щодо відбору проб стічної води (а.с.27).
За результатами перевірки показників складу та властивостей стічних вод, Лабораторією по контролю якості стічних вод підприємств Комунального підприємства „Дніпроводоканал” Дніпропетровської міської ради встановлено перевищення допустимих концентрацій по показникам: хлориди (допустима концентрація - 126,79 мг/дц3, виявлено 185,25 мг/дц3) та азот амонійний (допустима концентрація - 7,95 мг/дц3, виявлено 8,61 мг/дц3), що зафіксовано в Протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод (а.с. 30).
На підставі зазначених вище даних, позивачем проведений розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням на суму 59 352,89 грн. (а.с.31) та повідомлено відповідача про результати проведення аналізу основної проби.
Відповідно до п. 2.3.2 Правил підприємство має право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого Підприємства, виконані Водоканалом, та оскаржувати їх та вимагати проведення аналізу стічних вод.
Відповідно до п. 7.14. Правил №129, за призначенням з разової (контрольної) проби виконують основний, паралельний та арбітражний аналіз.
Основний аналіз виконує лабораторія Водоканалу (п. 7.14.1 Правил №129).
Паралельний аналіз виконує підприємство у будь-якої лабораторії, атестованої у даній галузі (або у своєї лабораторії при її наявності). Проби відбираються за одночасною присутністю представників водоканалу та підприємства. В актах (додатки 3,5) робиться примітка про відбір проб для виконання паралельного аналізу. (п. 7.14.2 Правил №129).
Судом першої інстанції встановлено, що на замовлення відповідача у відповідності до п. 7.14.2 Місцевих правил, “Дніпропетровською гідрогеолого-меліоративною експедицією” Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів (свідоцтво про атестацію № 205 від 25 жовтня 2012 року) було здійснено паралельний аналіз показників якості зворотної (стічної) води відповідача.
За результатами паралельного аналізу показників якості стічної води незалежною лабораторією складено протокол № 20 від 29 січня 2016року, відповідно до якого, перевищення концентрації забруднюючої речовини хлорид-іони не виявлено, а перевищення концентрації речовини азот амонійний становить 0,16 мг/куб. дм, враховуючи що за результатами основного аналізу було встановлено перевищення концентрації речовини азот амонійний на 0,66 мг/куб. дм.
Відповідач листом від 21 березня 2016року № 31 письмово повідомив позивача відмінність результатів аналізів основної та паралельної проби.
Позивач листом від 04 квітня 2016року № 2375/5401, з посиланням на п. 7.19 Місцевих правил, повідомив відповідача про необхідність використання результатів основного аналізу.
Проте, пунктом 7.14.3 Правил №129 встановлено, що у разі розбіжностей результатів основного та паралельного аналізів у межах похибки методик вимірювання інгредієнтів приймається значення основного аналізу. Якщо розбіжності перевищують похибки, які зазначені у відповідних методиках, проводиться арбітражний аналіз проби.
Відповідно до п. 7.14.4 Правил №129, арбітражний аналіз проводиться лише стосовно тих інгредієнтів, за якими виникли розбіжності. З цією метою:
- при відборі стічних вод проба маркується та оклеюється паперовою стрічкою, опечатується Водоканалом і зберігається у холодильній шафі Водоканалу від 2-х діб до одного місяця (згідно методик вимірювання інгредієнтів);
- при надходженні проби у лабораторію Водоканалу для її зберігання у журналі реєстрації проб обов'язково робиться запис про цілісність опечатування проби;
- про встановлений факт перевищення результатів аналізів Водоканал повідомляє підприємство факсом або телефонограмою та інформує про остаточну дату розпечатування проби (згідно вимог МВВ) для проведення арбітражного аналізу;
- до відкриття проб підприємство надає на адресу Водоканалу попередню інформацію (факсом або телефонограмою) щодо результатів вимірювання, виконаних своєю або іншою лабораторією;
- відкриття проби для арбітражного аналізу та проведення вимірювань проводиться у присутності представників Водоканалу: підприємства та незалежної лабораторії. Відкриття проби для арбітражного аналізу оформляється відповідним актом згідно з додатком 6.
О6'єм відібраної разової проби повинен бути достатнім для виконання основного, паралельного та арбітражного аналізів (згідно методики вимірювання інгредієнтів) (п. 7.16 Правил №129).
Відповідно до п. 7.18 Правил №129, результати основного, паралельного та арбітражного аналізів розглядаються комплексно за наявності результатів аналізу усіх проб, вказаних в акті відбору проб.
Таким чином, відповідно до розділу 7 Правил, позивач повинен був під час відбору проб стічних вод відібрати достатній об'єм проби для виконання як основного, так і паралельного і арбітражного аналізів; зберігати в себе арбітражну пробу; після виявлення перевищення меж допустимих концентрацій відходів повідомити про такий факт відповідача та призначити дату розкриття арбітражної проби; відкрити пробу у присутності представників відповідача та передати її для проведення остаточного аналізу
Враховуючи вищевикладені положення Правил №129, надаючи правову оцінку обставин справи, в тому числі щодо правильності проведення відбору проб стічних вод, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність можливості виконати арбітражний аналіз стічних вод за наявності двох взаємовиключних висновків виконаних різними лабораторіями, свідчать про недоведеність позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на наявність протилежних висновків, отриманих в різних лабораторіях ( лабораторії Водоканалу та незалежній лабораторії) по спірним показникам забруднюючих речовин в стічних водах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що недотримання позивачем визначеної процедури фіксації обставин, що виступають підставою для нарахування стягуваних грошових коштів, зумовлює відсутність відповідного грошового зобов'язання через відсутність доказів, а відтак - дає підстави для тверджень і про недоведеність порушення відповідачем такого зобов'язання.
При цьому доводи апелянта про те, що арбітражна проба не була відібрана у зв'язку з відсутністю ініціативи відповідача на проведення відбору проби води для арбітражного аналізу є безпідставними, оскільки такий обов'язок водоканалу не покладений у залежність від бажань абонента з цього приводу, на якого не покладено дій з відбору проб, а отже - останній не може відмовлятися або погоджуватися здійснювати дії, що не є для нього обов'язковими у розумінні ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України.
У свою чергу, ймовірна відсутність намірів абонента у подальшому проводити паралельний аналіз проб, в контексті якої позивач намагається інтерпретувати відповідне застереження відповідача в акті відбору проб від 29 січня 2016 року, жодною мірою не звільняє Водоканал від необхідності відібрання всіх визначених видів проб задля забезпечення об'єктивної можливості встановлення факту забруднення.
Посилання апелянта на постанову ВГСУ від 16 листопада 2016 року по справі № 904/4599/16 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в даній справі судом встановлені інші обставини, а саме: у справі 904/4599/16 відповідач не виконував паралельні проби, що дає підстави згідно Правил застосовувати результати основного аналізу.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а зводяться лише до переоцінки тих доказів, які зроблені судом першої інстанції.
Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Дніпроводоканал” Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 904/8419/17 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 грудня 2017року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік