ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/15303.12.09
Справа №23/153 03.12.2009
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»
простягнення 8 792,88 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:представник Гринюк Т.О. (довіреність від 10.09.2009 року)
від відповідача:представник Хома Т.Ю. (довіреність від 05.01.2009 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»заборгованості за договором №ДТ-14-02823 від 18.04.2008 року у сумі 8 792,88 гривень, 1 106,60 гривень пені, 693,97 гривень інфляційних втрат та 128,07 гривень трьох процентів річних. Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/153 та призначено її розгляд на 22.09.2009 року.
Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено.
Представник Відповідача у судовому засіданні 03.12.2009 року надав суду відзив на позовну заяву в якому визнав суму основного боргу, але просив відмовити в нарахуванні штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3-х процентів річних, оскільки рахунки останього арештовані.
У судовому засіданні 03.12.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем 01 квітня 2008 року було укладено договір №14-02823, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача, а останній -прийняти та оплатити горілчані вироби в асортименті, за цінами та у кількості, які визначаються товарними накладними.
Пунктом 2.1 цієї угоди передбачено, що постачання товару здійснюється Позивачем на підставі заявки Відповідача, яка передається засобами телефонного зв'язку, електронною поштою чи у формі письмового документу.
Пунктом 5.3 договору №14-02823 від 01.04.2008 року встановлено, що оплата товару здійснюється Відповідачем протягом 28 календарних днів з дати отримання його від Позивача.
Судом встановлено, що на передбачених договором умовах, відповідно до видаткових накладних №РН-14-060850 від 24.10.2008 року, №РН-14-065092 від 13.11.2008 року, №РН-14-065093 від 13.11.2008 року, №РН-14-065094 від 13.11.2008 року та №РН-14-066630 від 20.11.2008 року Позивачем було передано Відповідачу горілчані вироби на суму 9 035,82 грн. Відповідач лише частково (2 201,58 грн.) оплатив поставлену йому продукцію.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 6 864,24 гривень. Означена сума боргу також підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків від 01.04.2009 року та від 01.07.2009 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Приймаючи до уваги умови пункту 5.3 договору №14-02823 від 01.04.2008 року суд встановлює факт порушення господарського зобов'язання Відповідачем в частині не перерахування у повному обсязі у встановлений договором строк грошових коштів за поставлений на його адресу товар.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (пункт 2 статті 547 Цивільного кодексу України).
Умовами договору №14-02823 від 01.04.2008 року не встановлено відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару, відповідно, у Відповідача не виник обов'язок сплатити на користь Позивача пеню за прострочення оплати.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та не погоджується з ним, оскільки останній день виконання грошового зобов'язання Позивачем помилково визначено як перший день прострочення.
Позивач має право на стягнення 3% річних відповідно до наступного розрахунку:
- від 4 197,00 грн.(сума боргу за накладною №РН-14-060850 від 24.10.2008 року) за період з 22.11.2008 року по 31.07.2009 року (252 дні) у сумі 86,93 грн.;
- від 1 795,44 грн. (сума боргу за накладними №РН-14-065092, №РН-14-065093 та №РН-14-065094 від 13.11.2008 року) за період з 13.12.2008 року по 31.07.2009 року (231 день) у сумі 34,09 грн.;
- від 871,8 грн. (сума боргу за накладною РН-14-066630 від 20.11.2008 року) за період з 20.12.2008 року по 31.07.2009 року (224 дні) у сумі 16,05 грн.
Виходячи з наведеного розрахунку, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних у заявленій Позивачем сумі.
Суд також не може погодитись з наданим Позивачем розрахунком інфляційних втрат, оскільки прострочка виконання грошового зобов'язання Відповідача наступила у грудні 2008 року, а відтак -для застосування індексу інфляції за весь 2008 рік Позивач не мав правових підстав. Крім того, інфляційні втрати у грудні 2008 року не можуть обчислюватись від усієї суми боргу, оскільки перебіг строку оплати товару за накладною РН-14-066630 від 20.11.2008 року закінчився 20.12.2008 року (після половини місяця).
За грудень 2008 року Позивач має право стягнути з Відповідача інфляційні втрати від несплаченої суми 5 992, 44 грн. (сума боргу за накладними №РН-14-060850 від 24.10.2008 року, №РН-14-065092 від 13.11.2008 року, №РН-14-065093 від 13.11.2008 року та №РН-14-065094 від 13.11.2008 року) у розмірі 125,83 грн.( 5 992, 44 х 102,1%).
За період з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року інфляційні втрати підлягають стягненню відповідно до наступного розрахунку: 6864,24 х 102,90% х 101,50% х 101,40% х 100,90% х 100,50% х 101,10% х 99,90% - 6864,24=581,12 грн.
Загалом, Позивач має право на компенсацію за рахунок Відповідача інфляційних втрат у сумі 706,95 гривень. Оскільки Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 693,97 грн. суд задовольняє цю позовну вимогу у заявленому Позивачем розмірі.
Всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»до товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 31088169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд»(04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, ідентифікаційний код 33643230) 6 864,24 гривень (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 24 копійки) основного боргу; 693,97 гривень (шістсот дев'яносто три гривні 97 копійок) інфляційних втрат; 128,07 гривень (сто двадцять вісім гривень 07 копійок) трьох процентів річних; 102,00 гривень (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 118 гривень (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншому -відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання 07.12.2009 року